Голосування Ізраїлю в ООН проти України — це набагато більше, ніж підтримка Трампа
Заманливо розглядати голосування Ізраїлю проти України на Генеральній Асамблеї ООН в понеділок як прямий наслідок нових вітрів, що дують зі Сполучених Штатів, де адміністрація Трампа — на здивування більшості світових урядів — взяла проросійську позицію. Це просте пояснення для ізраїльських посадовців, які найближчими днями, ймовірно, зіткнуться з питаннями про те, чому вони відмовились від підтримки демократії, що бореться за своє життя проти російського нападу, підкріпленого іранською зброєю.
Однак значення голосування в ООН, яке переводить Ізраїль із нейтральної позиції щодо війни в Україні в проросійську, пов’язане з набагато більшими питаннями, ніж просто стосунки прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу з Дональдом Трампом і його страх перед гнівом американського президента. Насправді Трамп — це лише зручна відмовка. Більш тривожна і ганебна правда полягає в тому, що Ізраїль так і не проявив моральної мужності щодо України і солідаризується не лише з новим президентом США, але й з ідеологічними партнерами та корисними ідіотами Росії в Європі.
Того ж дня, коли Ізраїль проголосував за американський текст в ООН, журналіст Барак Равід повідомив, що новий міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар доручив своєму відомству змінити десятирічну політику відмови від співпраці з ультраправими європейськими партіями, які заперечують Голокост та прославляють військових злочинців, що брали участь у масовому вбивстві європейських євреїв.
Це рішення вплине на зв’язки Ізраїлю з ультраправими партіями у Франції, Іспанії та Швеції, але поки не буде поширюватися на німецьку партію «Альтернатива для Німеччини» або австрійську Партію свободи. Однак в ізраїльських правих вже є сили, які наполягають на покращенні зв’язків з цими двома партіями, і, здається, це лише питання часу, коли Саар погодить такий крок.
Це сталося після того, як у 2023 році газета «ХаАрец» повідомила про попередню спробу «відбілювання» ультраправої румунської партії «Альянс за об’єднання румунів», зроблену тодішнім міністром закордонних справ Елі Коеном.
Усі ці ультраправі партії об’єднує бажання переглянути минуле та змити злочини своїх урядів та суспільств до, під час і після Другої світової війни. Тому Ізраїль, єдине в світі єврейське держави, уникало будь-яких офіційних контактів з подібними партіями в Європі. Однак недавно ці ж партії виявили, що, підтримуючи ізраїльські поселення на Західному березі, вони можуть отримати легітимність від уряду Нетаньягу — часто всупереч заявленій позиції місцевих єврейських громад у їхніх країнах, які продовжують ставитися до цих партій з підозрою і занепокоєнням через їхні антисемітські корені.
Ці партії також мають явну тенденцію підтримувати Росію у питанні України та просуваються Кремлем, який розглядає їх як внутрішніх руйнівників, що ослаблюють Європу і служать довгостроковим стратегічним цілям президента Володимира Путіна.
І ось тут два потоки зливаються. Ізраїль при нинішньому уряді рухається в бік Росії, від України, а також ближче до партій, які Путін підтримує в різних європейських країнах.
Цей стратегічний зсув — який також має довгострокові моральні наслідки для єврейської держави та єврейського народу — заснований на короткострокових політичних інтересах і ніколи не обговорювався належним чином в уряді. Але тепер це реальність, яку традиційні союзники та прихильники Ізраїлю повинні будуть враховувати надалі.
Колаж «Деталі»
