Ердоган остаточно перестав грати в демократію
Рано вранці в неділю суд у Туреччині задовольнив прохання прокуратури про офіційний арешт і взяття під варту до суду Екрема Імамоглу, мера Стамбула і головного конкурента президента Реджепа Таїпа Ердогана. Незважаючи на те, що влада намагається приборкати протести, які тривають по всій країні вже п’ятий день у відповідь на затримання Імамоглу, вони можуть посилитися.
Імамоглу звинувачують у розкраданні та корупції, що мер заперечує. Він також заперечує звинувачення в тероризмі, висунуті проти нього за співпрацю з лівою політичною коаліцією перед місцевими виборами минулого року, на яких Партія справедливості та розвитку Ердогана (ПСР) зазнала значних втрат.
Арешт мера найбільшого міста Туреччини минулого тижня став переломним моментом у тривалому відході країни від демократії. Противники президента Реджепа Таїпа Ердогана побоюються, що це крок, спрямований на те, щоб відтіснити єдиного суперника, здатного перемогти його на майбутніх виборах, які очікуються до 2028 року.
Протягом кількох днів те, що починалося як протести у відповідь на затримання Імамоглу, переросло в щось більше. «Це більше, ніж Імамоглу. Це боротьба за демократію, закон і рівні права», — цитує протестувальників The Guardian.
Шлях до автократії
За понад два десятиліття перебування при владі Ердоган демонтував демократичні інституції Туреччини, по суті, наблизившись до системи одноосібного правління. Після невдалої спроби військового перевороту в 2016 році, Ердоган взяв судову систему під свою владу, вигнавши тисячі суддів і замінивши їх лоялістами, які слухняно схвалюють репресивні рішення його уряду. Засоби масової інформації також були знищені; понад 90 відсотків турецьких ЗМІ належать проурядовим підприємствам, а незалежних журналістів регулярно саджають у в’язницю.
В країні й досі проводяться вибори, але система сильно перекошена. Це хрестоматійний випадок конкурентного авторитарного режиму, який імітує демократію, систематично схиляючи ігрове поле на користь правлячої партії, пише в Foreign Affairs Гьонюль Толь, автор книги “Війна Ердогана: Боротьба сильної людини вдома та в Сирії”.
Опозиційні партії активні, відбуваються справжні публічні дебати про політику, і кандидати влади іноді програють. Проте, оскільки уряд контролює судову систему, придушує незалежні ЗМІ та використовує державні інституції як зброю для ослаблення своїх опонентів, виборча конкуренція далека від чесної.
Тим не менш, правління Ердогана залишається вразливим, поки кандидати від опозиції можуть брати участь у виборах. Його перевага на виборах, як правило, відносно невелика: у другому турі президентських виборів 2023 року Ердоган переміг з 52 відсотками голосів. Іноді він вдавався до більш крайніх заходів, щоб утримати себе та свою партію попереду. На муніципальних виборах 2019 року в Стамбулі, коли Імамоглу переміг кандидата від партії Ердогана, влада анулювала результат і провела повторні вибори — тільки для того, щоб Імамоглу знову переміг з великим відривом.
Ув’язнення сильних суперників – не нова тактика для Ердогана. Селахаттін Демірташ, харизматичний курдський політик, який кинув виклик Ердогану в президентських перегонах 2014 і 2018 років, перебуває за ґратами з 2016 року (він провів свою другу кампанію з в’язниці) за сумнівними звинуваченнями в тероризмі. Імамоглу також був засуджений до тюремного терміну в 2022 році за звинуваченням в образі держслужбовця, але оскільки справа все ще перебуває на розгляді апеляції, вирок не завадив меру знову балотуватися на посаду.
Нинішня хвиля переслідувань Імамоглу – знак того, що Ердоган не зацікавлений у збереженні навіть фасаду конкурентних виборів.
Міжнародна реакція
Незважаючи на внутрішнє обурення затриманням Імамоглу, міжнародна реакція в основному була стриманою. Представник генерального секретаря ООН заявив, що вони сподіваються, що «будуть дотримані звичайні правила належної правової процедури».
Президент США Дональд Трамп і Ердоган розмовляли телефоном лише за кілька днів до арешту Імамоглу на тлі повідомлень про те, що турецький лідер прагне відвідати Білий дім у найближчі місяці. Спецпредставник США на Близькому Сході Стів Віткофф сказав в інтерв’ю Такеру Карлсону, що розмова Трампа та Ердогана була «трансформаційною», додавши: «Я думаю, що зараз із Туреччини надходить багато хороших, позитивних новин».
Представниця держдепартаменту США Теммі Брюс заявила, що Вашингтон «не буде коментувати внутрішні процеси прийняття рішень іншої країни».
Європейські лідери, які раніше критикували Ердогана, цього разу не висловили заперечень проти подій у Туреччині. Причина, можливо, полягає у зрослій ролі, яку Туреччина може грати в процесі врегулювання війни в Україні, а також важливості турецького військово-промислового комплексу в забезпеченні європейської безпеки.
Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн стала найвищим посадовцем, який виступив з якоюсь критикою, заявивши, що Туреччина «повинна захищати демократичні цінності, особливо права обраних посадових осіб».
Але, незважаючи на відсутність серйозної міжнародної критики, прагнення дискредитувати Імамоглу все ще може мати неприємні наслідки для Ердогана. У 1999 році, будучи мером Стамбула, Ердоган сам ненадовго опинився у в’язниці, що зміцнило його підтримку і підштовхнуло його участь у національній політиці.
Тепер Ердоган своїми руками направляє конкурента тим самим шляхом – можливо, тому, що знає: цього разу у громадськості немає важелів, щоб його зупинити.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: AP Photo/Emrah Gurel
