Головний прокурор МКС готовий видати ордери на арешт Нетаньягу та Галанта
Головний прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі Карім Хан оголосив у сьогодні, що завершив розгляд доказів, поданих проти Ізраїлю, і є всі підстави вважати, що прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу та міністр оборони Йоав Галант несуть кримінальну відповідальність за воєнні злочини та злочини проти людяності.
Згідно з його формулюванням, за “використання голоду як методу ведення війни, включаючи відмову від постачання гуманітарної допомоги, навмисний напад на цивільне населення під час конфлікту”.
Хан також оголосив про намір видати ордер на арешт глави ХАМАСу в Газі Ях’я Сінвара та голови військового крила ХАМАСу Мохаммеда Дейфа. Останніх звинувачують в організації нападу 7 жовтня, масових вбивствах і захопленні заручників.
При цьому Хан пояснив, що рішення про видачу ордерів на арешт розглядатиме розширена колегія суддів, яка вивчить усі аспекти позову та прийме остаточне рішення з цього питання.
Нагадаємо, на початку грудня Карім Хан на запрошення родичів жертв ХАМАСу приїхав до Ізраїлю з приватною поїздкою та особисто відвідав кібуци, які постраждали від теракту 7 жовтня.
Раніше, як припускали експерти, Ізраїль сподівався на якісь кулуарні дії, які могли б зупинити видачу ордера. Зокрема, повідомлялося, що Нетаньягу вів переговори з Білим домом з цього питання, але щось пішло не так.
Видача ордера значно обмежить можливості обвинувачених вилітати за кордон для робочих зустрічей. Після видачі ордера 124 країни, які ратифікували Римський статут (згідно з яким діє МКС), зобов’язані заарештувати Нетаньяху, якщо він перетне їхній кордон. До списку цих держав входять усі країни ЄС, Канада та майже всі країни Латинської Америки.
Для держав, які не ратифікували статус Риму (наприклад, США чи Ізраїль), ордер на арешт не є обов’язковим.
Сам МКС не має повноважень виконувати рішення, тобто покладається на допомогу країн, які є учасницями Римського статуту. При цьому ордер на його арешт не може бути оскаржений.
Видача ордера МКС може зашкодити репутації Ізраїлю на міжнародній арені та стати ще одним інструментом у кампанії з делегітимізації Ізраїлю у світі.
За словами доктора Роя Шейндорфа, колишнього заступника юридичного радника уряду з міжнародного права, видача ордерів на арешт означитиме, що МКС знайшов достатньо доказів воєнних злочинів, скоєних Ізраїлем. Такий крок, на його думку, може спричинити за собою інші санкції проти Ізраїлю, абсолютно реальні – наприклад, ембарго на постачання зброї, економічні санкції тощо.
“Ці ордери, якщо вони будуть видані, поставлять Ізраїль у групу країн, які вважаються порушниками міжнародного права. Вони будуть додані до інших проваджень, які ведуться проти Ізраїлю на міжнародно-правовій арені”, – сказав Шейндорф в інтерв’ю «Haaretz».
Серед іншого, прем’єр розуміє, що таке рішення може перетворити його на ту людину, яку переслідуватимуть все життя. Тому Нетаньягу намагається не допустити такого розвитку подій.
Прецеденти вже були. Раніше МКС видав ордери на арешт чотирьох глав держав – президента РФ Володимира Путіна, президента Судану Омара аль-Башира, правителя Лівії Муаммара Каддафі та президента Кот-д’Івуару Лорана Куду Гбагбо.
З них чотирьох був заарештований за ордером лише Гбагбо за 2011 році. Його звинуватили у злочинах проти людяності, пов’язаних із вбивствами, зґвалтуваннями та переслідуванням політичних опонентів. Однак у січні 2015 року МКС виправдав його.
Що могло спонукати МКС прийняти таке рішення?
У міжнародному праві рішення про те, чи мали місце воєнні злочини, залежить насамперед від двох питань: чи було завдано шкоди цивільному населенню — і чи було це навмисно.
Професор Еліав Лібліх з Тель-Авівського університету вважає, що міжнародна недовіра до Ізраїлю викликана, серед іншого, різкими заявами міністрів та інших офіційних осіб на початку війни. «Деталі» – приклад – пропозиція міністра Аміхая Еліяху скинути атомну бомбу на Газу).
“Ці заяви доповнили міжнародний дискурс про широкомасштабні руйнування в Секторі і стали доказом того, що Ізраїль має намір завдати шкоди цивільному населенню, вигнати усіх людей із сектора Гази або частково, заморити голодом і навіть знищити палестинців як групу”, – сказав Лібліх.
За його словами, ці заяви також відіграли значну роль у видачі тимчасових наказів проти Ізраїлю в рамках позову, поданого Південною Африкою до Міжнародного суду ООН.
Відчуття, що армійське командування не повністю контролює сили ЦАХАЛу в Газі, також може зіграти важливу роль, додає Лібліх.
“Майже щодня в мережах з’являються відео, на яких ізраїльські солдати знімають надзвичайні інциденти. Це знижує довіру до тверджень про те, що ЦАХАЛ діє відповідно до законів війни”, – пояснює професор.
Ордер МКС: як це працює?
Міжнародний кримінальний суд у Гаазі (МКС) треба відрізняти від Міжнародного суду справедливості, який ще називають Міжнародним судом ООН. Останній розглядає позов Південної Африка проти Ізраїлю. Міжнародний суд ООН розглядає спори між державами.
Водночас місія МКС полягає у притягненні осіб до відповідальності. Його юрисдикція поширюється на осіб (включаючи глав держав і військових командирів), яких звинувачують у воєнних злочинах, геноциді та злочинах проти людяності.
МКС діє на основі Римського статуту, який набув чинності в липні 2002 року. Станом на 2023 рік його ратифікували 124 країни. Їхні уряди зобов’язалися співпрацювати у розслідуванні воєнних злочинів та екстрадувати до МКС обвинувачених, щодо яких суд видав ордер на арешт.
Водночас багато країн, які часто звинувачують у воєнних злочинах, не ратифікували Римський статут і не визнають юрисдикцію МКС. Серед цих країн – Ізраїль, США та Росія.
Фото: Роман Янушевський
