Хаос у перші дні війни: як зграя птахів мало не змусила Ізраїль атакувати «Хізбаллу»
У перші години після нападу ХАМАС в уряді панував хаос. У перші дні Ізраїль був на межі того, щоб атакувати «Хізбаллу». Журналістка «Кан» Гілі Коен ретельно відновила все, що відбувалося у кабінетах та кулуарах ізраїльського уряду у ті страшні дні.
7 жовтня 2023 року о 6:29 ранку у прем’єр-міністра Нетаніягу задзвонив телефон. Дзвонив військовий секретар генерал-майор Аві Хіль. Він хотів поінформувати Нетаніягу про події останніх хвилин.
Прем’єр-міністр спав. Канцелярія прем’єр-міністра описала наступні кілька хвилин у такий спосіб: «Прем’єр-міністр Нетаніягу отримав оновлену інформацію лише в суботу рівно о 06:29, коли почалися бойові дії, і не раніше. Він негайно попрямував до Кирії (міністерство оборони), зробив оцінку ситуації та скликав кабінет міністрів».
Але реальність була трохи іншою. Поговоривши більш ніж із дюжиною високопосадовців Ізраїлю, США та близькосхідних країн, вивчивши листування та щоденники офіційних осіб, Гілі Коен відновила хронологію першого тижня війни.
7 жовтня
06:29 Прем’єр-міністр Нетаніягу прокинувся від дзвінка військового секретаря. Той повідомив йому про масивний обстріл на півдні та в центрі країни.
Напередодні Нетаніягу відпочивав у Неве-Ативі. Того ранку більшість вищих чиновників були у відпустці або щойно повернулися з відпустки. Хтось був у Ейлаті, хтось на півночі, хтось на кордоні з Єгиптом.
Тієї ночі сталося багато подій, що виходять за рамки. Якщо пов’язати їх один з одним, дим міг піти з вух: глави ХАМАС сховалися під землю, на мобільних телефонах у секторі Газа раптово активізувалися ізраїльські сім-картки. За підсумками консультацій було вирішено провести чергову оцінку ситуації о 07.30 ранку. Але вона так і не відбулася.
Незабаром після першого дзвінка прем’єр-міністру Аві Хіль зателефонував йому ще раз, вже зашифрованим мобільним телефоном. «В наявності хаос. Будуть десятки викрадених. Сотні загиблих. ХАМАС розпочав війну», – сказав він.
6:50 ранку. За кілька хвилин бригадний генерал Шломі Біндер, нині голова військової розвідки, вперше оголосить – у країні запроваджено надзвичайний стан.
08:00 Нетаніягу вирушив до Кирії до Тель-Авіва зі свого будинку в Кейсарії. У цей час у центрі міноборони «Кірія» Шломі Біндер офіційно заявив: Ізраїль перебуває у стані війни.
09:50 Нетаніягу провів першу оцінку ситуації з верхівкою армії та головами силових відомств. Фактично, ізраїльське керівництво вперше обговорило раптову атаку ХАМАСу.
Було відчуття сильного збентеження. Присутні побоювалися що це тільки початок значно більших дій на кількох фронтах. Прем’єр-міністр запитав: «А як щодо Хізбалли?».
Найближчими днями при ухваленні рішень керівництво коливалося між північчю та півднем, діям проти ХАМАСу та «Хізбалли».
«Ми були за крок від регіональної, якщо не світової війни, — такими словами описав ситуацію людина, яка брала участь у процесах прийняття рішень.
Наприкінці обговорення уряд доручив ЦАХАЛу підготуватись до можливості масованого вторгнення спецназу «Хізбалли» — «Радуан».
У цей момент масштаби вторгнення ХАМАС не були відомі не тільки політичному ешелону, але навіть ЦАХАЛу.
Зараз оновлена інформація, представлена в кабінеті міністрів, майже через чотири години, о 13:30, здається нереальною: «Сотні терористів ХАМАСу проникли на територію Ізраїлю».
Тільки озираючись назад, зрозуміла реальна картина. На той момент близько 6000 терористів убивали, ґвалтували та грабували цілі громади на півдні країни.
Перед цим обговоренням у прем’єр-міністра відбулися дві розмови, зазначені у його щоденнику. Один — із прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте, який зателефонував першим. Друга – це розширена зустріч з міністрами Бен-Гвіром, Смотричем і Голднопфом – правим релігійним діячем в його уряді, а також міністрами Елі Коеном і Роном Дермером.
