ХАМАС розгромлений і розбитий, але Ізраїль все ще далекий від перемоги в Газі
Майже кожного разу, коли підрозділ ізраїльської армії готується увійти в район сектору Газа, де війська не були присутні деякий час, проводиться повітряна розвідка за допомогою дрона.
Спеціалісти розшифровують знімки, щоб виявити вибухові пристрої. Наземні сили також шукають камери спостереження. За результатами можна визначити, чи встановлював хтось нещодавно вибухові пристрої в даному місці (багато з використовуваних вибухових пристроїв зроблені з нерозірваних боєприпасів ізраїльських ВПС, застосованих у Газі).
Камери використовуються ХАМАСом для відстеження пересувань сил ЦАХАЛа при вході в провулок, будівлю або двір, щоб потім дистанційно активувати встановлені там вибухові пристрої.
Незважаючи на ці заходи обережності, на минулому тижні в секторі Газа загинули вісім солдатів ЦАХАЛа, десятки були поранені — більшість внаслідок вибухів на відкритій місцевості або в замінованих будівлях. У п’ятницю вранці четверо солдатів загинули всередині будівлі в Хан-Юнісі, ще п’ятеро були поранені, один з них — у важкому стані.
Загиблі та поранені були бійцями елітних резервних і призовних підрозділів спеціального призначення, що спеціалізуються на діях у тилу та в підземних тунелях. У більшості випадків, включаючи ліквідацію палестинських терористів, солдати не бачать противника. ЦАХАЛ у Газі веде бойові дії проти залишків організованої військової сили, яка, як правило, діє невеликими партизанськими групами. Масштаб зіткнень відносно обмежений, особливо порівняно з ранніми етапами війни.
Нечисленні атаки ХАМАСа спрямовані на те, щоб використати вразливі місця в розташуванні сил ЦАХАЛа і завдати втрат, при цьому фіксуючи це на відео, щоб продемонструвати, що організація продовжує боротися. Навряд чи керівництво ХАМАСа живить ілюзії щодо своєї здатності суттєво ускладнити операції ЦАХАЛа, не кажучи вже про можливість його перемогти.
У кожній наступальній дії ізраїльських сил по всьому анклаву дивізія ЦАХАЛа (не в повному складі) атакує регіональний батальйон ХАМАСа, максимум два. Ці батальйони за 20 місяців війни вже втратили більшу частину свого командного складу. У деяких батальйонах командування змінювалося два або три рази за час війни. До лав бійців у багатьох випадках набрані підлітки молодші 18 років, які замінили загиблих озброєних бойовиків.
Тим не менше на даному етапі ці успіхи не наближають Ізраїль до перемоги у війні. Начальник Генштабу ЦАХАЛа Еяль Замір обрав обережний і поступовий темп наступу, щоб мінімізувати втрати. Армія шукає місця, де була зафіксована активність ХАМАСа або можуть бути сховані військові матеріали. Значна частина операцій ЦАХАЛа виконується цивільними підрядниками, які займаються знесенням будівель і отримують оплату залежно від кількості будинків, які вони встигають знести за день.
Основні сили ХАМАСа зазнали серйозних втрат, їх практично знищили. Однак це не заважає його лідерам продовжувати опір, використовуючи обмежені ресурси, що залишилися — як людські, так і озброєння. Ізраїль чинить військовий тиск, а також намагається витіснити ХАМАС з пунктів розподілу продовольства, щоб позбавити організацію джерел доходів та впливу. Для цієї мети Ізраїль озброює ополчення, сформовані з кланів Гази, незважаючи на очевидні ризики.
Все це зовсім не обов’язково наближає капітуляцію ХАМАСа. Організація діє в режимі виживання, і, судячи з усього, залишки її військового керівництва в анклаві (ключовою фігурою якого зараз є Ізз ад-Дін аль-Хаддад, який командував до смерті Мухаммеда Сінуара північним сектором сектору Газа) готові миритися з таким станом речей і не поспішають домагатися припинення вогню.
ЦАХАЛ повідомив у суботу про просування в районі Європейської лікарні в Хан-Юнісі. Під будівлею був виявлений підземний комплекс, що включає тунелі, бункери та командний центр ХАМАСу. З цього комплексу було вилучено кілька тіл, серед яких тіло Мухаммеда Сінуара, ліквідованого Ізраїлем минулого місяця.
Тим часом розгорілася ще одна драма: ХАМАС стверджує, що операції ЦАХАЛа загрожують життю заручника Матана Цангаукера і каже, що спроба Ізраїлю звільнити його призведе до його загибелі. ЦАХАЛ заперечує, що така спроба здійснювалася, і заявляє, що докладає максимальних зусиль, щоб не піддавати життя заручників небезпеці.
Є два можливих пояснення заяв ХАМАСа: або вони розцінили активність ЦАХАЛа в цьому районі як спробу звільнити заручників, або намагаються прикрити якийсь інший цінний об’єкт, ввівши в історію ім’я Цангаукера.
