Індійці у полоні російської армії
Група сімей з різних міст Індії приїхала у Делі, щоб висловити протест уряду Нарендри Моді та домогтися якнайшвидшої демобілізації своїх рідних, які застрягли в російській армії. Вони провели акцію протесту біля Воріт Індії, а на день пізніше — перед будинком російського посольства. Всередину їх не пустили і ніхто до них не вийшов.
За даними міністерства закордонних справ Індії, станом на початок серпня підтверджено, що вісім індійських громадян загинули в Україні, а 69 очікують на дострокову демобілізацію з російської армії.
У березні цього року з’явилися повідомлення про те, що близько ста молодих людей із Пенджабу, Хар’яни, Уттар-Прадеша, Керали, Андхра-Прадеша та інших штатів були обманом відправлені до російської армії, що викликало паніку серед їхніх сімей. Один із протестувальників розповів виданню The Wire, що його старший брат служив у Донецьку та Луганську на південному сході України, коли він розмовляв з ним 25 квітня: «Мій брат отримав кульове поранення, після чого його поклали до шпиталю. Але йому не давали ні їжі, ні води. Крутись як хочеш. Коли я востаннє розмовляв з ним телефоном, мій брат плакав. Він казав, що тих індійців, які відмовлялися йти на фронт, били і тримали під замком. Перша група вирушила до Росії 17 січня, друга – 1 лютого. Всі вони поїхали через туристичне агентство в Делі, яке повідомило їм, що їх наймуть як помічників та охоронців в небойових частинах, але після приземлення їх змусили вступити до лав російської армії проти їхньої волі».
Комусь пообіцяли російське громадянство та інші бонуси, а потім обманом чи примусом змусили служити. Декілька людей поїхали за контрактом працювати у сфері обслуговування, на будівництві та інших подібних місцях і навіть заплатили гонорар агенту, який знайшов «вигідну» роботу. До речі, такий метод загалом працює проти трудових мігрантів, пояснила правозахисник Валентина Чупик українському каналу Freedom. Live: «Недаремно російські силовики влаштовують рейди та облави на мігрантів, навесні за пару місяців таких безправних мобілізували понад 350 людей. За них нема кому заступитися, вони абсолютно безправні і здебільшого не знають мови, а всі контракти російською і перекладачів немає».
Інша категорія індійців приїхала до Росії як туристи, після чого їм запропонували поїздку до Білорусі, де затримали за відсутність віз і передали російській владі, яка змусила їх підписати контракти. Вони намагалися відмовитись, але їм пригрозили десятирічним ув’язненням. Потім два тижні так званого навчання — і війна. Їх розсилали по різним місцям, щоб уникнути прямого контакту з товаришами по нещастю. Мандіп Кумар із Пенджабу спочатку полетів на заробітки до Вірменії, потім йому пообіцяли місце в Італії, але діставатися запропонували через Росію, де й забрали.
Прем’єр-міністр Нарендра Моді порушував це питання під час свого липневого візиту до Москви, але досягти прогресу досі не вдалося. Відео, на якому усміхнений Путін називає Моді «найдорожчим другом» і говорить, як він «радий його бачити», стало вірусним в Індії. За даними BBC, двостороння торгівля між Індією та Росією за останні кілька років зросла до 65 мільярдів доларів. Які тут десять чи навіть сто громадян, яких заманили «на м’ясо»?! За підсумками візиту МЗС Індії заявило, що Росія пообіцяла звільнити всіх індійських громадян, які воюють в Україні, проте наприкінці липня в Росії загинула молода людина зі штату Хар’яна. Його смерть підтвердило російське посольство.
Міністр закордонних справ 1 серпня 2024 року повідомив парламенту, що МЗС не має в своєму розпорядженні точної кількості індійців, які беруть участь у війні у складі російської армії. Але вже 9 серпня уточнив, що з 91 індійця, які поїхали до Росії і про яких відомо Індії, вісім убито, 14 демобілізовано, 69 залишаються в РФ.
10 серпня посольство РФ в Індії повідомило, що Росія більше не приймає індійців на військову службу в Україні. Вперше офіційно визнавши проблему, посольство заявило, що докладаються зусилля щодо демобілізації індійців.
Аджай Ядав із групи протестуючих розповідає, що в Росії, точніше в Україні, зараз перебувають його батько та дядько. “Моєму батькові близько 50 років, але його все одно змусили вступити до російської армії”, – каже Аджай і додає, що до від’їзду до Росії його батько працював садівником у Малайзії, але його привабила можливість отримати річну російську робочу візу та обіцянку заробляти хороші гроші, працюючи охоронцем.
Востаннє Аджай спілкувався з батьком у травні, той отримав травму кістки: «Ми були вражені, коли дізналися, що мій батько та ще одна людина, отримавши поранення у стегно, пройшли 21 кілометр у пошуках лікарні. Ніхто не надав їм медичної допомоги», – додає Аджай. За його словами, він підтримував зв’язок із батьком з 8 по 25 травня. Однак пізніше жодної інформації не надходило.
«Ми нічого не знаємо про місцезнаходження мого батька, – продовжує він. — Я думаю, цій кризі можна було б запобігти, якби уряд Моді заборонив усі види поїздок до Росії, враховуючи війну, яка триває». За словами Аджая, коли він втратив зв’язок із батьком, то зв’язався з іншим громадянином Індії, який також проходив лікування в одній із російських лікарень, і той повідомив, що «російські військові конфіскували мобільні телефони та паспорти всіх індійських громадян. Вони нікому не дають зателефонувати і скрізь стоять на варті».
Джерело: Нателла Болтянська, “Деталі”
Фото: AP/Alexander Zemlianichenko
