Галант розповів, хто і як зірвав угоду з ХАМАС у квітні 2024 року

Колишній міністр оборони Йоав Галант дав велике інтерв’ю журналісту ynet Надаву Ейялю. У ньому він розповів, що угоду з ХАМАС приблизно на тих самих умовах можна було укласти ще у квітні 2024 року.

Тоді багато загиблих заручників залишилися б живими, а ті, хто вижив, не були б такими виснаженими.

Галант вперше відкрито розповів про те, як було зірвано цю угоду.

По суті, нинішня угода – це та сама домовленість, що обговорювалася ще навесні 2024 року, каже колишній міністр оборони. Основа та сама. Звільнення частини заручників, Ізраїль залишає коридор Нецарім, але не дає жодних зобов’язань щодо припинення війни.

“Ця формула була винесена на обговорення у квітні. Вона обговорювалася у вузькому військовому кабінеті. Було прийнято одностайне рішення. Було видано мандат на визначення порядку переговорів. Згідно з ним, угода націлена на звільнення 33 [викрадених]”, — розповів Галант.

За його словами, на секретному засіданні міністри військового кабінету визначили мінімальну цифру заручників, про яку може йтися – 18. Це була “червона лінія” Ізраїлю на переговорах: якщо ХАМАС наполягатиме на звільненні меншої кількості заручників, угоди не буде.

“З цього приводу була повна одностайність серед усього силового відомства і всіх міністрів. І прем’єр-міністр це прийняв”, — згадує Йоав Галант. За його словами, це засідання пройшло у дні Песаху.

Конкретні цифри, особливо “червону лінію”, 18 заручників, планувалося тримати в суворій таємниці. Але далі сталося щось шокуюче.

“Через кілька годин, ближче до вечора, відбулося загальне обговорення кабінету міністрів (не вузького військового кабінету, а всього уряду, більшість з міністрів в якому не брали участі в секретному засіданні щодо угоди, — прим. “Деталей”). Прийшов міністр фінансів Смотрич і сказав: “Є угода щодо 18 [заручників], і ми залишимо уряд, якщо це станеться”.

“Він взагалі не повинен був про це знати. Міністри навіть не зрозуміли, про що йдеться”, — згадує Галант.

“Це дуже важливо. На переговорах була встановлена мінімальна позиція для Держави Ізраїль, яка полягала в тому, що угода не буде досягнута без звільнення як мінімум 18 заручників. Це була державна таємниця. Про це ніхто не повинен був знати – з зрозумілих причин, щоб ХАМАС, не дай Боже, не назвав 18 як свою останню цифру, — пояснює Галант. — Але через кілька годин після визначення мінімальної цифри у вузькому військовому кабінеті інформація просочилася до міністра фінансів, який вголос оголосив про це на загальному засіданні кабінету міністрів. Будьмо чесними, це приблизно те саме, що сказати все це з трибуни кнесету, з точки зору ймовірності того, що інформація буде оприлюднена”.

“Через кілька годин це з’являється в ЗМІ. Там була опублікована цифра — 18. Це сталося під час переговорів між представниками ШАБАКу та єгиптянами”, — розповідає Галант.

Єгиптяни, очевидно, сприйняли це повідомлення як позитивний “сигнал” від Ізраїлю і заявили, що на переговорах “є прорив”.

“Через день або два до нас доходить інформація про те, що ХАМАС заявив [посередникам]: ми говоримо про 33 заручників, але ізраїльські ЗМІ писали про 18. Так навіщо укладати угоду про звільнення 33? Що називається, можна купити і дешевше. І все розвалюється”, — згадує екс-міністр оборони.

За його словами, наступного разу ця схема угоди спливла вже наприкінці травня 2024 року, у промові президента Байдена”.

“Але що ж сталося з цим витоком?”, — запитав Галанта Надав Ейяль. Той відповів: “Я не знаю”. Галант додав, що говорив про це з прем’єр-міністром Біньяміном Нетаньягу, але “не хоче вдаватися в подробиці”.

Надав Ейяль згадує, що, за повідомленнями преси, Нетаньягу зателефонував тоді Галанту і в шоці (реальному чи фальшивому, думки розходяться), повідомив йому, що тепер, коли інформація просочилася в ЗМІ, все зірвалося, і тому мандат переговорної групи доведеться “змінити».

У міноборони підозрювали, що це люди Нетаньягу злили мінімальну позицію Смотричу, щоб зірвати угоду. Так само думали і у Вашингтоні, пише Еяль.

За словами Галанта, угоду можна було укласти і після виступу президента Байдена – влітку 2024 року. І знову угоду було зірвано.

“Цю угоду можна було укласти після виступу президента Байдена — після того, як ми узгодили дві частини угоди. Те, що називається, статті 8 і 14. 3 липня ХАМАС відповів на цю пропозицію. І я напряму сказав родинам викрадених, що умови дозріли. Я досі думаю, що умови дозріли вже тоді, — розповідає Галант. — Ми не відповідали ХАМАСу до 28 липня. 28 липня було додано Філадельфійський коридор (нова умова Ізраїлю, згідно з якою ЦАХАЛ має зберігати контроль над Філадельфійським коридором. Ця умова знову загальмувала угоду, — прим. “Деталей”).

“На практиці ми могли б отримати ту саму угоду з більшою кількістю заручників за нижчою ціною, оскільки [пізніше] були додані 110 терористів, які відбувають довічне ув’язнення, які на той момент не обговорювалися. На практиці те, що ви бачите сьогодні, і те, що було в липні, — це одне й те саме”, — підкреслює Галант.

— Чому цього не сталося?”, — запитав його Надав Еяль.

— Вони прямо заявили про це, Смотрич і Бен Гвір. Вони тягнули кабінет у свій бік. І, на мою думку, це було неправильно. Я пам’ятаю, що в серпні було голосування щодо Філадельфійського коридору, і я був у меншості. Я голосував проти [додавання контролю над Філадельфійським коридором]. Усі інші голосували за. Я сказав їм: “Або ви повертаєтеся до моєї пропозиції, або ми втратимо заручників”.

— Ви кажете щось серйозне. Ви стверджуєте, що заручники загинули через дрібну партійну політику Смотрича, Бен Гвіра і капітуляцію прем’єр-міністра.

— Це ваша інтерпретація. Я скажу вам найпростішу річ: ця угода дуже схожа на ту, що була на столі. У мене немає жодних очікувань від ХАМАСу. Це огидні вбивці, яких усіх потрібно знищити, і саме цим я займався все своє життя, з 1987 року, коли був заснований ХАМАС. І вже точно – в ті два роки, що я був міністром оборони. З іншого боку, у мене є очікування від ізраїльського уряду. Повернення викрадених — це національна місія найвищого порядку. Це питання спадщини Ізраїлю, це – дух ЦАХАЛу, і це також оголошена мета війни.

— Але питання в тому, чи зробив ізраїльський уряд, частиною якого ви були, все можливе для повернення викрадених?

— Я вважаю, що ізраїльський уряд не зробив все можливе, щоб повернути викрадених.

Фото: Олів’є Фітуссі