Хусити зайняті війною в Ємені і не надто переймаються атаками ззовні
“Ми присягаємо на вірність тобі, великий Аллах, і тобі, імам Алі, і тобі, наш господар і вчитель Абдель-Малік аль-Хусі. Ми відкинемо всіх твоїх ворогів, великий Аллах, і ворогів твого пророка, і ворогів імама Алі, і ворогів нашого господаря і вчителя Абдель-Маліка аль-Хусі”. Так звучить клятва, яку щоранку приносять усі школярі в районах Ємену, що перебувають під владою хуситів. Так само присягають на вірність правителям військовослужбовці та державні службовці.
Текст цієї присяги підкреслює, що хусити отримали владу з рук самого Всевишнього, а не захопили її, наприклад, в результаті військового перевороту. Таким чином будь-який виступ проти влади означає опір волі Аллаха.
Але хусити розуміють, що самого тексту присяги недостатньо для забезпечення широкої громадської підтримки. Тому на людей потрібно чинити економічний тиск, а в разі необхідності кидати їх за ґрати. Політичних противників, яких не переконує вибір Аллаха, можна і зовсім знищувати. І в той час, як Ізраїль, США та Великобританія атакують військові бази та інфраструктуру хуситів, вони продовжують вести війну зі своїми внутрішніми ворогами — і для того, щоб зміцнити свою владу, і для того, щоб поширити її на додаткові райони Ємену.
Хусити — поки що безуспішно — намагаються взяти під свій контроль стратегічно важливу провінцію Таїз і місто Маріб. Це відкриє їм шлях до нафтових полів Південного Ємену. Так хусити зможуть поширити свою владу на всю країну. Їхня армія налічує 300-500 тисяч військовослужбовців, включаючи резервістів. На відміну від уряду Ємену, що має міжнародне визнання, хусити підтримують свою владу залізною рукою. Вони жорстко контролюють усі сфери суспільного життя. Всі ключові посади на підконтрольній їм території займають родичі аль-Хусі, і він сам особисто призначає губернаторів провінцій.
Вони, своєю чергою, підбирають державних службовців, керуючись принципом сімейної, племінної, етнічної та конфесійної близькості.
При подібних призначеннях перевага надається вихідцям з провінції Саада, де зародився рух хуситів. Слідом за ними йдуть представники союзницьких племен, що пройшли процес “хуситизації”. На нижчі посади в ієрархії держслужби призначаються представники партій, що увійшли в “коаліцію” з хуситами.
Таким чином, навіть якщо “лідер революції”, як називають аль-Хусі (будучи “божественною особистістю” він спілкується з людьми тільки з екранів телевізорів і в соціальних мережах), буде знищений, його сім’я продовжить правити країною.
В Ізраїлі та США покладають великі надії на створення широкої коаліції, яка змогла б покласти край владі хуситів. Але поки що ні Саудівська Аравія, ні ОАЕ, ні Єгипет до неї не приєдналися. Правда, Ер-Ріяд продовжує фінансувати діяльність уряду Ємену, що має міжнародне визнання. Відповідну угоду було досягнуто в серпні 2023 року. Незабаром Саудівська Аравія має намір перевести уряду Ємену черговий, четвертий транш у розмірі 200 млн доларів. Загальний обсяг саудівської допомоги становить 1,2 млрд доларів.
Однак абсурдним чином частина цих коштів йде на виплату зарплати єменським держслужбовцям на територіях, що перебувають під контролем хуситів. Це є частиною угоди, укладеної між Саудівською Аравією та хуситами.
Таким чином Ер-Ріяд не тільки опосередковано фінансує уряд хуситів, що стягує податки з держслужбовців, але й сприяє заспокоєнню протестних настроїв у підконтрольних хуситам провінціях, що становлять 35% території населення Ємену. Але на них проживає більшість — 60% — населення країни. Ця угода, досягнута за посередництва ООН під сильним тиском США, перетворила війну проти хуситів на пастку.
Бомбардування порту Ходейди та аеропорту Сани завдають удару не лише по постачанню нафти хуситам та їх фінансуванню. Вони впливають на мільйони жителів і північного, і південного Ємену, і на здатність визнаного уряду надавати послуги громадянам на підконтрольній йому території. Водночас бомбардування не заважають уряду хуситів продовжувати стягувати податки, збори та митні платежі. Від руйнування порту Ходейди та електростанцій страждають переважно звичайні громадяни. Вони змушені платити втридорога за пальне для машин та опалення своїх будинків, а уряд хуситів пояснює підвищення цін діями зовнішніх противників.
