ХАМАС не поверне заручників, тому що сам залежить від них
Відповідь ХАМАСу на ізраїльську пропозицію нової угоди щодо звільнення заручників багатьма в Ізраїлі сприймається як критично важливий момент у війні. Передана цією організацією Ізраїлю, США та Катару відповідь дозволяє прогнозувати, як виглядатимуть такі етапи протистояння – у військовому, економічному та, найголовніше, політичному плані.
Згідно з відповіддю, опублікованою агентством Reuters, ХАМАС хоче, щоб на першому етапі операції Ізраїль припинив бойові дії на 45 днів і звільнив частину палестинських ув’язнених, після чого армія має вийти з населених пунктів, а до сектору мають надати гуманітарну допомогу. Все це – в обмін на звільнення жінок, підлітків, літніх та хворих заручників. Канал «Аль-Джазіра» уточнює, що на цьому етапі в сектор мають в’їжджати не менше 500 вантажівок з гуманітарною допомогою та бензовозів на добу, мають бути передані не менше 60 000 тимчасових будинків та 200 000 наметів. Також ХАМАС вимагає, щоб паралельно із цим процесом велися переговори про повне припинення бойових дій.
Такий порядок у пропозиції ХАМАСу – припинення вогню, гуманітарна допомога, забезпечення житлом переміщених мешканців сектору, відновлення зруйнованого, зняття блокади та обмін заручників на арештантів – не випадковий. Вимога про повне припинення вогню в цьому плані відкладається на пізніший етап, сподіваючись, що успішна реалізація перших етапів зміцнить новий порядок денний – аж до оголошення про завершення війни. За всієї поваги ХАМАСу до ув’язнених в ізраїльських в’язницях, тут вирішили подбати насамперед не про них, а про людей, які перебувають під вогнем – жертв безпрецедентної гуманітарної катастрофи в Газі. Лідери ХАМАСу підкреслили, що й самі ув’язнені з розумінням ставляться до такої позиції, з урахуванням масштабу руйнувань та смертей у Газі, і заклик вчинити саме так, отриманий ними, зокрема, через тюремні стіни.
Але ізраїльтян менше хвилюють руйнування в секторі, а про важку гуманітарну ситуацію згадують лише у випадках, які стосуються викрадених, або коли відбуваються акції проти постачання гуманітарної допомоги. Є ті, хто в будь-якій передачі будь-яких товарів у сектор Газа бачать поступку ХАМАСу та вимагають, щоб передача води, продуктів харчування і медикаментів були зумовлені підтвердженням того, що заручники живі, або навіть їхнім визволенням. ХАМАС подібні вимоги з самого 7 жовтня категорично відкидає і продовжує наполягати на цьому.
Вчорашня звістка про те, що загиблих заручників більше, ніж було відомо раніше, швидше за все, жодним чином не змінить відносини між Ізраїлем та терористичною організацією. Заручники – найважливіший інструмент тиску Сінуара, вони майже єдина розмінна монета у його руках, навіть коли переговори ведуться з Катаром та США.
Тільки те, що 136 ізраїльтян утримуються в секторі Газа, призвело до паризького саміту, і лише вони змусили державного секретаря США Ентоні Блінкена п’ять разів відвідати цей регіон. Все інше, навіть міркування про «день після війни», вторинне на їхньому тлі.
Заручники – єдиний козир ХАМАСу. Без них він не зможе диктувати свої умови під час переговорів.
ХАМАС вміє читати карту настроїв ізраїльського суспільства. Зрозуміло всім, включаючи ватажків організації у секторі Газа та за його межами, що лише проблема викрадених може вивести десятки тисяч людей на вулиці. Ніхто не думає тут про ізраїльську політику, Палестинську Державу, право на самовизначення, і тим більше – про гуманітарну кризу в Газі, вбитих і поранених там. Для багатьох в Ізраїлі навіть думати про це – у найкращому разі помилка, у гіршому – ознака поразки.
Тільки боротьба за звільнення викрадених створює труднощі для Біньяміна Нетаніягу, заодно оголюючи неспроможність його [стратегічного] бачення. Без них ніщо не акцентує увагу на дисонансі між цілями війни, які декларує прем’єр: звільнити заручників з рук тих, кого вирішено розгромити. Тому ХАМАС вважає за краще утримувати заручників доти, доки не зміниться ця формула – нехай навіть ще більше людей загинуть за цей час.
В очах ізраїльського суспільства такий метод жорстокий і бездушний, у тому числі й до непричетного до війни палестинського населення, яке стало заручником цієї нелюдської реальності. Але це – даність, яку не можна заперечувати: різниця між 25 тисячами загиблих і, наприклад, 30 тисячами не змусить їх змінити ситуацію, так само як і знесення ще однієї висотної вежі або перетворення нових тисяч мешканців на біженців.
Масштаби розрухи в Газі перестали бути змінною величиною в цьому рівнянні навіть для Ізраїлю, який не одержує від цього видовища ні вигоди, ні навіть відчуття своєї перемоги. Поки заручники залишаються в Газі і війна все ще загрожує перетворитися на регіональну, сильніша сторона конфлікту не має відповіді на одне, головне питання: якою має бути ціна за повернення 136 осіб з полону ХАМАСу.
Джерело: Джекі Хурі, “ХаАрец”
Фото: AP Photo/Oded Balilty
