Ітамар Бен-Гвір і жалюгідний театр абсурду
Серед усього, що сталося за останні місяці, я не знаю нічого більш ганебного і жалюгідного, ніж затримання «небезпечної злочинниці» — дівчини, яка, можливо, жбурнула піском у цілого міністра нацбезпеки — Ітамара Бен-Гвіра.
Це сталося в п’ятницю, 6 вересня. Бен-Гвір з родиною та охороною прогулювався пляжем у Тель-Авіві, і хтось з «вдячних співгромадян» жбурнув у нього піском.
Тільки уявіть: цей вискливий істеричний боягуз забіг у діловому костюмчику по коліно у воду, щоб показати поліцейським кого хапати. «Небезпечну екстремістку», яка, можливо (вона сама це заперечує і каже, що поліція обізналася), кинула жменю піску в міністра, витягли з води прямо в мокрому бікіні і відправили до в’язниці.
Та ж поліція, що героїчно заарештувала 27-річну Ноа, 29 липня цього року «не змогла» заарештувати нікого зі справжніх екстремістів, які штурмували військову базу «Сде-Тайман». У розпал війни десятки людей увірвалися на територію військової бази. І на штурм їх вели депутати і міністри від коаліції — Цві Суккот, Нісім Ватурі, Аміхай Еліягу. Ніхто з них досі не заарештований і не притягнутий до відповідальності.
Коли представники поліції із серйозними обличчями пояснюють нам, що кинутий у спину комок піску міг завдати Бен-Гвіру «серйозних травм органів», — це неймовірно ганебно і жалюгідно. Я знаю, що в поліції Ізраїлю є чудові офіцери, які роблять величезну роботу. Ті, на кого можна покластися. З деякими ми знайомі особисто. І тому мені ще тривожніше і прикріше — за те, у що перетворюється наша поліція в останні місяці.
Та ж поліція «не змогла» зупинити і сотні поселенців, які 15 серпня приїхали громити і підпалювати палестинське село Джит. У підсумку туди були відвернуті великі сили ЦАХАЛу. Ізраїльські солдати з ризиком для здоров’я і життя витягували з палаючих будинків палестинських жінок і дітей.
Ще одна місія для втомленої за 11 місяців армії, яка розривається між північчю і півднем. І все це, звичайно, «допомогло» заспокоїти ситуацію з палестинцями на Західному березі. Тому що останнє, що нам потрібно зараз — це ще один фронт, правда? І міністр нацбезпеки це повинен відмінно розуміти, чи не так?
Ах так. Це той самий міністр безпеки, який публічно обіцяє побудувати на Храмовій горі синагогу. У повній відповідності з пропагандою ХАМАСу та Ірану, які люблять заявляти, що тільки вони захищають Храмову гору від «ізраїльської окупації».
У нас були міністри внутрішньої безпеки — колишні військові. Попередник Бен-Гвіра на цій посаді Омер Бар-Лев командував спецназом Генштабу і брав участь в операції «Ентеббе».
А зараз у нас міністр нацбезпеки — вискливий «герой», смертельно наляканий жменею піску. Тим, чим діти на пляжі жбурляються один в одного. І ця людина повчає нас, як треба перемагати ХАМАС.
І так, це той самий Бен-Гвір, який мав десятки «приводів» у поліцію, в тому числі за насильство під час протестів. У якого на стіні довгі роки висів портрет єврейського терориста Баруха Гольдштейна. Той самий Бен-Гвір, якого ізраїльський суд свого часу визнав винним у підтримці терористичної організації. Той самий Бен-Гвір, якого через вражаючий список «приводів» і екстремістських поглядів свого часу не взяли в ЦАХАЛ. «Міністр безпеки», який не служив в армії жодного дня.
І нарешті, це той самий Бен-Гвір, який застрибнув на «Кадиллак» прем’єр-міністра Іцхака Рабина і відірвав з капота емблему. «Так само, як ми дісталися до цього символу, ми можемо дістатися і до Рабина!» — кричав, розмахуючи відкрученою залізякою, 20-річний Ітамар Бен-Гвір. Через трохи більше ніж два тижні до Рабина «дістався» вбивця Ігаль Амір. Чи судили Бен-Гвіра за підбурювання? Ні.
Ну а зараз він — «захисник держави» і «міністр безпеки». А дівчина в бікіні, 27-річна Ноа — «небезпечна злочинниця». Дивіться, не переплутайте. Її, яка страждає, за словами рідних, на епілепсію, залишили на ніч у в’язниці Неве-Тірца. Тому що вона занадто небезпечна, щоб відпустити її додому. А він — підходить, щоб керувати державою.
(До речі, просто уявіть, а що якщо поліція дійсно помилилася і на переповненому людьми пляжі схопила не ту дівчину. Ви справді хочете жити в країні, де ви можете прийти відпочивати на пляж — і опинитися у в’язниці, тому що міністр показав на вас пальцем?)
У мене вже просто немає слів, але я постараюся і скажу на завершення ось що. Не можна миритися з цим стрімким розпадом всіх державних інститутів, розкладанням суспільної довіри, з цією гниллю, що швидко прогресує.
Не можна змиритися з тим, що прожжений екстреміст керує поліцією Ізраїлю. Не можна змиритися з тим, що уряд кинув заручників помирати.
З цим неможливо співіснувати. З цим не можна погоджуватися — якщо ми хочемо, щоб Держава Ізраїль пережила нинішню кризу і вийшла з неї сильною демократичною країною.
P.S. Не всі зараз пам’ятають «московську справу» 2019 року, коли за участь у масових протестах судили десятки росіян. А варто згадати.
Один з них, Сергій Абанічев, звинувачувався в тому, що кинув у поліцейського паперовий стаканчик. Інший, Даніл Біглець, схопив за руку росгвардійця, чим нібито завдав йому неймовірних страждань. Біглець, до речі, отримав в підсумку два роки колонії. А ось Абанічева звільнили за відсутністю складу злочину. Пізніше держава навіть виплатила йому компенсацію.
Розпад закону, порядку і політичної системи в цілому в Росії йшов дуже швидко. І привів до нинішнього стану: Росія стала країною-ізгоєм, що веде нескінченну війну. Закон не працює, громадян держави саджають у в’язницю за пости в соцмережах, а МКС виписав ордер на арешт глави держави.
Як би не виявилося, що в Ізраїлі ті ж процеси йдуть ще швидше.
Автор: Дар’я Гершберг
Фото: Ітай Рон
