
«Для Бен-Гвіра смерть — вершина успіху, якщо ризик не стосується його власного життя»
Зараз, коли родини заручників радіють, а більша частина суспільства сподівається на повернення й інших заручників, над одним будинком у Хевроні витає найбільша печаль. Чому вони так радіють, запитує міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір, — заручники повинні залишатися в темних і вкритих пліснявою тунелях до повної перемоги, а якщо вони при цьому загинуть, то так тому й бути. Така їхня доля.
Досі ми знали, що Бен-Гвір — каханіст, ненависник арабів, який хоче підпалити весь Близький Схід. А цього тижня дізналися, що він ненавидить не лише арабів, бажаючи їх знищення, він також ненавидить і своїх братів-євреїв.
Згідно з його світоглядом, ми всі запросто можемо померти на вівтарі його безумства, в перспективі якого відновлення поселень у Газі та Армагеддон на Західному березі. Він не зупиниться, поки не зуміє досягти загибелі Третьої Співдружності.
Згідно з Галахою, ніколи не дивіться в обличчя такій злобній людині (і тим більше, коли вона посміхається), щоб не потрапити під її вплив. Галаха — єврейський закон — визначає, що це шкідливо для того, хто дивиться.
Цього тижня, по-свійськи підморгнувши правим радикалам, він похвалився, що за останній рік зірвав кілька угод щодо звільнення заручників «завдяки нашій політичній силі». Він забув згадати, що з кінця травня 2024 року (коли прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу під тиском президента Байдена погодився на угоду з ХАМАСом) перешкоджання таким угодам коштувало життя 122 солдатам, а також восьми заручникам, які загинули в тунелях ХАМАСу.
Це його не турбує, хоча, безумовно, його вчинок нелюдський і несумісний з єврейськими цінностями. Нормальні люди хваляться в тому випадку, коли рятують життя, а своєю злобою хваляться тільки дурні. Для нього смерть — вершина успіху, аби лише ризику не піддавалося його власне життя. Зрештою, він не служив у ЦАХАЛі. Поки його друзі ризикували життям у бою, він прогулювався по єрусалимській площі Сіон разом з активістами каханістської партії, поїдаючи піцу.
Його нахабство не має меж. Зрештою, він член провального уряду, який кинув жителів прикордонної Гази на розтерзання, зґвалтування та спалення живцем. Це сталося при ньому, тому він повинен нести за це відповідальність.
Один з його найогидніших аргументів полягає в тому, що угода «не призведе до звільнення всіх заручників, але засудить до смерті всіх тих, кого не включили в перший етап». Раптом він став чутливим до долі тих, хто не буде звільнений на першому етапі.
Скільки ця людина може брехати? Ми не забули, як він та його фракція «Єврейська міць» (Оцма Єгудіт) були єдиними, хто проголосував проти першої угоди в листопаді 2023 року — гуманітарної угоди, яка повернула 80 ізраїльтян: дітей, жінок і старих, за сміховинною ціною звільнення 240 дрібних злодіїв. Ймовірно, якраз про це в Книзі Буття сказано: «Голос крові брата твого волає до мене із землі». Очевидно, що більшість з тієї групи заручників до сьогоднішнього дня б не дожили.
Одна з найважливіших заповідей або добрих справ в іудаїзмі — викуп полонених. Дійсно, їх повернення дозволить розпочати процес зцілення ізраїльського суспільства, заснований на єврейсько-ізраїльській етиці не залишати полонених. Ще один важливий припис в іудаїзмі — не залишатися осторонь, коли чиєсь життя перебуває під загрозою. Бен-Гвір — не справжній єврей. Він абсолютне зло, і не варто навіть дивитися йому в обличчя.
Не варто забувати, що людиною, яка його «обілила», був Нетаніягу. Щоб отримати владу, він узаконив каханізм — доктрину, яка підриває існування цієї держави. Нетаніягу прийняв у своє коло злочинця, навіть віддав йому міністерство, у сфері діяльності якого перебувала поліція, щоб він міг допомогти перетворити Ізраїль з ліберальної демократії на недемократичну, неліберальну автократію. І за це ми ніколи не пробачимо і не виправдаємо найбезчеснішу людину в історії єврейського народу.
Автор: Нехемія Штрасслер
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Охад Цвігенберг