Інші розвідувальні та оперативні успіхи — як у Хан-Юнісі, так і в інших районах — не змінюють характеру війни. У будь-якому випадку поняття успіху та поразки для обох сторін відрізняються, особливо з огляду на те, що лідери ХАМАСа, перебуваючи у своїх тунелях, не відчувають ні відповідальності, ні провини за долю більш ніж двох мільйонів палестинських цивільних осіб, які живуть нагорі.
Саме це дозволяє їм як і раніше наполягати на своїх вихідних позиціях на переговорах. В обмін на нову угоду щодо заручників ХАМАС вимагає припинення війни та повного виведення ЦАХАЛа із сектору Газа. Вони ставлять згоду на звільнення заручників у два етапи в залежність від отримання твердих гарантій з боку адміністрації США.
Президент США Дональд Трамп, який менше двох тижнів тому обіцяв швидку угоду — можливо, протягом двох днів, — за останній тиждень майже не висловлювався з цього питання. Схоже, тільки його особисте втручання в переговори могло б вивести їх із нинішнього глухого кута.
Що стосується прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, то він теж зайнятий боротьбою за виживання — у його випадку за політичне виживання. Він піде на часткову угоду тільки у випадку крайньої необхідності, під тиском з боку Трампа. Поки що він більше зосереджений на спробах не допустити розвалу своєї коаліції ультраортодоксальними фракціями Кнесету, якщо не буде прийнято закон про звільнення їхніх виборців від призову до армії. Кількість відеороликів, які Нетаньягу публікує щодня, вказує на те, що він готується до виборів.
Удар по Ірану?
Ще одне питання, яке займає Нетаньягу — те, що може вплинути як на його політичну спадщину, так і на його шанси вижити в політичному сенсі. Переговори між Іраном та США щодо стримування ядерної програми Тегерана тривають з перервами, за посередництвом Оману. Основна перешкода — розбіжності з питання права Ірану продовжувати збагачення урану до низького рівня в 3,67% для цивільних потреб.
Трамп та його посланник Стів Віткофф в останні тижні висловлювали різні та суперечливі позиції. В якийсь момент здавалося, що американці готові дозволити Ірану продовжити таке збагачення — під міжнародним контролем. В принципі, обидві сторони, судячи з усього, прагнуть до укладення угоди.
Зрештою сторони можуть прийти до загальних обрисів угоди, без конкретних деталей, що дозволить Трампу урочисто заявити, що він вирішив проблему, тоді як на практиці загроза буде лише відкладена на кілька років.
Це не те, чого хоче прем’єр-міністр. В останні місяці він переконував Трампа та високопоставлених представників американської адміністрації в необхідності ізраїльського, американського або спільного удару по ядерних об’єктах Ірану. Коли президентові здалося, що його радник з національної безпеки Майк Волтц встановив занадто тісні зв’язки з Нетаньягу та міністром кабінету Роном Дермером, він швидко прийняв рішення про звільнення Волтца. Пізніше, як Трамп публічно визнав сам, він особисто застеріг Нетаньягу від самостійної атаки на Іран під час переговорів.
Важко повірити, що Нетаньягу відкрито ослухається Трампа. Удар в даний момент, під час переговорів, був би рівносильний повному ігноруванню мигаючого червоного сигналу з боку Білого дому, який уважно прислухається до побоювань країн Перської затоки, які в свою чергу остерігаються регіональної війни.
Ізраїль як і раніше надзвичайно уважно стежить за подіями, пов’язаними з Іраном. Можна припустити, що Нетаньягу чекає провалу переговорів, щоб знову розглянути можливість нанесення удару — зі схваленням США або, можливо, навіть без нього. На прес-конференції минулих вихідних Трамп знову натякнув на можливість застосування військового варіанту щодо Ірану. Однак з урахуванням його ізоляціоністських настроїв та гігантських угод, укладених ним з Саудівською Аравією, ОАЕ та Катаром, важко повірити, що він сам прагнутиме до американської атаки на Іран.
Але чи схвалить він ізраїльський удар у випадку провалу переговорів? Такий крок, на думку Нетаньягу, закріпив би за ним імідж лідера, який бореться з ядерними амбіціями Ірану, і міг би змінити політичний порядок денний всередині країни так, щоб врятувати його від важкого політичного становища.
Іранці також готуються до можливої війни з Ізраїлем. Запуски ракет хуситами по території Ізраїлю через день розглядаються як вираження солідарності Ємену з Газою на тлі триваючої війни. Але є й інший фактор: хусити змушують Ізраїль витрачати якомога більше ракет комплексу «Хец» («Стріла»), щоб згодом ослабити його можливості з відбиття можливого балістичного удару з боку Ірану.
Автор: Амос Харель
Джерело: “ХаАрец”
Фото: прес-служба ЦАХАЛа
