Генерал запасу – Нетаньягу: «Зніми значок із символом заручників – ти їх покинув»
Останні місяці Асаф Агмон, дідусь сержанта Гура Кехаті, який загинув торік у Південному Лівані від рук бойовика «Хізбалли», проводить одиночний протест біля Окружного суду Тель-Авіва під час дачі свідчень прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу у справі про корупцію. Про це повідомляє «ХаАрец».
Гур Кехаті загинув, коли за наказом командира супроводжував Зеєва Ерліха — пенсіонера-поселенця, краєзнавця, який, порушивши інструкції, переодягнувся у військову форму та прибув до зони бойових дій, щоб подивитися на руїни старовинної фортеці.
Під час перерви, коли прихильники Нетаньягу підійшли до нього потиснути руку, Агмон вигукнув, повторюючи формулювання повідомлень ЦАХАЛу про загиблих: «Дозволено до публікації — 50 заручників. Ти їх покинув!»
«Я сказав собі, що мушу прийти і подивитися обвинуваченому [Нетаньягу] в очі, а не лише бачити його по телевізору», — розповів Агмон, колишній високопоставлений офіцер ВПС, у розмові з «ХаАрец».
«Я був шокований і розчарований, побачивши зал, повний його прихильників. Майже немає звичайних людей — саме тих, кому він завдає шкоди — і весь процес перетворився на його піар-платформу».
«Нетаньягу увійшов самовдоволений, і під час перерви всі дякували йому та фотографувалися з ним. Я сказав йому зняти значок із символом заручника, бо він їх покинув», — додав він.
«Ніхто інший йому цього не каже. Родини заручників страждають. Щоб поговорити з ним, їм доводиться їхати до Вашингтона, де він використовує їх для чергового піар-ходу — фотографується з ними, а потім знову кидає заручників».
Останні роки Агмон став одним із найгостріших критиків уряду Нетаньягу. Він привернув увагу всієї країни після загибелі свого онука в Лівані — або, як він сам наголошує, його вбивства. Після смерті Кехаті та з’ясування, що Ерліха провели в зону бойових дій попри накази, Агмон приєднався до боротьби своєї родини за встановлення правди й недопущення замовчування розслідування.
«Смерть Гура — найжорстокіша грецька трагедія, яку тільки можна уявити», — каже він.
Після виходу з армії Агмон активно долучився до протестного руху «Ейн мацав» («Так не піде») і навіть зазнав поранення під час демонстрацій біля резиденції Нетаньягу на вулиці Бальфур в Єрусалимі під час пандемії COVID-19.
Схоже, Агмону легше говорити про свою громадянську діяльність, ніж ділитися тим, що він переживає після загибелі Гура. Його голос зривається:
«Я не можу висловити це словами. Це поза межами того, що можна описати словами».
Одним із найболючіших ударів він називає зраду з боку армійської системи, якій присвятив 31 рік служби:
«Для мене це подвійний удар. Я вірив у цю систему і був готовий віддати за неї все. Дуже важко змиритися з таким крахом», — каже він, додаючи, що родина досі чекає обіцяної зустрічі з начальником генштабу ЦАХАЛу Еялем Заміром.
«Я очікував підтримки від колишніх командирів ВПС і друзів з оборонного відомства, — каже він. — Більшість мовчить. Люди бояться. Їм легше стояти поруч із царем, ніж із царством. Люди, якими я захоплювався на полі бою, виявляються боягузами в цивільному житті. Бути хоробрим тут набагато важче: ти сам, і мусиш із цим жити».
Нещодавно Агмон запустив ініціативу з поширення жовтих прапорців для автомобілів у співпраці з Форумом родин заручників і зниклих безвісти — з метою «залити країну жовтим кольором». За його словами, за тиждень у межах кампанії придбали 20 000 прапорців.
«Я хочу сказати людям, які стверджують, що в розпачі й не знають, що робити: є багато речей, які ви можете зробити», — каже він. — «Почніть із того, що повісьте жовтий прапорець на своє авто — покажіть родинам і уряду, що заручників не забули».
«Я також закликаю людей приходити до суду. Це обурливо, що обвинувачений, який прикриває своїх помічників, незважаючи на їхні зв’язки з катарськими грошима, оточений прихильниками. Як так, що я знаходжу час прийти до суду десять разів, а ви — ні? Не обмежуйтесь протестами на вулицях Бегіна й Каплана. Приходьте до суду — це ваш громадянський обов’язок. Якщо ми не врятуємо цю країну — її ніхто за нас не врятує».
Фото: Моті Мільрод
