Хто такий Марван Баргуті, якого багато хто хоче бачити президентом палестинської держави?
Минулого тижня лідер ХАМАСу Ісмаїл Ханія оголосив: їхній рух наполягає на тому, щоб Марван Баргуті був серед палестинців, яких звільнять у рамках будь-якої угоди про припинення вогню. Це одна з найконкретніших вимог ХАМАСу з моменту, коли розпочалися переговори про звільнення з ізраїльських в’язниць палестинських ув’язнених в обмін на заручників.
Хто такий Баргуті, чому він в ізраїльській в’язниці і чому про ув’язненого вбивцю говорять як про можливого наступного лідера палестинського народу?
Юність
Він народився недалеко від Рамали у червні 1959 року у відомій палестинській родині, з якої вийшли кілька політичних діячів, зокрема Мустафа Баргуті, голова політичної партії «Палестинська національна ініціатива».
У 15 років приєднався до руху ФАТХ під керівництвом Ясіра Арафата, став одним із засновників молодіжного руху ФАТХ на Західному березі. Вперше потрапив до в’язниці у 19 років, у 1978 році, за участь у збройному палестинському угрупованні. Відбував п’ятирічний тюремний термін, під час якого здобув середню освіту та вивчив іврит.
Баргуті розпочав шлях до політичної влади на Західному березі під час Першої інтифади кінця 1980-х років, очоливши зіткнення палестинців із ізраїльськими військами. Зрештою його заарештували та депортували до Йорданії на сім років – поки не дозволили повернутися за умовами «угод Осло», укладених у 1994 році.
У 1996 Баргуті обраний до нового парламенту Палестинської автономії – Палестинської законодавчої ради. Він одразу розпочав кампанію проти порушень прав людини службами Арафату та проти корупції його чиновників, що принесло йому широку народну підтримку.
Після повернення на Західний берег у 1990-х Баргуті став переконаним прихильником мирного процесу. У цей час він встановив тісні контакти з кількома ізраїльськими політиками та членами ізраїльського Руху за мир. Але після провалу саміту в Кемп-Девіді в липні 2000-го Баргуті змінив свою думку і вже на початку Другої інтифади у вересні 2000 року очолював марші до ізраїльських блокпостів і підбурював до безладу і нападів на ізраїльських солдатів.
Він став лідером ФАТХу на Західному березі та головою збройного угруповання «Танзім». Його харизматичні промови закликали палестинців силою вигнати Ізраїль із Західного берега та із сектора Газа.
Довічні вироки
Уникнувши замаху ізраїльтян на його життя роком раніше, у квітні 2002 року Баргуті був заарештований у Рамаллі та звинувачений у вбивстві 26 осіб та приналежності до терористичної організації. Його засудили за п’ятьма пунктами звинувачення: за вбивство чотирьох ізраїльтян та грецького ченця, а також замах на вбивство та змову з метою вбивства. У червні 2004 року він був засуджений до максимальних п’яти довічних термінів за вбивства та ще 40 років за замах на вбивство та змову.
В останні два десятиліття Баргуті, який працював з тюремної камери, вдавалося зберігати значну частину своєї політичної влади, у тому числі відігравати важливу роль у посередництві між ХАМАСом і ФАТХом, до кривавого вигнання останнього з сектора Газа. Також його було заочно обрано до керівництва ФАТХу у 2009 році.
З моменту його арешту в Ізраїлі звучали попередження, що ув’язнення лише зміцнить авторитет і престиж Баргуті серед палестинців. Незабаром після арешту Баргуті Ехуд Барак, на той час уже не прем’єр-міністр, засудив операцію і назвав її «безглуздою» з погляду протистояння тероризму, але «блискучою схемою», щоб Баргуті зробити майбутнім палестинським національним лідером: «Він боротиметься за лідерство , не виходячи із в’язниці. Йому не доведеться нічого доводити. Міф постійно зростатиме сам по собі».
У 2017 році Баргуті організував голодування палестинських ув’язнених у кількох ізраїльських в’язницях, а в 2021 році оголосив, що братиме участь у парламентських виборах разом із Насером аль-Кудвой, племінником Арафата та колишнім міністром закордонних справ Палестини. Очікувалося, що Баргуті кине виклик Махмуду Аббасу у боротьбі за пост президента Палестинської автономії. Проте Аббас відклав вибори 2021 року на невизначений термін, пославшись на відмову Ізраїлю дозволити голосувати мешканцям Східного Єрусалиму.
