Ізраїль і «Хізбалла» переходять до тотальної війни?
Без будь-яких офіційних заяв Ізраїль і «Хізбалла» 23 вересня на практиці перейшли у фазу тотальної війни.
Це твердження здається вірним навіть незважаючи на те, що ізраїльські солдати ще не перетнули кордон з Ліваном, а «Хізбалла» поки (вірно станом на вечір 24 вересня) не виконала свою загрозу обстріляти ракетами Тель-Авів.
Вже до п’ятої години вечора 23 вересня з Лівану надійшли повідомлення про те, що понад 300 людей загинули в результаті масштабної хвилі ізраїльських авіаударів. Було знищено велику кількість складів ракет і снарядів.
Це не ті цифри, з якими «Хізбалла» може змиритися. Більше того, серед загиблих було багато мирних мешканців.
24 вересня ізраїльські ВПС продовжили широку хвилю атак. 23 і 24 вересня вони також завдали два точкових удари по Бейруту. Одним ЦАХАЛ намагався вбити главу південного фронту «Хізбалли», Алі Каракі. Іншим — ліквідував командира ракетних військ Ібрагіма Кабісі.
«Хізбалла» відповіла атаками на околиці Хайфи, а 23 вересня — і на саме місто. Але, швидше за все, угруповання перейде і до більш серйозних ударів у глибині Ізраїлю.
Багато хто в Ізраїлі сподівається на такий розвиток ситуації, вважаючи, що це дасть можливість знищити терористичну організацію. Суть у тому, що Ізраїль знаходиться на шляху до війни, навіть якщо громадськості офіційно про це не говорять.
На цьому шляху у ізраїльської армії вже є успіхи. Їй вдалося знищити багато військових об’єктів у долині Бекаа, в горах на схід від Бейрута.
Мета — проект, який «Хізбалла» почала здійснювати ще до Другої ліванської війни 2006 року. Угруповання почало розміщувати в селах по всій країні, в тому числі в долині Бекаа, ракети середньої і великої дальності. У тому числі — високоточні, що входять до найважливішого стратегічного запасу угруповання.
Вони розміщувалися прямо з пусковими установками, на горищах і в підвалах житлових будинків, готові до використання в разі необхідності.
Ізраїльська розвідка ретельно збирала інформацію про цю зброю. Судячи з усього, з ранку 23 вересня ЦАХАЛ почав її цілеспрямовано знищувати.
Масовані авіаудари викликали масову втечу громадян з Південного Лівану. Цей регіон, за оцінками ЦАХАЛу, покинули сотні тисяч ліванців.
Ізраїль заявляє, що за допомогою військового тиску хоче «відокремити» ліванську арену від того, що відбувається в секторі Газа. Тобто — змусити Насраллу припинити, незважаючи на триваючу війну Ізраїлю з ХАМАСом.
Ізраїль також прагне відтіснити бойовиків «Хізбалли» на північ від річки Літані і завдати серйозної шкоди військовому потенціалу, накопиченому угрупованням за два десятиліття, в першу чергу – його багатому ракетному арсеналу.
У своїй промові, виголошеній минулого тижня, Насралла заявив, що не збирається припиняти атаки на прикордонні райони Ізраїлю. Але зараз ситуація змінилася. Тепер йому вже доведеться вирішити, використовувати чи весь наявний у його розпорядженні арсенал і атакувати чи центральні райони Ізраїлю.
Майкл Янг, аналітик Близькосхідного центру Карнегі в Бейруті, написав у понеділок, що Ізраїль хоче викликати масову втечу жителів з південного Лівану і долини Бекаа.
За його словами, «Хізбалла» помилково вважала, що недільний запуск ракет по периферії Хайфи — це достатньо грізний крок, щоб утримати Ізраїль від продовження ескалації. Але з’ясувалося, що це був прорахунок.
Янг зазначає, що на кожному рівні ескалації Ізраїль йде на ще більшу ескалацію, що ставить Насраллу перед дилемою. Якщо терористична організація застосує свої високоточні ракети, це призведе до тотальної війни і руйнування Лівану, а відповідальність за це ляже на Насраллу.
Янг пише, що «вісі опору» доведеться переглянути свою стратегію «єдності фронтів». Можливо, вона перестане працювати, якщо Ізраїль буде здатний у будь-який момент перейти на вищий рівень ескалації.
На даний момент Ізраїль, схоже, не поспішає з наземною операцією в Південному Лівані. До сих пір не було масового призову резервістів. А джерело в ЦАХАЛі заявило AP, що наземної операції найближчим часом не планується.
Атакуюча операція проводиться в основному за допомогою авіаударів. Сухопутні війська беруть участь в обороні, поряд із системами протиповітряної оборони. Але, очевидно, все це може змінитися. Чистих перемог не буває.
Як не дивно, у питанні боротьби з «Хізбаллою» уряд Нетаніягу і оборонна верхівка раптово збіглися в думках.
Ще два тижні тому прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу вів запеклу суперечку з міністром оборони Йоавом Галантом і вищим командуванням ЦАХАЛу про пріоритети між Ліваном і Газою.
Галант і армія закликали припинити бойові дії в Газі і спробувати досягти угоди про заручників і припинення вогню, але Нетаніягу відмовився. Він також заперечував проти їхньої пропозиції зосередитися на бойових діях у Лівані.
Але раптово Нетаніягу передумав. Він здійснив розворот на 180 градусів, а його «рупори» тут же підлаштувалися.
Філадельфійський коридор на кордоні Гази з Єгиптом, який видавали за основу нашої безпеки, був забутий. Тепер Нетаніягу прагне до істотної ескалації проти «Хізбалли». Галант і начальник штабу Герці Халеві сумнівалися, але в кінці кінців їх переконали зімкнути ряди. Тепер всі троє готові до ризику тотальної війни.
Єдність думок у вищих ешелонах влади цілком закономірна. Але найнебезпечніше — самовдоволення, здатне призвести до ейфорії, яка, схоже, оволоділа високопоставленими політиками.
Тривожно, що відголоски цієї ейфорії можна почути в ЦАХАЛі. Як ніби бійні 7 жовтня ніколи не було.
Зараз Нетаніягу прислухається до думки невеликого кола радників, що складається з колишніх старших офіцерів ЦАХАЛу, які дотримуються «яструбиних» поглядів. Ця група людей вважає, що нав’язати «Хізбаллі» угоду можна, тільки доклавши більше зусиль або військового тиску. Це їхнє право — мати таку точку зору.
Але краще не думати, що серія безпрецедентних успіхів, досягнутих ЦАХАЛом та ізраїльськими спецслужбами в наступі, обов’язково призведе до аналогічної ситуації в обороні. Війна — це не футбольний матч. Тут не буває «чистих» перемог.
Зараз «Хізбалла» знаходиться в невигідному становищі. Але як вже не раз говорилося, не варто скидати з рахунків здатність цієї організації завдати удару по ізраїльському тилу, включаючи деякі болючі точки або несподівані місця.
Автор: Амос Харель
Джерело: «ХаАрец»
Фото: AP Photo Baz Ratner
