До роззброєння ще далеко: чи стримає останнє ізраїльське вбивство «Хізбаллу» від ескалації?
«Точкова» ліквідація людини, яку Ізраїль вважає військовим керівником «Хізбалли», Хайтама Алі Табатабаї, повернула Ізраїль у звичний стан тривоги та напруженого очікування відповіді з боку організації.
Але така настороженість уже давно мала стати постійним чинником — від моменту підписання угоди про припинення вогню в листопаді минулого року і на тлі постійних порушень, які Ізраїль продовжує здійснювати в Лівані, включно із захопленням п’яти позицій на території країни.
На практиці сформувалася своєрідна узгоджена рутина, за якої Ізраїль за підтримки США вільно діє в повітряному просторі Лівану, а «Хізбалла» поки що обмежується засудженнями, кількома погрозами й переважно звинуваченнями ліванського уряду, який, за її словами, безсилий перед «постійними провокаціями та порушеннями з боку сіоністського ворога». Але вбивство другої людини у військовій ієрархії «Хізбалли» та усвідомлення того, що життя її слабкого генсека Наїма Касема також під загрозою, змушує організацію — і Ліван загалом — переглядати ситуацію.
Провідні ліванські політики трактують ліквідацію як послання, мета якого — не відновити війну між Ізраїлем і Ліваном і не формально порушити припинення вогню, а підштовхнути уряд і армію до прискорення та поглиблення виконання зобов’язання роззброїти «Хізбаллу» до кінця року, як це передбачено оперативним планом, представленим армією у серпні та затвердженим урядом.
Можна припустити, що вбивство мало створити нову формулу, покликану змусити ліванський уряд протистояти «Хізбаллі» й обмежити її простір для маневру та можливості тиску на державні інституції. Досі президент Лівану Жозеф Аун наполягав, що роззброєння має здійснюватися поступово, за допомогою діалогу й порозуміння з «Хізбаллою», щоб уникнути насильницького конфлікту, який може втягнути країну у громадянську війну. Убивство й очікувана реакція «Хізбалли» мали підштовхнути уряд до сміливого та рішучого кроку — прямого протистояння організації, щоб позбавити її можливості ініціювати й нав’язувати нову війну.
Проте ця «дорожня карта» не обов’язково приведе до бажаного результату. Ба більше, невідомо, чи враховував це Ізраїль, чи просто вирішив скористатися розвідувальною й оперативною можливістю, щоб звести рахунки з черговим високопоставленим членом «Хізбалли». Як і після інших ефектних операцій, унаслідок яких Ізраїлю доводиться гадати про наслідки, і цього разу питання залишається відкритим: чи наблизить операція процес роззброєння «Хізбалли» на північ і південь від річки Літані, чи, навпаки, надасть організації важливий козир у переговорах із ліванським урядом, дозволяючи їй позиціонувати себе як єдину силу, здатну захистити країну від ізраїльської загрози, і стверджувати, що її роззброєння завдасть шкоди національній безпеці Лівану.
Хоча «Хізбалла» втратила більшість своїх військових можливостей, а її критично важливу військову й логістичну базу в Сирії було відсічено, всередині Лівану вона веде тяжку боротьбу за політичний і суспільний вплив напередодні можливих доленосних виборів за пів року. І водночас вона все ще достатньо сильна, щоб розпочати війну або, принаймні, розпалити серйозний внутрішній конфлікт.
Тепер організація має вирішити, чи відповідає її інтересам — і інтересам Ірану — воєнна відповідь Ізраїлю. Два тижні тому Касем опублікував відкрите звернення до Ауна, прем’єр-міністра Навафа Салама та спікера парламенту, лідера шиїтської партії «Амаль» Набіха Беррі, у якому заявив, що роззброєння «Хізбалли» не може обговорюватися як реакція на ізраїльський шантаж або іноземний тиск, і що «це питання обговорюватиметься лише в національних рамках, у яких буде узгоджено загальну стратегію безпеки й оборони та збереження національного суверенітету».
«Громадяни Лівану повинні розуміти, що ізраїльський ворог націлений не лише на “Хізбаллу”, а й на весь Ліван у всіх його складових», — сказав Касем. — «Мета Ізраїлю — позбавити Ліван здатності відкидати вимоги-вимагання сіоністського утворення… Як невід’ємна частина Лівану, ми підкреслюємо наше законне право протистояти окупації й агресії та підтримувати нашу армію й наш народ у захисті суверенітету країни».