Фадва Баргуті розпочала кампанію від імені свого чоловіка, сподіваючись, що він зможе змінити 88-річного Аббаса на посаді президента. Вона багато разів зустрічалася з високопосадовцями в арабських країнах і дипломатами в США, Росії та Європі, переконуючи їх домагатися звільнення Баргуті, якого на Західному березі багато хто вважає природним наступником Аббаса і часто називають палестинським Нельсоном Манделою.
ФАТХ був вигнаний ХАМАСом із Гази після короткої, але кривавої битви у червні 2007 року. Тепер Аббас сподівається поновити контроль над прибережним ексклавом після закінчення війни. Однак Аббас не популярний серед палестинців через корупцію і те, що він постійно координує свої дії у сфері безпеки з ізраїльською армією.
Вимагаючи звільнення Баргуті, ХАМАС, ймовірно, прагне заручитися підтримкою суспільства напередодні «обговорення дня після» заміни Аббаса на посту президента заради своєї подальшої участі в палестинській політиці.
Сьогодні, під час війни у Газі, Баргуті залишається найпопулярнішою палестинською політичною фігурою. За даними Палестинського центру досліджень політики та опитувань, у грудні 2023 року 55% палестинців на Західному березі та в секторі Газа заявили, що проголосували б за Баргуті. Він випередив за популярністю і Ханію, і Аббаса.
В інтерв’ю Associated Press голова палестинського міністерства у справах ув’язнених на Західному березі Кадура Фарес заявив: «ХАМАС хоче показати палестинському народу, що він не закритий рух, а представляє частину палестинського суспільства».
Мир чи війна?
Ізраїль очікує відповіді ХАМАС на останню пропозицію щодо угоди, але неясно, чи погодиться Єрусалим на вимогу звільнити Баргуті в рамках цієї угоди.
Раніше ХАМАС вже намагався домогтися звільнення Баргуті – під час переговорів про звільнення Гілада Шаліта. Але в результаті Шаліта звільнили у жовтні 2011 року в обмін на 1027 палестинських ув’язнених, серед яких Баргуті не було.
Дехто й в Ізраїлі вбачає в ньому помірковану людину, здатну створити противагу екстремізму та ісламізму ХАМАСу. У минулому його відвідували ліві ізраїльські активісти та політики, які виступали за його визволення. 2007 року Шимон Перес заявив, що помилує Баргуті, якщо його оберуть президентом. Але цієї обіцянки він за час свого президентства так і не виконав.
Місяць тому колишній глава служби безпеки «Шин Бет» Амі Аялон сказав, що «у рамках спільної угоди, яка включає повернення всіх заручників, ми повинні звільнити Марвана Баргуті, тому що повернення ізраїльських заручників – це найбільша перемога для Ізраїлю у нинішній кампанії в Газі. І тому що Марван є єдиним палестинським лідером, який може бути обраний і може очолити єдине і легітимне палестинське керівництво на шляху до взаємоузгодженого відділення від Ізраїлю».
Незважаючи на такі голоси підтримки, Баргуті більшу частину своєї політичної кар’єри, включаючи перебування у в’язниці, ідеологічно вагався між помірним співіснуванням та екстремістськими позиціями. У заяві, опублікованій із в’язниці у грудні минулого року, у річницю Першої інтифади, він закликав кожного палестинця взяти участь у «визвольній кампанії». «Ми маємо зробити кожен палестинський будинок оплотом революції, а кожну людину – солдатом цієї битви. Об’єднатися і довести всьому світу, що ми є незламною силою в довгій героїчній кампанії опору, яка відкриває новий етап в історії нашого народу».
З огляду на нинішній політичний клімат, звільнення Баргуті малоймовірне, але багато палестинців продовжують сподіватися на його президентство. Фарес, прихильник Баргуті, каже, що якщо його звільнять, він здатний згуртувати ХАМАС, ФАТХ та інші палестинські угруповання. За його словами, зараз ХАМАС «сильніший і розумніший, ніж будь-коли раніше. Там розуміють, наскільки палестинському народу потрібний консенсус».
Джерело: Рахель Фінк, “ХаАрец”
Фото: Moshe Milner, GPO
