Ізраїль досяг вражаючого результату в світовому рейтингу університетів. Чи не востаннє?

В академічному рейтингу Шанхаю три ізраїльські університети увійшли до топ-100 світових вишів. Це значне досягнення для ізраїльської системи освіти, особливо якщо врахувати, що у подібних списках вкрай мало університетів з європейських країн, менших за розмірами, ніж Ізраїль. Лише Данія, Норвегія, Фінляндія та Швейцарія, з населенням менше 10 мільйонів осіб, можуть похвалитися більш ніж трьома університетами у топ-500. Однак цілеспрямоване послаблення державної системи освіти і надмірні інвестиції у релігійну та ультраортодоксальну освіту ведуть Ізраїль до статусу відсталої країни.

Згідно з опублікованими минулого тижня даними, Інститут Вейцмана, Єврейський університет і Техніон увійшли до топ-100, а 11 їхніх факультетів зайняли позиції у топ-50 світових (математика, хімія, космічна інженерія, електронна інженерія, а також комунікації та право). Техніон посідає 11-те місце серед технологічних університетів світу.

На перший погляд, війна не вплинула на рейтинг, але аналіз показників ізраїльської освітньої системи свідчить, що в найближчому майбутньому цим університетам буде вкрай складно залишатися серед світових лідерів. Окрім зростаючого відтоку мізків, академічного бойкоту та скорочення грантів і пожертвувань, посилюється ерозія державної освітньої системи, яка є основою успіху ізраїльських академічних закладів на міжнародній арені.

Згідно з даними Міністерства освіти за 2022–2023 навчальний рік, з моменту приходу до влади ультраортодоксального та релігійного уряду держава стала значно більше вкладати в релігійну освіту, ніж у світську. І це попри те, що релігійні школи вже раніше отримували найбільше фінансування. За останні десять років державне фінансування учнів релігійних шкіл зросло на 67%, тоді як у світських школах — лише на 51%.

Наразі, за даними Міністерства освіти, на одного учня у релігійних школах витрачається 49 тисяч шекелів на рік — на 36% більше, ніж на учня у світських школах. Не дивно, що за останнє десятиліття у державних школах різко скоротилася кількість учнів, які складають математику на п’ять одиниць.

Загалом спостерігається значне зниження кількості випускників із якісним атестатом (п’ять одиниць з англійської, чотири або п’ять з математики з середнім балом вище 90). Ультраортодокси відмовляються вивчати базові предмети й роблять усе, щоб їх не вивчали й інші.

Не потрібна макроекономічна статистика, щоб зрозуміти, наскільки погіршилася ситуація. Скарги світських батьків у соціальних мережах стосуються одних і тих самих проблем: виснажені вчителі, які не справляються з навантаженням, переповнені класи, відсутність класних керівників, нестача вчителів англійської мови, зростання батьківських платежів за послуги, які раніше надавалися муніципалітетами, застарілі шкільні будівлі й обладнання.

Усі ці проблеми загострилися і будуть загострюватися у світських школах через ультраортодоксальний уряд, члени якого, як-от міністр фінансів Бецалель Смотрич, відкрито заявляють про свій намір перетворити Ізраїль на теократичну державу. Якщо уряд у більшості підтримує теократичний устрій країни (адже навіть члени «Лікуду», такі як Шломо Караї, віддають перевагу теократії над демократією), послаблення державної освітньої системи стає одним із ключових інструментів досягнення цієї мети. А саме ця система є «перлиною в короні» Ізраїлю як демократичної й ліберальної держави.

Що далі?

Відновлення державної системи освіти не обов’язково потребує значних вкладень. Приблизно два роки тому Університет Дьюка опублікував цікаве дослідження про фінансування шкіл у США з 1980 року. Вчені з’ясували, що інвестиції у підвищення зарплат вчителям, залучення психологів та соціальних працівників у школи підвищують успішність учнів приблизно на 10% і знижують кількість виключень зі шкіл майже на 10%.

Ці витрати на покращення якості людського капіталу становлять лише 200–300 доларів на учня. І вони виявилися набагато ефективнішими, ніж додаткові вкладення у розмірі 4000 доларів (!) на учня у фізичну інфраструктуру (наприклад, класи або комп’ютери).

Сучасні дослідження в галузі освіти показують, що добрі особисті стосунки між учителями та учнями можуть бути значно ефективнішими, ніж відремонтовані класи. Дослідження, проведене в Монреальському університеті, продемонструвало, що заняття на свіжому повітрі раз на тиждень покращують психічне здоров’я учнів.

Однак, як уже згадувалося, всі дослідження та дані будуть марними, поки ізраїльський уряд активно й цілеспрямовано послаблює державну освіту. У довгостроковій перспективі нестача інвестицій у світську державну освіту призведе до ослаблення провідних ізраїльських академічних закладів і збільшення дистанції між Ізраїлем і сучасним західним світом.

Зрештою, питання стоїть так: яку країну ми хочемо? Демократичну та ліберальну, зі сильною державною системою освіти, розвиненою соціальною сферою, однією з найкращих медичних систем у світі, передовою хай-тек індустрією? Чи релігійну диктатуру, керовану месійними фанатиками, ультрарелігійними громадами та корупціонерами?

Минулого року колишні керівники Банку Ізраїлю — Карніт Флуг і Яаков Френкель — говорили про необхідність зміцнення економічної інфраструктури, яка є ключем до національної стійкості. Найважливішою людською інфраструктурою є освічені та обізнані громадяни. Однак уряд навіть не відреагував на їхні слова, а міністр освіти від «Лікуду» Йоав Кіш зайнятий дешевим популізмом заради голосів на праймериз, а не покращенням системи, за яку він відповідає.

Підсумок такий: поки уряд продовжує перерозподіляти ресурси на користь ультрарелігійних і релігійно-націоналістичних секторів, ми будемо рухатися у бік релігійної й відсталої держави (як це відбувається з усіма релігійними державами).

Автор: Уріель Даскаль

Джерело: Walla

Фото: Талі Маєр