На перший погляд, лист повторює відомі позиції «Хізбалли»: тверде неприйняття роззброєння і готовність розпочати війну «для захисту нації», незалежно від волі ліванського уряду. Але він незвичний одразу з кількох причин. У листі відсутня згадка про переговори з Ізраїлем, що багато хто трактує як «дозвіл» ліванському урядові вести такі переговори — так само, як «Хізбалла» схвалила переговори й угоду про демаркацію морського кордону і як вона дала аналогічне «схвалення» переговорам про припинення вогню.
За два дні після публікації листа Касем зробив ще одну показову заяву: у записаному зверненні він сказав: «Ми стверджуємо, що припинення вогню діє лише на півдні Лівану. Ізраїль має залишити Ліван і звільнити полонених — і тоді жодної загрози для північних поселень [Ізраїлю] не буде».
Це була незвична заява, яку багато хто витлумачив як натяк на завершення війни між Ізраїлем і «Хізбаллою». Але лист також викликав політичну бурю всередині Лівану, оскільки Касем опублікував його, не порадившись зі спікером парламенту Беррі.
Беррі — не просто партнер Касема в тому, що в Лівані називають «шиїтським дуетом»; донедавна він представляв «Хізбаллу» на переговорах із міжнародними структурами, які не мали прямого контакту з організацією. Лист, оприлюднений без консультацій, що ставить під сумнів дії армії, критикує рішення уряду й, зокрема, підриває політичні зусилля з переконання «Хізбалли» роззброїтися, є передусім особистим ударом по Беррі — і водночас по союзу «Амаль»–«Хізбалла».
Розгніваний 87-річний Беррі був готовий опублікувати жорстку відповідь, але його зупинили після переговорів між його радниками та представниками «Хізбалли».
Невдовзі після цього він направив свого політичного радника, колишнього міністра фінансів Алі Хасана Халіла, до Тегерана — поскаржитися на лист і з’ясувати, що думає іранське керівництво про ситуацію в Лівані.
Відомостей про те, що відбувалося на зустрічах між Халілом, главою МЗС Аракчі та секретарем Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані, вкрай мало. Та в Лівані обговорюють глибокий розкол між двома шиїтськими лідерами і початок боротьби за спадкування лідерства серед шиїтів після Беррі. Джерела ліванських медіа стверджують, що на зустрічах Халіл говорив про необхідність політичного прогресу у відновленні Лівану й допомозі шиїтському населенню, яке найбільше постраждало від війни.
Питання роззброєння, шиїтського представництва та мобілізації населення для політичної боротьби — це важелі, які Іран може і прагне використовувати, щоб зберегти контроль над Ліваном, впливаючи й на воєнну відповідь «Хізбалли» на останній ізраїльський удар.
Водночас повідомляється, що найвищий шиїтський релігійний лідер Іраку, аятола Алі ас-Систани, надіслав різкого листа іранському керівництву, описавши тяжке становище ліванських шиїтів і закликавши запобігти війні, яка знову змусить їх залишити свої домівки й села.
Ас-Систани належить до течії дванадцятиімамітів, поширеної й в Ірані, але він виступає проти іранського режиму та проіранських міліцій в Іраку. Його надзвичайно високий релігійний статус і вплив на мільйони вірян зобов’язують Тегеран сприймати його заклики максимально серйозно.
Цей тиск посилюється страхом Ірану перед можливими новими ударами Ізраїлю та США по ньому самому.
Арабські джерела повідомляють, що за кілька днів до поїздки спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана до Вашингтона дві іранські делегації відвідали Ер-Ріяд, де попросили його розглянути можливість відновлення переговорів між США та Іраном. Можна припустити, що якщо саудівці стануть посередниками, ліванське питання опиниться на столі переговорів.
Зовнішній тиск на Іран і внутрішньополітичні конфлікти в Лівані можуть тимчасово стримати «Хізбаллу» від воєнної відповіді, але навряд чи цього буде достатньо, щоб домогтися її роззброєння.
Американський посланник Том Барак заявив, що ідея роззброїти організацію силою є нереалістичною. «На наш погляд, нерозумно говорити Лівану: “Роззбройте силою одну з ваших політичних партій”», — сказав він. — «Усі до смерті бояться нової громадянської війни. Питання в тому: що можна зробити, щоб “Хізбалла” не використала свої ракети?»
Залишається питання, чи прийме Трамп точку зору свого представника і чи чинитиме тиск на Ізраїль, аби той повернувся до початкової угоди про припинення вогню, чи ж продовжить надавати Ізраїлю свободу дій і сподіватися на краще.
Цві Барель, «ХаАрец»
Фото: AP Photo Mohammad Zaatari
