Інцидент у Хан-Юнісі може вплинути на подальший перебіг війни
У минулі часи інцидент, подібний до того, що стався вчора у Хан-Юнісі, міг би стати причиною завершення бойових дій у секторі Газа. Танковий снаряд ЦАХАЛу влучив у групу людей на даху лікарні Насер.
За даними палестинської сторони, внаслідок обстрілу загинули 20 осіб, серед них — четверо журналістів і п’ятеро медиків. Другий постріл було зафіксовано у прямому ефірі телегрупами, і на кадрах видно, що серед постраждалих були рятувальники. 20 загиблих від двох снарядів — украй незвичний результат; не можна виключати, що пострілів було більше, ніж заявив ЦАХАЛ у перших коментарях.
Та після майже двох років війни, яка почалася з кривавої різанини, влаштованої ХАМАСом, і тижнів, коли щодня гинуть десятки палестинських мирних мешканців від вогню ЦАХАЛу без пояснень, інцидент зустрічає майже повну байдужість з боку ізраїльтян. Щоб відреагувати на західні засудження та міжнародну пресу, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу із запізненням опублікував співчуття — лише англійською мовою. Це сталося через кілька хвилин після того, як президент США Дональд Трамп здивовано відреагував на запитання журналістів про подію, хоча від інциденту минуло вже кілька годин.
Навіть представник ЦАХАЛу, генерал-майор Ефі Дефрін, зробив заяву англійською. Схоже, ніхто не вважає за потрібне напряму пояснювати ізраїльській громадськості, що відбувається в Газі її іменем. Натомість 12-й канал поспішив заявити, що восьмеро загиблих були бойовиками, і нагадав про заручників, яких раніше утримували у цій лікарні. 14-й канал, навпаки, різко розкритикував Нетаньягу за «абсурдну заяву» (щоправда, це була особиста думка журналіста, а не редакції).
Ніхто не хотів би опинитися на місці екіпажу танка, який стріляв, чи офіцерів, що віддали наказ на обстріл. Солдати діють у зруйнованому міському середовищі, де загроза лишається високою. Тактика ХАМАСу полягає в атаках із густонаселених районів, використовуючи цивільних як живий щит. Постріл по лікарні вимагає дозволу на рівні генерала. За першими перевірками в ЦАХАЛі, немає впевненості, що такий дозвіл справді було отримано. У заяві армії сказано, що стріляли по людях із камерами на даху, яких неодноразово помічали там останніми днями, припускаючи, що це спостерігачі ХАМАСу.
Але всім було відомо, що поруч працюють журналісти і звідти регулярно ведуться трансляції. Чому ж ніхто не зіставив факти? Тим більше, що позицію Ізраїлю важко зробити переконливою після нещодавнього визнання ЦАХАЛу про навмисне вбивство журналістів, які співпрацювали з «Аль-Джазірою» та водночас були бойовиками ХАМАСу. Якщо визнаєш, що цілеспрямовано влучав у журналістів, важко пояснити, що цього разу це сталося випадково.
Учорашній інцидент сам по собі не призведе до завершення війни, але він може мати накопичувальний ефект. Він накладається на вже відомі фактори:
• виснаження регулярних частин та резервістів;
• необхідність призвати ще десятки тисяч резервістів для майбутньої операції в місті Газа.
Це безпосередньо пов’язано з позицією начальника Генштабу Еяля Заміра, який активно просуває ідею угоди щодо повернення хоча б частини заручників. Навряд чи хтось в ізраїльському керівництві хоче цієї угоди більше, ніж Замір. Це пов’язано і з особистою відповідальністю за заручників, серед яких є й солдати, відправлені армією захищати прикордонні райони 7 жовтня у завідомо безнадійних умовах, і з його розумінням, що сценарій, на якому наполягає уряд, не звільнить заручників, а швидше поставить їхні життя під загрозу.
Сьогодні збирається кабінет міністрів, але обговорювати пропозицію посередників не планують, хоча вже вісім днів минуло відтоді, як ХАМАС дав згоду. Якби Нетаньягу та міністрам справді було важливе спасіння заручників, вони не зволікали б, знаючи критичний стан 20 живих полонених.
Учора Трамп знову заявив, що, можливо, один чи двоє з цих двадцяти вже не живі. В Ізраїлі категорично заперечують ці слова й підозрюють, що хтось в адміністрації США або вводить президента в оману, або свідомо не дає йому повної інформації.
При цьому Трамп звучить усе більш відірваним від реальності в Газі. Втім, того ж дня він висловив упевненість, що «війна завершиться у найближчі дві-три тижні». Подібні обіцянки звучали не раз — і від Ізраїлю, і від України, — але щоразу виявлялися марними.
І все ж Трамп, схоже, лишається єдиним, хто ще здатен нав’язати угоду і, слідом за нею, примусити сторони завершити війну в Газі.
Амос Харель, “ХаАрец”
Фото: AP Photo Leo Correa