Про існування цієї пастки добре відомо у Вашингтоні та Ер-Ріяді. Саме тому американці уникають завдання серйозних ударів по економічній інфраструктурі Ємену, а Саудівська Аравія закликає взагалі припинити бомбардування і спробувати досягти домовленості з хуситами.
У Вашингтона та Ер-Ріяда є гіркий досвід війни з хуситами. У 2015 році Саудівська Аравія за гарячої підтримки США спробувала вирішити єменську проблему військовим шляхом. Проте незабаром з’ясувалося, що це завдання не лише вимагає сплати високої ціни, але й є практично нездійсненним. За попередніми оцінками за дев’ять років війни загинули близько 350 000 людей — внаслідок американських і саудівських бомбардувань, хвороб та голоду. Ємен став ареною найбільшої у світі гуманітарної катастрофи. Американська адміністрація, що опинилася під шквалом зовнішньої та внутрішньої критики, не могла більше продовжувати цю війну.
У 2019 році від участі в операції в Ємені відмовилися Об’єднані Арабські Емірати і вивели свої війська з цієї країни. Через деякий час Саудівська Аравія розпочала пошуки дипломатичного врегулювання конфлікту з хуситами. Тоді ж вщент розбилася концепція, згідно з якою армія Ємену мала розбити хуситів на землі, а країни-учасниці міжнародної коаліції — завершити їх розгром ударами з повітря. З’ясувалося, що єменська армія існує лише теоретично, і не тільки через своє убоге оснащення.
Проблема полягає в тому, що її солдати та офіцери представляють різні племена, деякі з яких ворогують між собою. Їхня вірність своєму племені та політикам, які його представляють, переважає над лояльністю центральному уряду. Крім того, єменські військовослужбовці отримують мізерні зарплати. Не дивно, що багато хто з них дезертирував і приєднався до хуситів, які платять більше.
Недовіра до уряду та армії Ємену досягла такого ступеня, що в провінції Хадрамаут молодих людей почали призивати до місцевої поліції, а не до урядової армії. Більше того, влада провінції зажадала надати їй автономію. Значним військовим ресурсом у цьому регіоні розпоряджається не армія, а сепаратистська Південна перехідна рада, що прагне до відновлення державності Південного Ємену, яка існувала до 1990 року. Цю організацію, створену у 2017 році, очолює Айдарус аз-Зубейді. Вона є частиною офіційно визнаного уряду Ємену. При цьому Південна перехідна рада категорично заперечує проти будь-яких переговорів з хуситами та розподілу з ними владних повноважень у країні.
В результаті реалізація укладеної між Саудівською Аравією та хуситами угоди починає викликати сильні сумніви. Адже один з її параграфів говорить, що уряд Ємену та хусити мають розпочати переговори про створення спільного уряду. Але це далеко не все. Аз-Зубейді користується заступництвом Об’єднаних Арабських Еміратів, які переслідують у Ємені інші цілі, ніж Саудівська Аравія. Ер-Ріяд прагне до збереження єдності Ємену, тоді як ОАЕ відкрито підтримує відновлення незалежності Південного Ємену. Емірати виходять з того, що шанси на створення єдиного уряду відсутні, а зруйнувати владу хуситів у найближчому майбутньому не вдасться.
Розбіжності між Саудівською Аравією та ОАЕ, а також внутрішні розбіжності в єменській армії та її слабкість; недовіра громадян Ємену до офіційного уряду; відсутність чіткої стратегії у США — все це грає на руку хуситам.
Війна в Газі та участь в атаках проти Ізраїлю стали для них найважливішим стратегічним надбанням. Хусити стали становити серйозну загрозу для судноплавного маршруту, що проходить через Червоне море. Крім того, вони як і раніше загрожують Саудівській Аравії та країнам Перської затоки, які приєдналися до війни проти них. Все це обслуговує інтереси хуситів, що прагнуть поширити свою владу на весь Ємен. Вони не залежать від позиції Ірану і нічим йому не зобов’язані. Тому, незважаючи на військову підтримку Тегерану, немає жодної впевненості в тому, що хусити прислухаються до заклику іранського керівництва припинити напади на судна в Червоному морі — у тому випадку, якщо такий заклик коли-небудь пролунає.
Автор: Цві Барель
Джерело: “ХаАрец“
Фото: AP Photo Osamah Abdulrahman
