Іран намагається не допустити сирійський ефект доміно
«Ми не маємо права на дії, які ведуть до порушення суспільної згоди та єдності. Подібні кроки зіпсують нам все». Ці слова вимовив у пориві одкровення не міністр юстиції Ізраїлю Ярів Левін. Вони належать президенту Ірану Масуду Пезешкіану, який мав на увазі новий закон «Про скромність і хіджаб», який мав набути чинності минулої п’ятниці. Пезешкіан, на відміну від ізраїльських міністрів, уже зрозумів: головна загроза, яка зараз нависає над Іраном, полягає не в слабкості армії і не в падінні режиму Асада в Сирії, а в суспільному розколі.
Пезешкіан не обмежився критикою та засудженням нового закону. Він пішов на безпрецедентний крок і звернувся до Ради національної безпеки з проханням висловити свою думку щодо цього. Зокрема президент попросив відповісти на запитання, чи не загрожує новий закон безпеки Ірану. Відповідь не змусила на себе довго чекати. Вже наступного дня Рада національної безпеки заморозила дію закону «через можливі наслідки для обороноздатності країни».
В Ірані вже діє закон про хіджаб, але його нова драконівська версія значно жорсткіша. Зокрема він зобов’язує покривати «відповідним чином» голову дівчаток з дев’яти років. А всім наглядовим органам, включаючи муніципалітети та школи, ставиться в обов’язок повідомляти про порушення. Таксисти та власники ресторанів теж повинні повідомляти про своїх клієнток, які не одягли хіджаб як слід.
Штраф за перше порушення закону складає 300 доларів, що набагато перевищує мінімальний місячний заробіток. За повторне порушення доведеться сплатити ще більше.
Пезешкіан добре пам’ятає люті масові демонстрації, що спалахнули в Ірані в 2022 році після загибелі Махси Аміні 22-річна дівчина була до смерті побита поліцейськими за неправильне носіння хіджабу. Хаменеї прийшов до висновку: в даному випадку йдеться не про звичайний конфлікт між прихильниками реформ та консерваторами, а про справжню загрозу для внутрішньої безпеки суспільства, причому у важкий для Ісламської Республіки час.
Керівники Ірану не приховують, що понесли важкий удар. Вони вважають, що після падіння режиму Асада може настати і їхня черга, вартових ісламської революції Хусейн Саламі висловив свої почуття із граничною відвертістю: «Ми бачимо, як іноземні сили напали на самотнього оленя, як зграя голодних вовків, і кожен із них відкушує і тягне убік свій шматок.
«Ми бачимо, що якщо армія не залишається на варті і не чинить опору, країна занурюється в хаос, — додав Саламі. — Зараз ми розуміємо силу опору, вони не чинитимуть опору. Сіоністи та деякі інші, з півночі (Туреччина. — Ц.Б.), захоплюють їхню країну, а сирійці безпорадні та розгублені».
Як і в Ізраїлі (поки що), в Ірані не збираються створювати державну комісію з розслідування провалу армії та розвідки, що проморгали цінне стратегічне надбання, що сильно скоротить можливості відновлення «Хізбалли». Генеральний секретар «Хізбалли» Наім Касем сам визнав це наприкінці минулого тижня. Розбиратися в тому, що трапилося за зачиненими дверима, будуть «Вартові ісламської революції» та політики. Можливо, у найближчому майбутньому ми дізнаємося про структурні зміни та кадрові перестановки у командуванні іранської армії.
Наразі Іран має зосередитися на трьох основних загрозах, що загострилися після революції у Сирії. Головна з них полягає у бомбардуванні іранських ядерних об’єктів. Це здається особливо ймовірним на тлі суспільної дискусії, що ведеться в Ізраїлі, і того, що Ізраїль отримає зелене світло на таку атаку від адміністрації Трампа. Друга загроза полягає у прориві «вогняного кільця», або «фронту опору», третя — у ймовірному впливі перевороту в Сирії на внутрішню ситуацію в Ірані.
