Іран, США, Європа: клубок питань навколо переговорів щодо ядерної програми Тегерана
«Ми сказали американцям: “Яке вам діло, чи займається Іран збагаченням урану чи ні?” — заявив верховний лідер Ірану Алі Хаменеї на церемонії, присвяченій 36-й річниці смерті аятоли Хомейні. — Навіть якби у нас було 100 ядерних реакторів для виробництва електроенергії, без можливості збагачувати уран вони були б марними для нас. Це означало б, що ми змушені будемо покладатися на Сполучені Штати».
Підкріплюючи ідеологічні аргументи проти американського плану, Хаменеї продовжив: «Пропозиція, яку представили американці, на 100 відсотків суперечить нашим інтересам і йде врозріз з нашою вірою в самодостатність та з принципом “Ми можемо”».
Фраза «ми можемо» — вираз, придуманий самим Хаменеї, який відображає світогляд, на якому базується іранська концепція самодостатності. Згідно з цією ідеєю, Іран повинен розвивати власні можливості, щоб ніколи не залежати від інших.
Виступ Хаменеї було сприйнято як рішучу відмову від американської ядерної пропозиції — принаймні в тому вигляді, в якому він її розуміє і хоче, щоб вона була зрозуміла. Дискусія про те, як трактувати слова Хаменеї, неминуча, особливо враховуючи, що в минулому він уже відступав від формулювань, що здавалися остаточними — доти, доки не ставало ясно, що навіть «висічене в камені» може виявитися гнучким, як гума.
Так, влітку минулого року Хаменеї заявив, що «в переговорах із Заходом немає нічого ганебного», а згодом — що «переговори з американцями негідні та нерозумні». Тим не менш, Іран розпочав ядерні переговори з США в квітні. Хаменеї дав добро на переговори, в рамках яких уже відбулося п’ять раундів, і у своїй промові в середу він не відкинув можливості продовження дипломатичного шляху.
Більш ретельний аналіз його заяв показує, що Хаменеї не вказав, який рівень збагачення урану задовольнить Іран. Чи є прийнятним для нього рівень у 3,67 відсотка, дозволений за первинною ядерною угодою? Чи Іран наполягатиме на повній відсутності обмежень?
На це питання, до речі, раніше відповів заступник міністра закордонних справ Ірану Аббас Аракчі, заявивши, що Іран готовий повернутися до рівня, встановленого в початковій угоді, якщо всі санкції будуть зняті.
Тим не менш, Хаменеї поки залишив відкритим делікатне питання, яке, можливо, стане головною темою шостого раунду переговорів між сторонами — а саме: де саме Іран зможе отримувати збагачений уран.
Схоже, що вирішення цього питання пов’язане радше з технічними домовленостями або ступенем збагачення, ніж з ідеологічною вимогою іранської самодостатності та принципом «ми можемо».
Деталі американської пропозиції поки невідомі, і публічні висловлювання Хаменеї не можуть вважатися офіційною відповіддю Тегерана. Однак повідомлення про те, що Ірану було запропоновано приєднатися до регіонального консорціуму, який займатиметься збагаченням урану для нього та інших країн-учасниць, можуть свідчити про те, що Вашингтон усвідомлює ідеологічну необхідність для Ірану збагачувати уран самостійно і готовий піти йому назустріч.
Про пропозицію консорціуму вперше повідомило онлайн-видання Amwaj, що спеціалізується на новинах з Ірану та Іраку. Згідно з цими повідомленнями, чотири країни — Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Катар і Туреччина — мали б спільно створити підприємство зі збагачення урану для цивільних потреб під суворим контролем Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).
В останні тижні ідея обговорювалася Саудівською Аравією, ОАЕ та Іраном — всі три країни висловили готовність брати участь. Однак представник МЗС Ірану Есмаїль Бакаї в понеділок ясно дав зрозуміти: «такий консорціум не може замінити збагачення урану на territory Ірану».
Теоретично, питання про місцезнаходження спільного об’єкта, що стало головним каменем спотикання, можна було б вирішити, оголосивши одну з площадок в Ірані екстериторіальною зоною під міжнародним контролем. Це дозволило б задовольнити вимогу президента США Дональда Трампа про те, щоб Іран не збагачував уран на своїй території, і водночас зберегти іранську вимогу — щоб збагачення відбувалося саме на іранській землі.
Крім того, це не єдиний можливий варіант. Наприклад, процес збагачення можна було б розділити: перша його частина проходила б в Ірані, а решта — за його межами.
Мова йде не лише про уран
Дебати навколо місця збагачення урану не означають, що з інших ключових питань досягнуто домовленостей — наприклад, щодо утилізації надлишкового збагаченого матеріалу, виробленого Іраном з 2019 року, коли він почав порушувати ядерну угоду після того, як США в односторонньому порядку вийшли зі співробітництва.
Також залишається невирішеним питання про механізми інспекції ядерних об’єктів Ірану після того, як країна вислала інспекторів МАГАТЕ і відмовилася передати агентству записи з камер спостереження, встановлених на іранських об’єктах. Крім того, необхідно узгодити проведення перевірок на об’єктах, які раніше приховувалися Іраном, і де згодом були виявлені сліди збагаченого урану.
Обидві сторони також повинні домовитися про долю центрифуг, що знаходяться на іранських ядерних об’єктах, кількість яких значно перевищує ліміти, встановлені в первинній угоді, а також про термін дії нової угоди — якщо вона буде досягнута.
І це ще не все. Іран раніше ясно давав зрозуміти, що готовий повернутися до параметрів первинної ядерної угоди, якщо будуть зняті всі санкції. Однак цього, можливо, буде недостатньо для Трампа, який неминуче захоче продемонструвати, що «його» угода набагато краща за ту, яка була підписана його суперником Бараком Обамою.
Це означає, що окрім заходів контролю та обмежень ядерної програми Ірану, будь-яка нова угода повинна буде дати Трампу та іранській стороні достатні приводи для демонстрації політичної перемоги.
Тим часом терміни досягнення угоди стискаються — і не лише через війну, якої Трамп намагається уникнути під жорстким тиском з боку Саудівської Аравії та інших країн Перської затоки.
Європейські країни, які підписали оригінальну угоду, вимагають участі в новому форматі і погрожують активувати механізм «відкату» (snapback), передбачений у первинній ядерній угоді.
Цей механізм дозволяє будь-якій країні-підписанту звернутися до Ради Безпеки ООН з вимогою відновити всі міжнародні санкції, скасовані в рамках первинної угоди, якщо буде доведено, що Іран істотно порушив домовленості.
Крайній термін для застосування цього заходу — 18 жовтня. Однак процес може бути запущений лише за 90 днів до цього, тобто вже наступного місяця.
Варто нагадати, що сам Трамп свого часу вимагав задіяти цей механізм після виходу США з угоди, однак Європа відмовила йому, вказавши, що після виходу в 2018 році США більше не є стороною угоди і не можуть вимагати застосування механізму.
Тепер же цей крок, теоретично, може поставити під загрозу будь-яку нову угоду, яку Трамп підпише з Іраном.
Автор: Цві Барель
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Iranian Presidency Office via AP