8 жовтня
О 09:00 прем’єр-міністр відкрив у Кирії ранкову зустріч. То був перший день після свят. Спочатку на зустрічі мали обговорювати бажання Саудівської Аравії отримати ядерний потенціал – а також «червоні лінії» Ізраїлю щодо цього питання. Але ця тема залишилася лише у щоденниках. Замість розмови про мир із саудитами – довелося обговорювати війну із ХАМАСом.
На той момент керівництво країни побоювалося одночасної атаки на кількох фронтах. На зустрічі в «Кірії» було вирішено провести «мозковий штурм» за участю начальника генштабу, командувача ВПС, а також голови «Моссаду».
17:17 Прем’єр-міністр призначив Галя Хірша відповідальним за питання про викрадених та зниклих безвісти. До цього моменту в Ізраїлі майже рік не було людини, яка займається цим питанням, а був лише виконуючим обов’язки.
Високопоставлений ізраїльський чиновник, який розмовляв з Нетаніягу того дня, розповів: його голос звучав придушено, але навіть тоді він, заглядаючи в майбутнє, сказав: «Вкрадені – ось що постійно нас супроводжуватиме».
17:45 У телефонній розмові Нетаніягу та президента Байдена прем’єр-міністр уточнив, що Ізраїль не має наміру нападати на Ліван. Кабінет міністрів ухвалив офіційне рішення – зосередитися на Газі. Байден наголосив: США підтримують Ізраїль.
19:15 Чергова оцінка ситуації відбулася у Кірії . За словами джерел, знайомих із цим питанням, Нетаніягу та його оточення в ті моменти не мали реальної інформації про ХАМАС і те, що відбувається на півдні.
Джерела повідомили, що на обговореннях, що відбулися декількома днями раніше, прем’єр взагалі не згадав імені керівника дослідницького підрозділу ЦАХАЛу.
Цього вечора до офісу прем’єр-міністра терміново запросили кількох колишніх голів розвідки: Амоса Ядліна (колишній глава управління розвідки Генштабу), Яакова Амідрора (колишній голова дослідницького відділу військової розвідки) та інших.
Того ж дня відбулася серія телефонних переговорів із закордонними лідерами. В Ізраїлі розуміли, що війна триватиме щонайменше кілька тижнів. Тому Нетаніягу вже говорив про гуманітарні питання: відкриття «плавучих» шпиталів у морі, польового шпиталю в гуманітарних районах тощо.
На цьому етапі інформація, що була в руках осіб, які приймають рішення, була вкрай неповною, зокрема щодо викрадених. Вже почалося обурення у правому крилі уряду – там були незадоволені ідеєю передачі гуманітарної допомоги до Гази та інших кроків американської адміністрації.
9 жовтня
09:00 Прем’єр-міністр провів телефонну оцінку ситуації з міністром оборони Йоавом Галантом, міністром Роном Дермером та високопоставленими представниками оборонного відомства. Стало ясно, що військовий ешелон підтримує ідею «превентивного удару» Лівану.
Паралельно йшли дебати щодо уряду національної єдності, куди планувалося запросити Бені Ганца.
О 15:10 міністр Дермер, найближча до Нетаніягу людина в уряді, зателефонував послу Ізраїлю до США. А через кілька годин, о 19:25, Нетаніягу говорив з президентом Байденом: «За всю історію Держава Ізраїль ми не стикалися з таким варварством».
Водночас тривали переговори щодо уряду національної єдності. Згідно з джерелами, родина Нетаніягу, і особливо його дружина Сара, була проти приєднання Бені Ганца, колишнього начальника генштабу, до уряду. Посередником у переговорах був Ар’є Дері.
Він запропонував, щоб для збереження балансу міністри Рон Дермер та Гаді Айзенкот отримали лише статус спостерігачів, а не дійсних членів військового кабінету. Дорогу до надзвичайного уряду було прокладено.
11 жовтня
11:15 Нетаніягу зустрівся з Ганцем, щоб остаточно домовитись про формування нового уряду.
У цей момент Ізраїль уже готувався до серйозної атаки Лівану, яка могла б змінити вигляд Близького Сходу. Її метою міг ще тоді стати Хасан Насралла чи всю Раду шури – керівний орган «Хізбалли».
12:00 Прем’єр-міністр провів драматичну дискусію щодо Лівану. За даними джерел, Йоав Галант затято наполягав на превентивному ударі.