На даному етапі важко сказати, як Іран має намір надалі управляти своєю ядерною програмою. У п’ятницю, після повідомлень про нарощування збагачення урану до 60 відсотків та про можливе доведення цього рівня до 90 відсотків, Іран повідомив МАГАТЕ про свою згоду на посилення контролю над реактором у Фордо. Саме там відбувається збагачення основної частини іранського урану.
Поки що залишається незрозумілим, якою мірою Іран дозволить контролювати цей процес і на які ще ядерні об’єкти цей процес пошириться. Однак, можливо, ця згода означає напрям, у якому має намір просуватися Іран. Минулого тижня Франція, Німеччина та Великобританія, які підписали ядерну угоду, повідомили Раді Безпеки ООН, що «у разі потреби» вони готові задіяти параграф під назвою snapback. Це означає відновлення всіх міжнародних санкцій, запроваджених проти Ірану до укладання ядерної угоди. Однак застосування цього параграфу можливе лише до жовтня 2025 року.
Заява європейських країн має велике значення. Досі можливість поновлення санкцій проти Ірану вважалася виключно теоретичною. Країни-учасниці угоди уникали навіть загроз застосування цього параграфу, бо це означало б провал ядерної угоди. Наразі Іран не може бути впевненим у тому, що навіть відновлення повного чи часткового контролю допоможе йому уникнути нальоту на свої ядерні об’єкти. Але Тегеран, принаймні, намагається поставити під сумнів міжнародну легітимність такого удару в короткостроковій перспективі. Поки що складається враження, що Іран спробує домовитися з адміністрацією Трампа — можливо, ще до його входження до Білого дому.
Після падіння режиму Асада Іран побоюється ефекту доміно і в Іраку. Минулої п’ятниці в Багдаді побував державний секретар США Ентоні Блінкен. Він зустрівся з прем’єр-міністром Іраку Мухаммедом Шіа Ас-Судані та звернувся до нього з проханням про проведення «політичної реформи». Під цим евфемізмом мається на увазі нейтралізація проіранських сил в іракському уряді та роззброєння проіранських шиїтських міліцій.
Зі подібним проханням до духовного лідера іракських шиїтів Алі Ас-Сістані звернувся спецпосланець ООН в Іраку. Ас-Сістані вважається непримиренним противником іранського режиму та втручання Тегерана у внутрішні справи Іраку. Але навряд він захоче виконувати пред’явлені йому вимоги. Ірак економічно залежить від Ірану, який є його головним торговим партнером і постачає йому 30% електроенергії. Проіранські політики очолюють сьогодні більшість іракських міністерств. Роззброєння шиїтських міліцій у жодному разі не стане приємною прогулянкою. Вони у веденні міністерства оборони Іраку і відіграють важливу роль економіці країни.
Конфронтація з шиїтськими міліціями може ввести Ірак у вир кровопролитної громадянської війни і, незважаючи на антиіранські настрої багатьох іракців, може призвести до падіння нинішнього уряду, створеного з такими труднощами. При цьому після перевороту в Сирії Іран уже не може бути впевнений у тому, що його політичні позиції в Іраку є непохитними. Тегеран побоюється, що в ролі економічної опори Іраку його замінять країни Перської затоки, наприклад, Саудівська Аравія та ОАЕ. Вони вже почали інвестувати кошти до Іраку.
Заморожування «закону про хіджаб» свідчить про те, що і на внутрішньому фронті іранська влада фіксує зростаючу загрозу, яку важко відокремити від того, що відбувається в Сирії. До цього додаються серйозні економічні труднощі, які знаходять вираження не тільки в демонстраціях робітників, що вимагають підвищення зарплати та поліпшення умов праці, а й у падінні рівня життя, розширенні кола злиднів, зростанні безробіття, а останнім часом і у вказівці скоротити споживання електрики протягом зимовий сезон.
Поки що неможливо розрізнити очевидні ознаки громадянського бунту, що наближається, в Ірані. Однак натяки на подальше підвищення цін на бензин і скорочення соціальних програм, а також масовий відхід зі шкіл підлітків, змушених працювати, щоб допомогти своїм батькам, можуть призвести до утворення критичної маси, яка спирається на дух успіху сирійського перевороту.
Фото: AP/Hussein Malla
