Іран та Ізраїль порушили минулі правила гри. Це не обіцяє нічого хорошого в майбутньому

Американські ЗМІ, спираючись на джерела в Пентагоні та Ізраїлі, поступово прояснили, що за військовий об’єкт був вражений вранці 19 квітня в Ірані, поряд з містом Ісфахан.

Це радар ППО, частина системи російських зенітно-ракетних комплексів С-300. Вони забезпечують безпеку кількох критично важливих об’єктів, пов’язаних із ядерною програмою Ірану. Те, що це був цілеспрямований та обмежений авіаудар, тепер дозволяє режиму в Тегерані вдавати, що нічого не сталося.

Це був хороший спосіб закінчити небезпечний, безпрецедентний раунд обміну ударами між Іраном та Ізраїлем. Але баланс стримування між двома країнами залишається нестійким. Перед нами постає питання: що станеться наступного разу, коли буде спалах?

Чи буде Ізраїль, наприклад, вагатися, плануючи нові ліквідації високопоставлених іранських військових у Сирії? Чи зупинить це побоювання, що Іран знову запустить по Ізраїлю сотні ракет і безпілотників?

Чи Іран отримав сильний сигнал, що напад на Ізраїль — це повний перетин «червоної лінії»? Дві країни порушили минулі правила гри, але, здається, з обмеженою шкодою. Ці події не віщують нічого доброго в майбутньому.

Знищений радар входив у систему ППО, що захищає ядерну установку в Натанзі, за 120 кілометрів звідти, а також найближчий об’єкт зі збагачення урану, розташований у самому Ісфахані.

Газета New York Times повідомила, що в атаці використовувалися дрони та ракети, випущені ізраїльськими військовими літаками поза межами іранського повітряного простору. Паралельно було проведено другу атаку на іранську базу ППО в Сирії. Інші повідомлення про атаки на військові об’єкти виявилися помилковими.

Ізраїль не видав жодної офіційної заяви і не брав на себе відповідальності за ці атаки. Американські ЗМІ опублікували заяви анонімних ізраїльських джерел, що підтверджують, що за цим стоїть Ізраїль.

Це опосередковано підтвердив також зневажливий коментар ультраправого міністра Ітамара Бен-Гвіра. Він написав у соцмережі Х пост із сленговим словом на івриті, що означає «слабувато».

Бен-Гвір в основному займається політичним жонглюванням стосовно прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу. Але там його твіт розцінили як опосередковане взяття відповідальності Ізраїлем.

Досі Ізраїль нечасто вдавався до авіаударів по іранській території. Два роки тому у закордонних ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що атакою дронів, яка приписується Ізраїлю, було знищено іранський завод з виробництва безпілотників у місті Керманшах.

Проте атаку 19 квітня не можна відокремити від повідомлень 15-річної давності про підготовку Ізраїлю до нападу на об’єкти, пов’язані з ядерною програмою Ірану.

Іранський повітряний удар по Ізраїлю було зірвано за допомогою західних та близькосхідних союзників. А ось атака, яка приписується Ізраїлю, виявилася успішною.

Якщо її справді здійснив Ізраїль, то вона довела здатність пройти через посилені системи протиповітряної оборони Ірану та вражати конкретну ціль з високою точністю. 

Схоже, що це подвійне послання. По-перше, відповідь на екстраординарну атаку Ірану за допомогою безпілотників та ракет. По-друге, нагадування про те, що Ізраїль здатний завдати серйозної шкоди ядерній програмі Ірану – якщо він зважиться на це.

Але не факт, що Іран витлумачить ситуацію так, як хотілося б Ізраїлю. У верхівці КВІР вже натякали, що Тегеран розглядає можливість подолати ядерний поріг – і створити власну атомну бомбу.

На думку The New York Times, напад Ізраїлю може спонукати іранців до того, щоб краще захистити ядерні об’єкти. У тому числі – покращити системи ППО, перемістити критично важливі підприємства глибше під землю та ще більше обмежити моніторинг з боку МАГАТЕ.

Схоже, що остання атака підкреслює розрив у можливостях Ірану та Ізраїлю щодо завдання точних ударів. Але це не означає, що Іран обов’язково вдасться стримати.

Якщо атаку справді здійснив Ізраїль, їй, ймовірно, передували дні роздумів та нарад політичної та військової верхівки.

Справедливо припустити, що зрештою взяла гору позиція Нетаніягу, з урахуванням американських вимог. Адміністрація Байдена, безперечно, хотіла припинити цей обмін ударами та повернутися до політики стримування.

Але Ізраїль спробує отримати від американців плату за це у вигляді більш рішучих дипломатичних та економічних санкцій проти Ірану.

Навіть за допомогою санкцій та воєнної загрози нам вдасться стримати Тегеран, квітнева атака все одно запам’ятається тим, що Іран повністю відступив у цей момент від своєї багаторічної стратегії – не атакувати Ізраїль безпосередньо.

Поки що надто рано судити – чи це було тимчасове відхилення від обраної стратегії – чи це вказує на масштабніші зміни.

Ситуація на Близькому Сході, як і раніше, вкрай небезпечна. Будь-яка подальша ескалація, подібна до тої, що сталася в останні три тижні, поставить нас на межу тотальної регіональної війни. При цьому кінця іншим військовим кампаніям, у які втягнутий Ізраїль, поки що не видно. Ні в Газі, ні в Лівані, ні на Західному березі.

Москва заохочувала атаку Тегерана?

Минулого тижня газета «ХаАрец» повідомила, що за оцінками деяких західних джерел Росія активно заохочувала напад Ірану на Ізраїль. Це робилося в рамках загальної стратегії Москви – відвернути західні країни від допомоги Україні, змусити їх приділяти увагу та ресурси до інших гарячих точок.

Газета Washington Post опублікувала секретний документ, який, як стверджує видання, передало йому європейське агентство розвідки. У документі, складеному російським Міністерством закордонних справ, описуються плани щодо послаблення міжнародного статусу США та використання війни в Україні для встановлення нового світового порядку.

Документ, написаний у квітні минулого року, закликає провести «наступальну інформаційну кампанію», а також здійснити інші кроки проти США та їхніх союзників.

На думку WP, цей документ підкріплює оцінки, які вже давно висловлені спостерігачами в Москві. Режим Путіна веде «гібридну війну» проти Заходу, спрямовану на те, щоб послабити підтримку України та підірвати стабільність США та Євросоюзу. Для цього Росія заохочує у західних країнах різноманітні екстремістські та сепаратистські сили.

Ці кроки пов’язані зі зміцненням відносин між Росією та Китаєм, Іраном та Північною Кореєю. Ізраїль тут знаходиться в унікальному становищі. З одного боку, йому загрожує ця коаліція, навіть напряму. А з іншого — Захід із сумнівом ставиться до його дій у Газі.

За рік, що минув з моменту написання цього документа, стан справ змінився дещо на користь Росії. Є чималий шанс, що у листопаді 2024 року Дональд Трамп знову стане президентом США.

Джерело: Амос Харель, “ХаАрец” 

Фото: прес-служба ВПС ЦАХАЛу