Ердоган виконає свою обіцянку про вторгнення до Ізраїлю?
Стрімке падіння режиму Асада продовжує обростати додатковими подробицями, а розвиток ситуації в Сирії викликає все більше питань.
На даному етапі складається враження, що прихід до влади в Дамаску ісламських угруповань, які підтримує Туреччина, не обіцяє Ізраїлю нічого доброго. «Після 7 жовтня Анкара зайняла радикальну антиізраїльську позицію, що далеко виходить за межі традиційної турецької риторики, – нагадує у своїй статті, опублікованій у газеті «Маарів», експерт у галузі міжнародних відносин Ноа Лазімі. – Зокрема, на знак солідарності із ХАМАСом Туреччина розірвала усі торгові зв’язки з Ізраїлем. Зрештою, турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган дійшов до того, що погрожував прямим вторгненням до Ізраїлю».
Справді, у липні нинішнього року Ердоган заявив: «Ми увійшли до Нагірного Карабаху, ми увійшли до Лівії – і те саме, ми зробимо в Ізраїлі». Тоді, зазначає Лазімі, це здавалося порожньою загрозою. Адже Туреччина та Ізраїль навіть не мають спільного кордону. Після приходу до влади в Сирії ісламістських організацій, що підтримуються Анкарою, подібний сценарій виглядає набагато реальнішим.
Зараз Туреччина рішуче засуджує «окупацію Ізраїлем сирійської території та зневажання суверенітету сусідньої країни», при цьому армія Туреччини утримує сирійські території на півночі Сирії. Зрозуміло, Анкара не хотіла б, щоб Ізраїль отримав вигоду від падіння режиму Асада.
Лазімі наголошує, що Туреччина відіграла значну роль в останніх подіях у Сирії. Водночас, на її думку, важко стверджувати, що збройні формування сирійської опозиції перейшли у наступ за сигналом з Анкари. «Навряд чи найбільше опозиційне угруповання «Хайят Тахрір аш-Шам» отримує такі накази, – пише Лазімі. – І, напевно, навіть Ердоган не припускав, що зміна влади в Сирії виявиться такою стрімкою».
У будь-якому випадку Туреччина є одним із головних бенефіціарів поразки «шиїтської вісі», яку очолює Іран. Як вважає Лазімі, Ердоган використовує свій посилений вплив у Сирії для того, щоб послабити позиції курдів і організувати повернення мільйонів сирійських біженців, які знайшли притулок у його країні, починаючи з 2011 року.
«Водночас нинішня ситуація небезпечна і для Туреччини, – зазначає експерт. – Війна, як і раніше, загрожує перекинутися на її територію. Повстанці з Робочої партії Курдистану (РПК) можуть спробувати помститися турецькій владі за переслідування їхніх сирійських побратимів. Варто також сказати, що деякі опозиційні міліції у Сирії конфліктують між собою. У такій ситуації важко розраховувати на швидке встановлення у Дамаску стабільної протурецької влади».
Тим не менш, надалі Ердоган може скористатися союзницькими відносинами із сирійськими сунітами для того, щоб перекинути турецькі війська до кордону з Ізраїлем. Наскільки ймовірним є такий розвиток подій?
«Зміна влади в Сирії значною мірою дозволяє Ердогану реалізувати свої амбіції, пов’язані з часами імперії Османа, – вважає Лазімі. – Він, напевно, зможе зміцнити свої позиції і стосовно єврейської держави, тим більше, що закінчення війни «Залізні мечі» все ще не видно на горизонті. Ердоган безперечно підтримуватиме джихадистські сили в Сирії».
Проте, наголошує дослідниця, турецькому лідеру слід врахувати, що відкриття фронту проти Ізраїлю загрожує значними ускладненнями у відносинах із США та іншими країнами НАТО. «Новий господар Білого дому не сидітиме склавши руки за такого розвитку подій, — стверджує вона. – Враховуючи всі обставини, Ердогану слід поводитись обережно і не прагнути ескалації напруги в Сирії. Тим більше, йому не варто зв’язуватися з Ізраїлем».
«Незалежно від планів Ердогана Ізраїль вчинив абсолютно правильно, ввівши свої танки та піхоту до буферної прикордонної зони, створеної після закінчення Судного дня 50 років тому. – зазначає Лазімі. – Потрібно продовжувати знищувати сирійську військову техніку та інфраструктуру, щоб ними не змогли скористатися Іран та «Хізбалла».
Крім того, Ізраїль має наполягати на розширенні чисельності американського військового угруповання на стику кордонів Сирії, Іраку та Йорданії. Це допоможе запобігти посиленню протурецьких сил ісламізму в Йорданії. Стабільності у цій країні загрожує Іран, зацікавлений у падінні Хашимітської монархії, що дозволить йому атакувати Ізраїль зі східного берега Йордану».
Сходознавець Хай-Ейтан Коен-Янароджак, який спеціалізується на Туреччині, також відзначає ностальгію Ердогана за епохою Османської імперії. стратегічних досліджень. – Цей конфлікт має багатовікове коріння. У 1514 році в результаті Чалдиранської битви туркам вдалося завдати поразки перським військам, що вторглися в Анатолію, через два роки турки захопили всю територію нинішньої Сирії і правили нею аж до закінчення Першої світової».
Коен-Янароджак вважає, що ці події далекого минулого впливають і на останні рішення турецьких лідерів. – Коли цього не сталося, турецький лідер рішуче підтримав сирійських повстанців.
А з 2016 року Туреччина проводить військові операції на території Сирії, ставши безпосередньою учасницею війни в цій країні. частиною Робочої партії Курдистану, визнаної у Туреччині та Заході терористичною організацією».
«Туреччина по горло зав’язана в подіях у Сирії і не має наміру відмовлятися від свого впливу в цій країні, – підкреслює Коен-Янароджак. можна сказати, що Туреччина наблизилася до кордонів Ізраїлю. зручна для Анкари. Вона відповідає і імперським амбіціям Ердогана. У цій ситуації Ізраїль та Туреччина можуть опинитися на шляху, що веде до зіткнення між ними.
Експерт вважає, що нова ситуація досить небезпечна. «Ізраїльсько-турецькі відносини можуть загостритися ще більше, – зазначає він. між двома країнами. У будь-якому випадку Ізраїлю зараз необхідно виробити нову політику щодо Сирії та її головної покровительки – Туреччини».
Фото: AP/Emrah Gurel
