«Хізбалла» не хоче роззброюватися. Що далі?
Ліванський уряд продовжує наполягати на роззброєнні «Хізбалли». З новим президентом і прем’єр-міністром, а також на тлі того, що шиїтське угруповання після війни з Ізраїлем опинилося в найбільш вразливому становищі за останні роки, у ліванської влади, можливо, з’явився шанс домогтися свого. Але «Хізбалла» не здасться так просто — у неї ще залишається простір для маневру.
Ліванські збройні сили працюють у партнерстві з миротворцями Тимчасових сил ООН у Лівані (ЮНІФІЛ) над демонтажем воєнізованої інфраструктури «Хізбалли» на півдні Лівану відповідно до угоди про припинення вогню, підписаної між «Хізбаллою» та Ізраїлем наприкінці минулого року.
Однак «Хізбалла» відмовляється виконувати резолюцію 1701 Ради Безпеки ООН від 2006 року, яка передбачає її роззброєння. На цьому наполягає не лише уряд Лівану, а й Ізраїль та США.
Сполучені Штати чинять активний дипломатичний тиск. Із моменту вступу на посаду в січні президент Лівану Жозеф Аун і прем’єр-міністр Салам неодноразово зустрічалися в Бейруті з американськими посланниками Томом Бараком і Морган Ортегус.
Під час візиту до ліванської столиці минулого тижня Баррак оголосив про ініціативу, підтриману Саудівською Аравією та Катаром, щодо створення нової економічної зони на півдні Лівану — з метою стимулювати Бейрут до роззброєння «Хізбалли».
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, у свою чергу, дав зрозуміти, що якщо ліванський уряд роззброїть «Хізбаллу», Ізраїль у відповідь почне поетапне виведення військ із півдня Лівану.
Більшість членів уряду (окрім, звісно, міністрів від «Хізбалли» та її союзного шиїтського політичного блоку «Амаль») проголосували за схвалення ключових пунктів «дорожньої карти» США, яка ставить припинення ізраїльських ударів у залежність від повного роззброєння «Хізбалли».
31 серпня військові мають представити уряду план роззброєння й розпуску всіх воєнізованих формувань до кінця року.
Проте «Хізбалла» продовжує відкидати заклики до беззастережного роззброєння, натомість виступаючи за національний діалог про комплексну оборонну стратегію — але лише за умови, що Ізраїль спершу виведе свої війська з ліванської території та припинить військові удари по Лівану.
«Ліванський уряд ухвалив гріховне рішення — роззброїти спротив», — заявив генеральний секретар «Хізбалли» Наїм Касем у своїй промові минулого тижня. — «Ми не здамо зброю, яка нас укріплювала».
Касем додав: «Якщо це уряд залишиться в нинішньому складі, йому не можна довіряти у справі захисту суверенітету Лівану».
Попри жорстку позицію «Хізбалли», експерти вважають, що угруповання має обмежені можливості для протидії урядовим планам.
Як пише Al-Monitor, наразі в «Хізбалли» є три основні варіанти: закликати прихильників до масових протестів; чинити тиск на п’ятьох ключових міністрів — чотирьох, наближених до «Хізбалли» або «Амалю», та одного нейтрального шиїта — з метою їх відставки та зриву роботи уряду; вдатися до насильства проти армії.
Саме так угруповання діяло у 2006–2008 роках, коли ліванський уряд намагався обмежити його вплив — це призвело до протестів і збройних зіткнень між «Хізбаллою» та її політичними опонентами.
«Хізбалла» тоді продемонструвала свою силу, захопивши частину західного Бейрута. Криза була врегульована у 2008 році завдяки Дохійській угоді, укладеній за посередництва Катару. Угода поклала край політичній кризі завдяки обранню президентом Мішеля Сулеймана та формуванню уряду національної єдності.
Однак незрозуміло, наскільки такий розвиток подій можливий зараз, коли внаслідок війни з Ізраїлем, а також падіння дружнього до неї режиму в Сирії «Хізбалла» ослабла як у політичному, так і у військовому плані. Наразі їй вдалося організувати лише кілька невеликих, ізольованих протестів. Останню масову демонстрацію, заплановану «Хізбаллою» та «Амалем» у Бейруті, було відкладено на невизначений термін «з міркувань національної відповідальності».
«Хізбалла» хоче зберегти свою зброю, але водночас не прагне, щоб її сприймали як перешкоду на шляху до остаточного припинення бойових дій з Ізраїлем. Вона також намагається уникнути прямої конфронтації з ліванською армією, оскільки більшість ліванців у такому разі стануть на бік армії.
З іншого боку, очевидно, що і уряд не прагне силоміць вилучати зброю в «Хізбалли» та провокувати нову громадянську війну. Тому, принаймні в короткостроковій перспективі, найкращою стратегією для угруповання може стати бездіяльність. Якщо «Хізбалла» вдаватиметься до постійного зволікання, це створить глухий кут — тим часом тиск на уряд лише зростатиме.
Відмова «Хізбалли» добровільно скласти зброю ставить уряд перед складним вибором: протистояти «Хізбаллі» чи ризикувати ескалацією з Ізраїлем, який може втратити терпіння і розширити військові операції на всю територію Лівану, як це вже було рік тому. Проте яким би слабким не був уряд, він залишається єдиною силою, здатною захистити ліванців від загрози з боку «Хізбалли».
Авторка: Олександра Аппельберг
Фото: AP/Mohammed Zaatari
