Хтось не знає, що у нього на поточному рахунку завалялися 15 000 шекелів?

Депутати Кнесету знову довели, що “проблеми індіанців шерифа не хвилюють”. У ролі індіанців традиційно виступають найслабші верстви населення в Ізраїлі, у даному випадку ті, хто перебуває у хронічному овердрафті в банку або змушені брати дорогі позики, щоб зводити кінці з кінцями. Ці люди депутатів не хвилюють, оскільки для вирішення їхніх проблем потрібні складні рішення, що вимагають довгострокової роботи зі зниження дорожнечі життя, будівництва доступного житла, покращення системи освіти і так далі тощо. Ну або хоча б підвищення конкуренції в банківській системі. Набагато простіше перейматися вирішенням проблем тих, у кого на поточному рахунку залишок у десятки тисяч шекелів, за яким не нараховується відсоток.

Чому багато ізраїльтян залишають досить великі суми на поточних рахунках у банку, де на них не нараховується відсоток? Тому може бути безліч причин. Насамперед, невизначеність, що супроводжує наше життя ще з часів пандемії коронавірусу. Багато хто віддає перевагу тримати готівку “під рукою”, маючи можливість отримати їх за першої необхідності.

Ще одна причина — величезний розрив між відсотком, що виплачується за вкладами, і тим, що стягується за позиками або за перебування в овердрафті. Зняти гроші з вкладу раніше встановленого терміну неможливо, а отже – якщо раптом виникне необхідність – доведеться брати позику або “йти в мінус”, де відсоток у кілька разів перевищує той, що виплачується за вкладом.

Також не варто забувати і про фінансову неграмотність багатьох громадян, які не мають жодного уявлення про альтернативи банківським вкладам, як-от фонди грошового ринку, а в банку на допомогу інвестиційних консультантів можуть розраховувати тільки заможні клієнти.

Так чи інакше, багато ізраїльтян залишають кошти на поточних рахунках і можна сміливо припустити, що при нинішньому рівні технології переважна більшість власників рахунків прекрасно обізнані про стан своїх фінансів. Звісно, є ті, хто просто не хоче знати, що коїться у них на рахунках, щоб не псувати собі настрій, але це вже зовсім інша історія.

Депутати Кнесету черговий раз перейнялися високими прибутками банків, але при цьому традиційно проігнорували той факт, що основним джерелом надприбутків є відсутність конкуренції на ринку банківських послуг в Ізраїлі, в результаті чого клієнти, що перебувають в овердрафті, платять банкам у середньому 11,87% річних (згідно з даними Банку Ізраїлю на вересень 2024 року), а позики беруть під 9%-12% річних у середньому. На думку народних обранців, основна проблема в залишку на поточних рахунках, на який не нараховується відсоток і який клієнти банків — природно не знаючи про стан свого рахунку — не вкладають і не інвестують.

З метою вирішення такої гострої проблеми економічна комісія Кнесету схвалила у вівторок до першого читання поправку до Закону про банківську діяльність, згідно з якою банки будуть зобов’язані щоквартально надсилати клієнтам повідомлення про наявність у них балансу на поточному рахунку. Причому пропозиція поширюється тільки на клієнтів із залишком на розрахунковому рахунку понад 15 000 шекелів протягом як мінімум кварталу.

Нічого дивного в тому, що законопроект отримав широку підтримку більшості присутніх на засіданні комісії, включаючи представників Банку Ізраїлю, Управління з цінних паперів та бірж, Управління з конкуренції, міністерства фінансів та міністерства юстиції. Адже реально нічого не треба міняти, просто забезпечені клієнти, від яких вислизнув факт наявності на рахунку десятків тисяч шекелів, отримають ще одне повідомлення з банку.

Виявляється, у нас багато грошей у банку

З документа, представленого комісії економістом Ноамом Ботошем з Дослідницького та інформаційного центру кнесету, випливає, що станом на червень 2024 року баланс поточних рахунків домогосподарств становив 234 мільярди шекелів. Якщо приблизно розділити цю суму на кількість рахунків, середній залишок на поточному рахунку приватного клієнта становитиме 27,5 тисяч шекелів.

Це чудова новина, але радість дещо затьмарюють дані організації “Даф хадаш” (“З чистого аркуша”), оприлюднені у вересні цього року. Вони показують, що у квітні в “мінусі” (в овердрафті) перебували близько 2,5 мільйона банківських клієнтів — приблизно 39% усіх ізраїльтян. У цей час середня процентна ставка за овердрафт становила 11,6% річних (11,87% річних у вересні), тоді як ставка на вклад у шекелевий депозит ледве перевищує 3%.

Дані організації, очолюваної Томером Рабіновичем, були опубліковані під час конференції, що проходила в Університеті Райхмана. За останні 15 років обсяги споживчих кредитів підскочили вчетверо. При цьому частка заяв про неплатоспроможність залишилася колишньою і становить близько 20%. На кожного десятого дорослого ізраїльтянина заведено справу в Службі судового виконавця.

Кредитний ринок для ізраїльських домогосподарств, по суті, монополізований, точніше, на ньому спостерігається дуополія: більшу частину кредитів надають два найбільші банки країни — “Хапоалім” та “Леумі”. “Даф хадаш” заявляє, що Банк Ізраїлю повинен зобов’язати банки знизити ймовірність овердрафту на рахунках домогосподарств і забезпечити ситуацію, в якій той, хто отримує кредит, був у змозі його погасити.

Але всі ці люди, що перебувають у хронічному мінусі, мало хвилюють народних обранців. Що вони можуть зробити? Ще можна змусити банк звернутися до клієнта з пропозицією перевести гроші в депозит, на якому банк теж прекрасно заробляє, але змусити фінансистів пропонувати дешевші кредити?! Або спробувати знизити дорожнечу життя в країні, щоб у виборців залишалося більше грошей на поточних рахунках? Все це з області фантастики.

Автор: Юрій Легков

Фото: Роман Янушевський