“Ми повинні почати війну в Лівані, поки ми маємо легітимність і зброю, і 7 жовтня все ще знаходить відгук”, – сказав він. У кімнаті, де приймалися рішення, не було високопосадовців «Моссаду», не було навіть стенографістки, яка б документувала зустріч. До кімнати спішно покликали Ганца та Айзенката. Після оголошення надзвичайного стану вони постійно перебували в Кирії.
Військовий кабінет збирався затвердити одне з найважливіших рішень, прийнятих останніми роками. Обговорювалося серйозне вторгнення до Лівану та прямий удар по верхівці «Хізбалли».
Сьогодні серед ізраїльських військових та силовиків є ті, хто вважає, що так і треба було зробити. Вони думають, що ми могли завдати важкого удару «Хізбаллі» не наприкінці вересня 2024 року, а ще у жовтні 2023 року.
У той же час між Нетаніягу та президентом Байденом відбулася ще одна розмова. Прем’єр-міністр повідомив: “Ми отримали інформацію про те, що “Хізбалла” просунулась на крок у підготовці нападу на Ізраїль”. За даними джерел, Байден виключив таку можливість і заявив, що США не мають розвідданих, які підтверджують це.
Ізраїльський високопосадовець описав ці моменти так.
«Літакам на те, щоб досягти цілі, потрібно було 45 хвилин. У той же час надійшло повідомлення від авіадиспетчерської служби – “З боку Лівану 20 парапланів перетнули кордон”. У населених пунктах півночі розпочалася серія тривог. Усі подумали, що Ліван збирається напасти».
17:00 Після отримання цієї новини військово-політичний кабінет міністрів із запізненням розпочав роботу.
На початку обговорення начальник генштабу Герці Халеві подав міністрам оперативний план атаки. Халеві та Галант закликали діяти негайно. Міністри коаліції ставили питання про наслідки.
Людина, яка була у кімнаті, описав цей момент так: «Бібі був у шоці. Він дозволив усім говорити і насправді не сказав жодного слова».
Інші джерела стверджували: «Нетаніягу завжди поводиться так у дискусіях такого типу. Він дозволяє всім говорити і не ухвалює чіткого рішення».
Єдиною людиною, яка відкрито виступила проти удару по Лівану, був голова департаменту політики та безпеки міноборони Дрор Шалом.
У розпал дискусії міністри пролунав ще один телефонний дзвінок від президента Байдена. За словами джерел, ця розмова охолодила ентузіазм бажаючих атакувати.
Трохи згодом стало зрозуміло: тривога на півночі була хибною. Радари прийняли за параплани терористів «Хізбалли»… велику зграю птахів. У цей момент Ізраїль був за крок від вторгнення до Лівану.
22:30 Начебто Ізраїль ще кілька хвилин тому не збирався розпочати регіональну війну, настав час оголосити про уряд єдності.
Нетаніягу, Галант та Ганц виступили із спільною заявою.
Людина, яка зустрілася з Нетаніягу в наступні дні, описав це так: «Я зустрів самотню людину. Переляканого. Він сказав мені: Добре, що ми не напали на Ліван. Інакше все, що є навколо нас, звалилося».
09:45 До Ізраїлю прибув держсекретар США Ентоні Блінкен. За дві години, об 11:45, він зустрівся з прем’єр-міністром Нетаніягу.
16:45 Нетаніягу відвідав 98 дивізію ЦАХАЛу. Вперше з початку війни прем’єр-міністр вирушив у польові умови та зустрівся з бійцями. Через рік (мінус 12 днів) саме ця дивізія розпочала наземну операцію в Лівані. Навіть сьогодні, через рік, сили ЦАХАЛу все ще залишаються в секторі. Так само, як і 101 викрадений.
Коментар канцелярії прем’єр-міністра: «Реальність була абсолютно протилежною. 7 жовтня прем’єр-міністр за годину прибув до Кирії та провів нараду цілеспрямовано, твердо та чітко, з широким охопленням. Прем’єр-міністр ухвалив рішення, що необхідно зосередити зусилля на південній арені, щоб ліквідувати військову та владну міць ХАМАСу. Водночас прем’єр-міністр доручив провести масову мобілізацію та відправити війська на північ, щоб запобігти можливості ще одного вторгнення, аналогічного 7 жовтня, з півночі».
Фото: прес-служба ЦАХАЛу