Іран не полишає спроб повернути вплив у Сирії
Падіння режиму Башара Асада в Сирії стало черговим ударом по “вісі спротиву” Ірану після того, як ХАМАС у секторі Газа та “Хізбалла” в Лівані зазнали важких втрат від рук Ізраїлю.
Через два місяці після того, як повстанці “Хайят Тахрір аш-Шам” (ХТШ) взяли під контроль Дамаск, очевидно, що позиції Тегерану в Сирії підірвані. Високопоставлений командувач Корпусу вартових ісламської революції Бехруз Есбаті відверто зауважив ще 7 січня, що падіння сирійського режиму стало “дуже серйозною поразкою” для Тегерану.
У розлогому інтерв’ю сирійському телебаченню самопроголошений новий президент країни Ахмед аш-Шараа сказав, що Іран використовував свої сили для “підігрівання нестабільності”. Присутність іранських ополченців при режимі Асада, сказав він, “становила загрозу всьому регіону”.
Режим, схоже, має намір боротися з цією загрозою, що вже вилилось у сутички на кордоні Сирії та Лівану, де сили ХТШ борються з бойовиками “Хізбалли” за контроль над тим, що при режимі Асада було головним маршрутом наркотрафіку та переправки зброї ліванським бойовикам. Нова сирійська влада вже кілька разів повідомляла про конфіскацію зброї, призначеної для “Хізбалли”.
У своїй першій закордонній поїздці як президент аш-Шараа вирушив до Саудівської Аравії, що стало недвозначним сигналом про те, що його країна змінила курс. Потім аш-Шараа вилетів до Туреччини, де, як вважають, він обговорив з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом оборонний пакт.
Хоча багато говорилося про боротьбу Туреччини та Саудівської Аравії за вплив у Сирії, реальність така, що ці дві країни відіграють взаємодоповнюючі ролі, пише Al-Monitor: Анкара надає інституційний потенціал для будівництва, а Ер-Ріяд постачає фінансування.
Проте це не означає, що Іран не прагне встановити якусь форму керованих відносин з новим сирійським урядом. Зрештою, Ахмед аш-Шараа зі властивим йому прагматизмом не виключав можливість підтримання позитивних відносин з Іраном.
Незадовго до падіння режиму Асада аш-Шараа закликав Іран відмовитися від підтримки уряду Сирії та встановити відносини з ХТШ. Наступного дня після повалення Асада новий сирійський лідер, за повідомленнями, відправив послання Ірану через Катар, у якому закликав новий уряд у Дамаску та Тегерані до співпраці на основі “спільних ісламських принципів”.
Потім в інтерв’ю Al Arabiya аль-Шараа закликав Тегеран переглянути свою політику та втручання в регіоні, зазначивши, що сирійські повстанці надали іранським позиціям та майну захист, незважаючи на підтримку Ісламською Республікою режиму Асада.
Тегеран різними способами також сигналізує про своє бажання працювати з новою адміністрацією, швидко змінивши свій дискурс щодо ХТШ після її блискавичного наступу.
Офіційні особи іранського уряду багато років називали ворогів Асада в Сирії “терористами”, однак до 7 грудня — за день до того, як Асад втік до Москви — головний дипломат Тегерану почав називати ХТШ та інші повстанські угруповання “законною опозицією“.
У день повалення Асада міністерство закордонних справ Ірану закликало до “національного діалогу” для створення “інклюзивного” сирійського уряду і заявило про очікування, що ірано-сирійські відносини триватимуть через “спільні інтереси”, заявивши, що Іран “докладе всіх зусиль для сприяння встановленню безпеки та стабільності в Сирії” і “продовжить консультації з усіма впливовими сторонами”.
Крім того, іранські чиновники не поспішали звинувачувати ХТШ у штурмі посольства їхньої країни в Дамаску в день падіння Асада. Згідно з офіційною риторикою, за нападом на дипломатичну місію стояли “невідомі особи”.
Тим часом Іран, схоже, знайшов можливу точку дотику з новим сирійським режимом – це питання американської та ізраїльської окупації країни після того, як Сполучені Штати розмістили близько 2000 солдатів у контрольованих курдами районах країни, а Ізраїль розширив свою присутність на Голанських висотах. В інтерв’ю The Economist аш-Шараа різко розкритикував Ізраїль та США, назвавши їхню військову присутність незаконною.
Це створює передумови для того, щоб уряд аль-Шараа міг розглянути можливість співпраці з Іраном.
Не варто забувати також, що немає жодних гарантій, що очолюваний ХТШ уряд консолідує владу по всій Сирії та створить сильні державні інституції. Досі різні частини країни керуються розрізненими недержавними суб’єктами, що перебувають поза контролем Дамаска. Це саме той хаос, який Тегеран успішно використовував у своїх інтересах і раніше. За цих умов неважко уявити, що Тегеран посилить свої відносини з курдськими ополченцями з Загонів народної самооборони (YPG) на сході Сирії (повідомлення про це вже з’являлися в турецьких ЗМІ) або створить шиїтські чи алавітські ополчення вздовж середземноморського узбережжя Сирії.
Зрештою, якщо Сирія буде слабкою державою, мережі Ірану в країні можуть підірвати центральну владу – так само, як слабкі уряди Лівану та Іраку дозволили проіранським угрупованням процвітати на території цих країн.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: AP Photo/Ghaith Alsayed
