Ескалація в Лівані — це ізраїльська ініціатива за підтримки США
Убивство в Бейруті стало найрішучішим кроком Ізраїлю в Лівані з того часу, як близько року тому було досягнуто припинення вогню. Після кількох тижнів ізраїльських погроз ЦАХАЛ ліквідував Хайтама Алі Табатабай, якого описували як начальника Генштабу «Хізбалли».
Він був одним із небагатьох ветеранів верхівки військового крила організації, які пережили торішню війну, під час якої загинула більшість керівників на чолі з генсеком Хасаном Насраллою.
Припинення вогню було відносним поняттям. Фактично Ізраїль відновив удари майже одразу — переважно по бойовиках і озброєнню «Хізбалли» на південь від річки Літані. За рік ізраїльські бомбардування забрали життя близько 400 людей, більшість із них — бойовики організації.
Минулого тижня 14 палестинців загинули внаслідок незвичного удару по табору біженців Айн аль-Хілве поблизу Сайди, який був спрямований на військовий об’єкт ХАМАСу.
Більшість дій Ізраїлю були спрямовані на недопущення повернення «Хізбалли» до зон, де їй заборонено діяти, але, схоже, існували й інші мотиви. До літа в Єрусалимі зберігався певний оптимізм щодо ситуації в Лівані: здавалося, що уряд у Бейруті та ліванська армія готові протистояти «Хізбаллі» заради її роззброєння.
Однак упродовж останніх місяців оцінки стали песимістичнішими: зусилля ліванської армії зупинилися, а «Хізбалла» прискорила зміцнення позицій по обидва боки Літані. У відповідь Ізраїль посилив удари, хоча «Хізбалла» й досі уникає серйозних наступальних дій.
Рішення вразити настільки високопоставлену фігуру свідчить про готовність Ізраїлю ризикувати, навіть ціною кількох днів боїв і взаємних атак. Баланс сил уже не той, що був понад рік тому: немає ані Насралли, ані верхівки «Хізбалли», запаси ракет скоротилися, а бойовий дух, імовірно, знизився.
Попри це, ризик відповіді «Хізбалли» зберігається. Ймовірно, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу не схвалив би операцію без повної підтримки президента США Дональда Трампа. Вашингтон докладає значних зусиль, просуваючи нову реальність у Лівані, і, можливо, вважає демонстрацію рішучості Ізраїлю здатною зрушити переговори з мертвого пункту.
Події також пов’язані з ситуацією на інших фронтах: у Сирії адміністрація Трампа намагається просунути угоду про нормалізацію з Ізраїлем, але стикається з опором саме з боку Нетаньягу. Ізраїль занепокоєний військовою активністю ХАМАСу в районах Тіра та Сайди — зонах, які ХАМАС може використати як інструмент тиску, поки США намагаються забезпечити дотримання припинення вогню в секторі Гази.
Не можна ігнорувати й політичні вигоди цих дій для Нетаньягу. Недарма він посилив напруженість із Дамаском, здійснивши показовий візит на сирійські Голани минулого тижня. Здається, й операція в Бейруті вписується в ці політичні розрахунки — як і постійне загострення в секторі Гази. Те, що вогонь палає на кількох фронтах, допомагає йому контролювати суспільний порядок денний.
Це також формує атмосферу перед виборами та дає йому численні приводи для подальших затягувань у його кримінальному процесі. Прем’єр може й надалі запевняти, що засвоїв уроки 7 жовтня та тому обирає наступальну, бойову стратегію. Але зрештою складається враження, що рішення ухвалюються не лише з професійних міркувань безпеки.
Амос Харель, «ХаАрец»
Фото: AP Photo / Hussein Malla
