Дива не сталося: що ми (не) знаємо про війну з Іраном?
Почнемо з перемир’я
Формальної угоди поки немає — лише припинення вогню. Це сіра зона, у якій кожна сторона може проголошувати свої досягнення без перевірки реальністю.
Що каже Ізраїль
Ізраїль пишається:
• ліквідацією іранських офіцерів і ядерних вчених,
• ударом по інфраструктурі,
• успішною дією ВПС у повітряному просторі Ірану.
Подяка від прем’єра — від командирів до техніків.
Але Іран теж має чим похвалитися
• Витримав раптову атаку.
• Не змінив позицію щодо ядерної програми та знищення Ізраїлю.
• Режим у Тегерані встояв.
• І головне: останній удар був за Іраном — ракетний обстріл після початку перемир’я.
Війна — це не лише ракети
Битва триває й за сприйняття.
ХАМАС почав шлях до 7 жовтня з моменту, коли Ізраїль проігнорував атаки після перемир’я у 2014 році.
Що буде в угоді з Іраном — якщо вона буде взагалі? Хто її контролюватиме? Що стане підставою для нового удару?
Нетаньягу: від приниження до тріумфу — і назад
Вийшов з кризи із законом про призов, наказав блискучу операцію. Навіть опоненти захоплювалися.
Але вибори це не виграє — рейтинг зріс, але не радикально.
Риторика Нетаньягу — пафосна й нагадує виступи арабських диктаторів. Поки він говорив про “рев”, ракета вбила 4 людей у Беер-Шеві — прямо в укритті.
Сумнівна позиція США
Байден спочатку дякував Нетаньягу, потім принизив Ізраїль заявами про заборону відповідати на обстріли.
Нетаньягу — вже не «друг Трампа», а чергова жертва стилю Трампа.
Начальник Генштабу — вже як політик
Еяль Замір заявив про «феноменальні досягнення» — у день, коли загинули семеро солдатів.
Це свідчить про відірваність від реальності. І саме тоді, коли від генералів чекають тверезості.
Коментатори, що повторюють офіційну лінію
Колишні генерали у студіях помиляються так само, як і прості глядачі.
Журналісти не мають незалежних даних про успіхи — вони транслюють офіційну інформацію.
Перед 7 жовтня ЦАХАЛ теж «був готовий до всього».
Платить народ
Автор пережив два моменти страху: вибиті вікна від ракети в Тель-Авіві та повітряна тривога в Хайфі вже після оголошеного перемир’я.
Виникає питання: чому ми маємо ховатися після «перемоги»?
Мамади — більше не гарантія
Люди загинули в укриттях. Як це пояснити?
Чи не залишив Іран найпотужнішу ракету «на кінець» — як попередження?
Висновок:
Навіть якщо Ізраїль справді досяг стратегічної перемоги, громадяни заплатили велику ціну: життями, страхом і сумнівами.
Це була 12-денна війна — а біль залишиться надовго.
Фраза Шалома Ханоха: «Народ дурний, і тому народ платить» — як ніколи актуальна.
Нір Кіпніс, Walla
На фото: працівники рятувальної служби на місці влучення іранської ракети в Беер-Шеві. AP Photo Leo Correa
