Іран голосно погрожує – але чи він готовий на пряме зіткнення з Ізраїлем?
Погрозу, яку іранська місія при ООН нещодавно опублікувала у своєму обліковому записі в X, було сформульовано дуже обережно.
У ній йшлося: Іран «вважає психологічною війною пропаганду сіоністського режиму про намір напасти на Ліван». Але якщо Ізраїль «ініціює повномасштабну військову агресію, то розпочнеться війна на знищення».
“Всі варіанти знаходяться на столі, включаючи повне залучення всіх фронтів осі опору”, – пояснили в Тегерані.
Автори погрози були досить обережні. Вони не сказали, що сам Іран візьме участь у такій війні, але натякнули на найнебезпечніший розвиток подій: залучення всіх іранських проксі сил.
Це означає посилення атак шиїтських ополченців на Ізраїль та американські цілі, якщо США вступлять у війну; розширення атак хуситів на Ізраїль: і, мабуть, широкомасштабну атаку «Хізбалли». Але чи безпосередньо братиме участь сам Іран? Жодних прямих заяв із цього приводу зроблено не було.
На даний момент Іран, як і раніше, розглядає погрози Ізраїлю та попередження США як «психологічну війну».
Нове в останніх загрозах Ірану – те, що Тегеран привселюдно взяв на себе відповідальність за дії своїх проксі-сил. До цього він намагався прикидатися «стороннім спостерігачем», який не активує і не координує операції хуситів в Ємені, ополченців шиїтів в Іраку або самої «Хізбалли».
Що ще важливіше, у зв’язку з загрозою Ізраїлю розпочати війну проти Лівану, а не лише проти «Хізбалли», Іран представляє себе як «регіональну наддержаву». Він загрожує не лише Ізраїлю, а й «наддержаві, що суперничає» – США, якщо вони в будь-якій формі приєднаються до війни.
Посівши таку позицію, Іран по-новому визначає свою роль. Він не лише готовий боротися за палестинців, а й загрожує забезпечити «єдність фронтів» для Лівану, якщо почнеться війна.
Така позиція покликана також змусити арабські держави відкинути їхню демонстративну байдужість до атак на Ліван. Але поки цього не сталося, термін «психологічна війна» залишається актуальним – і не лише в інтерпретації Ірану.
Ці самі слова нещодавно використав прем’єр-міністр Лівану Наджиб Мікаті, відвідуючи південь Лівану. Він сказав: «Загрози [Ізраїлю], які ми спостерігаємо, є своєрідною психологічною війною».
Мікаті сказав ще дещо цікаве: «Ми приїхали на південь Лівану, щоб ознайомитися з перебігом іспитів на атестат зрілості в середній школі. Але постає очевидне питання: якби армія не була присутня на півдні, чи можна було проводити іспити? Ми повторюємо та наголошуємо всюди, що армія – це захисна стіна нашої нації у повному розумінні слова».
“Армія, а не “Хізбалла” захищає державу”, – по суті, заявив Мікаті.
Він уже не вперше публічно критикує поведінку «Хізбалли», намагаючись підірвати її легітимність та опосередковано спростовуючи заяви Насралли про те, що його протистояння з Ізраїлем – це нібито спроба захистити Ліван.
Щодо «психологічної війни», схоже, у Лівані багато хто сподівається, що до цього все й зведеться.
Багато американських і французьких чиновників, з якими нещодавно зустрічався Мікаті, теж вважають, що, незважаючи на ескалацію погроз, Ізраїль, «Хізбалла» та Іран ще не досягли тієї стадії, коли вони готові або хочуть тотальної війни.
Саудівська газета Ashark Al Awsat цитує анонімних дипломатів, які заявили: «Поки що немає конкретних ознак того, що сторони досягли стадії підвищеної готовності. Але цей факт залишається непоміченим через рівень риторичних загроз, якими вони обмінюються».
Дипломати стверджують, що ці погрози покликані підготувати ґрунт для дипломатичних переговорів між Ізраїлем та Ліваном, які мають розпочатися одразу після припинення вогню у Газі.
Загрози нібито потрібні, щоб покращити умови переговорів кожної сторони, коли американський посередник почне виконувати своє завдання.
Як повідомили ті ж джерела, «Хізбалла» вже проінформувала Тимчасові сили ООН у Лівані, що продовження їхнього мандату очікується у серпні. Шиїтське угруповання заявило, що не планує розширювати свою військову кампанію, оскільки досягло більшості заявлених і не заявлених цілей у цій війні.
Хасан Насралла вже не раз пояснював, що його угруповання підтримало палестинців. Воно вступило у бій із ЦАХАЛом на північному кордоні Ізраїлю, зв’язавши його сили. Його дії змусили десятки тисяч ізраїльтян евакуюватись зі своїх будинків. Тому, за логікою Насралли, руйнування та жертви, які зазнали Ліван та «Хізбалла», не марні.
Незважаючи на жорстку критику своїх політичних суперників у Лівані, «Хізбалла» використовує конфронтацію з Ізраїлем для посилення політичного впливу. Це дає їй більше важелів тиску на внутрішньополітичному фронті – щодо призначення президента Лівану.
Очевидно також, що коли настане час переговорів між Ізраїлем та Ліваном про демаркацію сухопутного кордону, саме «Хізбалла» визначатиме умови.
Схоже, «Хізбалла» та Іран отримали від війни все, що могли. Її розширення може звести нанівець, а то й зовсім знищити усі їхні здобутки.
Але, з іншого боку, Насралла пов’язаний руками і ногами його власними гучними заявами про те, що «Хізбалла» припинить дії проти Ізраїлю, лише якщо Ізраїль піде на угоду з ХАМАСом і зупинить бойові дії в Газі.
Всупереч думці про те, що ХАМАС підпорядковується Ірану і координує свої дії з «Хізбаллою», ні Тегеран, ні Насралла не мають реальних важелів тиску на Яхью Сінуара. Вони не здатні змусити його погодитися на угоду, яка б врятувала Ліван від загрози тотальної війни, Іран – від ризику втрати активів та прямої небезпечної конфронтації зі США, Ізраїль – від перспективи третьої ліванської війни.
Фото: AP Photo Vahid Salemi
