ХАМАС і Ізраїль помінялися місцями, і зараз ми у важкому становищі. Є лише один шлях
Ізраїль сьогодні знову опинився на роздоріжжі, де потрібно обрати між двома проблемними варіантами: перший — погодитися на часткову угоду, яку вже схвалив ХАМАС; другий — відхилити її й розпочати, як і планувалося, масштабну військову операцію в Газі.
Перш ніж перейти до самої дилеми, варто поставити питання: як сталося, що за 22 місяці війни Ізраїль так і не зміг досягти більшості поставлених цілей? В історії завжди є два можливі пояснення подібних невдач: або цілі спочатку були надто амбітними й нереалістичними, або ж вони були досяжними, але обраний шлях виявився помилковим.
Приклади з історії показують обидва сценарії. Так, у В’єтнамській війні США не змогли втримати Південний В’єтнам — проблема була в самій меті. А під час Другої інтифади Ізраїль спочатку безуспішно намагався боротися з терором дистанційно, але згодом, змінивши стратегію та захопивши всі міста Західного берега, досяг результату.
Дивно й прикро, що в Ізраїлі досі серйозно не обговорили: війна зайшла в глухий кут через нереалістичні цілі чи через неправильну стратегію? Адже альтернативний шлях міг би включати не лише військові, а й політичні та економічні елементи.
Офіційно визначені цілі війни:
1. Серйозно послабити військовий потенціал ХАМАСу.
2. Усунути владу ХАМАСу.
3. Унеможливити вихід загрози з Гази.
4. Повернути заручників (насамперед живих).
Досягнуто лише першої та частково четвертої. Решта — поки що нереальні.
Сьогодні відбулося своєрідне «дзеркальне перевертання»: раніше Ізраїль наполягав лише на частковій угоді (план Віткофф), тоді як ХАМАС вимагав повного припинення війни й виведення ЦАХАЛу. Тепер усе навпаки: ХАМАС погодився на план Віткоффа, а Ізраїль вимагає повного пакету домовленостей.
М’яч зараз на полі Ізраїлю, точніше — у руках Нетаньягу. Є два варіанти:
• прийняти угоду, яку вже схвалив ХАМАС (із мінімальними поправками),
• або відмовитися й піти на штурм Гази.
Проте захоплення міста з густим населенням навряд чи ослабить ХАМАС і може навіть зіграти йому на руку, адже чим більше страждань серед цивільних — тим більше вигод у міжнародній кампанії проти Ізраїлю.
У нинішньому скрутному становищі доцільніше утриматися від вторгнення. Якщо можливо досягти всеосяжної угоди без нереалістичної умови про роззброєння ХАМАСу — саме так і слід діяти. Якщо ж ні — слід погодитися на часткову угоду, але з ключовою умовою: 12 ізраїльтян, які не будуть звільнені на першому етапі, повинні отримувати їжу та медичну допомогу.
У разі відмови ХАМАСу стане зрозуміло, що страждання мешканців Гази та нові жертви війни будуть на совісті саме ХАМАСу й його посередників. Тоді західним країнам буде набагато складніше звинувачувати в усьому Ізраїль.
Гіора Айленд, Walla
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
