Для Трампа і Саудівської Аравії угода з Іраном важливіша за «день після» в Газі
Слід визнати, що президент США Дональд Трамп уміє створювати інтригу. Навіть основні учасники процесів не завжди розуміють, до чого все йде та чим завершиться. У вівторок Трамп прибув до Саудівської Аравії після 115 днів перебування на посаді. За цей час він спровокував серію політичних «землетрусів», наслідки яких складно усунути.
На практиці Трамп поки не досяг суттєвих результатів: війна в Україні триває, нова ядерна угода з Іраном не підписана, а торговельна війна лише частково вщухла. На Близькому Сході він створив атмосферу потенційних змін, однак це поки не реалізовано на практиці.
Основний політичний інструмент Трампа — його здатність порушувати очікування та логіку. Будь-який аналіз його візиту на Близький Схід спирається на дві гіпотези: прагнення дистанціювати США від зон конфліктів та орієнтацію на економічну вигоду.
У цьому контексті Саудівська Аравія стала ключовим партнером. Її лідер, принц Мухаммед бін Салман, за останні роки здійснив радикальні зовнішньополітичні кроки — від війни в Ємені до вбивства журналіста Джамаля Хашоггі. Він також ініціював блокаду Катару та втручався у внутрішні справи Лівану. Проте згодом відкоригував курс, відновив дипломатичні відносини з Іраном і вибудував нові відносини з Китаєм та Росією.
Саудівська Аравія у 2022 році підписала перемир’я з хуситами, а у 2023-му відновила відносини з Тегераном. Війна Ізраїлю в Газі відкрила додаткові можливості, які Ер-Ріяд використав для зміцнення свого регіонального впливу. На відміну від Ізраїлю, який не зумів перетворити нові обставини на стратегічну перевагу, Саудівська Аравія продовжує посилювати свою роль.
Водночас королівство все активніше залучається до вирішення палестинського питання. Якщо раніше нормалізація з Ізраїлем була умовною і залежала від «покращення умов для палестинців», то тепер Ер-Ріяд вимагає конкретних дій для створення палестинської держави. Саудити також категорично відкинули так званий «план Рив’єри» Трампа щодо переселення палестинців із Гази.
Зараз у фокусі переговорів — ймовірна гуманітарна адміністрація для Гази, яку могли б підтримати США. Існує кілька варіантів: від гуманітарного втручання через американські компанії до створення тимчасової адміністрації за участі арабських країн. Водночас ХАМАС висунув низку умов для звільнення заручників, зокрема припинення війни, виведення ізраїльських військ, формування незалежної адміністрації та міжнародні гарантії безпеки.
Однак ці плани не узгоджені з позицією Ізраїлю, який прагне зберегти контроль над Газою, і не підтримуються жодною арабською чи палестинською організацією в нинішньому форматі. Президент Палестинської автономії Махмуд Аббас виступає проти передачі контролю над Газою будь-кому, окрім Палестинської автономії. Подібної думки дотримуються й ОАЕ.
У цих умовах Саудівська Аравія, отримавши згоду США на реалізацію цивільної ядерної програми та уклавши оборонний союз, не має підстав для подальшого втручання в палестинське питання. Без чіткого саудівського плану щодо управління Газою малоймовірно, що Трамп захоче продовжувати участь у цій сфері. Його головна мета — стабільність для забезпечення економічних і дипломатичних інтересів, зокрема укладання нової ядерної угоди з Іраном.
Цві Барель «ХаАрец».
Фото: AP Photo/Alex Brandon
