День після Трампа: як Ізраїль має підготуватися до очікуваних потрясінь
Дональд Трамп — унікальний президент. Досі він проявив себе як гарячий прихильник Держави Ізраїль і лідер, що проводить трансформаційну зовнішню політику на Близькому Сході та на світовій арені. Безліч причин вказує на те, що Ізраїль не може просто сподіватися, що така сильна підтримка його інтересів і політики з боку США збережеться.
Тому, з огляду на поточні зміни у глобальному, регіональному та ізраїльсько-палестинському контекстах, необхідно продумати, які політичні цілі Ізраїль має поставити перед собою у відносинах із Вашингтоном на решту другого терміну президента Трампа.
В аналітичному документі, підготовленому співробітниками Інституту досліджень національної безпеки (INSS) Таміром Хайманом та Авішаєм Бен Сассон-Гордисом, описано зміни, що відбуваються в американській системі, та їхній вплив на відносини між Ізраїлем і США, а в кінці надано рекомендації щодо покращення стратегічної позиції Ізраїлю на найближчі роки.
План Трампа щодо припинення війни в Газі значною мірою відповідає інтересам Ізраїлю: повернення заручників із полону ХАМАСу, припинення війни, усунення ХАМАСу від влади у секторі Газа, роззброєння ХАМАСу та сприяння зближенню між Ізраїлем і країнами Близького Сходу при одночасному припиненні тенденції до ізоляції Ізраїлю на міжнародній арені. Крім того, навіть якби це було не так, ухвалення плану необхідне для того, щоб президент Трамп підтримав додаткові ініціативи, які зміцнять національну безпеку Держави Ізраїль.
Участь президента Трампа в забезпеченні безпеки Ізраїлю, зокрема план, який він представив для припинення війни в Газі, свідчить про міцні та глибокі відносини між Ізраїлем і США. (Дехто скаже, що надто глибокі — Ізраїль майже стає протекторатом.) Це враження, ймовірно, правильне, але аналіз довгострокових тенденцій указує на складні зміни у відносинах між Ізраїлем і Сполученими Штатами. Ці виклики потрібно долати заздалегідь, щоб пом’якшити їхню серйозність.
Реальність така, що Сполучені Штати переживають фундаментальні внутрішні зміни, так само як і ізраїльське суспільство. Ці зміни глибоко впливають на відносини між країнами. Йдеться про демографічні, соціальні та політичні зрушення. Загалом, прогресивно-радикальні настрої посилюються у лівому крилі американської політичної системи.
Це крайня тенденція, яка прагне спокутувати гріхи батьків-засновників (рабство темношкірих і знищення корінних народів) шляхом підтримки слабких та експлуатованих і глибокої недовіри (зокрема самонаправленої) до білих і «привілейованих» людей.
З цієї точки зору, держава Ізраїль розглядається як символ сильного й експлуататорського білого колонізатора щодо слабкого, пригнобленого й експлуатованого палестинського народу. Окрім цих радикальних кіл, розчарування в Ізраїлі поглиблюється серед широких кіл американських поміркованих лівих, включно з уявним втручанням ізраїльського керівництва у внутрішню політику США.
Американські консервативні праві теж змінюються. Багато їхніх прихильників із ностальгією згадують славетні 1950-ті роки, коли Сполучені Штати також стикалися з викликами на міжнародній арені, але водночас користувалися беззаперечним авторитетом, принаймні на Заході. Сам президент Трамп, як свідчать його музичні вподобання та кінематографічні відсилання, захоплюється 1980-ми роками — президентством Рональда Рейґана, що теж відображало ностальгію за 1950-ми.
Ці кола розглядають ті роки як час, коли Сполучені Штати були могутньою світовою державою, очолюваною білими чоловіками-християнами й такою, що втілювала вершину цього домінування. У цьому сенсі рух MAGA, очолюваний президентом Трампом, є вираженням фундаменталізму (туги за реальними або уявними витоками).
Американська «велич», як її бачать американці, потребує інвестицій у Сполучені Штати (і в цьому контексті — перемоги в конкуренції з Китаєм), тоді як інвестиції за межами Сполучених Штатів сприймаються як непотрібні й такі, що допомагають глобальним конкурентам. Серед радикальної частини цього табору Ізраїль сприймається як країна-експлуататор, яка намагається маніпулювати Сполученими Штатами, щоб ті вели її війни — не завжди відповідно до американських інтересів — і тим самим послаблює Сполучені Штати в конкуренції за глобальну гегемонію.
Більше того, у цьому таборі гучно звучать голоси, що висловлюють жорсткі антисемітські погляди й пов’язують їх з Ізраїлем, і ці голоси толерантно сприймаються більш поміркованими елементами коаліції MAGA.
Опитування громадської думки чітко відстежують ці тенденції: спостерігається значне й постійне зниження підтримки Ізраїлю з боку американських громадян — як серед широкої публіки, так і на законодавчому рівні. Згідно з опитуванням, проведеним наприкінці березня 2025 року Pew Research Center, частка американців, які висловлюють негативну думку щодо Ізраїлю, досягла 53%, а ідентифікація з Ізраїлем порівняно з ідентифікацією з палестинцями перебуває на найнижчому рівні за 25 років.
Згідно з опитуванням Gallup, проведеним у березні, підтримка Ізраїлю серед усіх дорослих у США знизилася до 46%. Це також найнижчий показник за останні 25 років. Зв’язок, створений у громадській думці демократів і серед високопосадових партійних чиновників між урядом Ізраїлю та Республіканською партією, ще більше посилює ці тенденції й може призвести до зміни зовнішньої політики майбутньої демократичної адміністрації у напрямку значного ослаблення проізраїльської позиції.
Додаткові опитування показують аналогічну тенденцію: згідно з опитуванням Університету Мериленда, 41% американців вважають, що Ізраїль здійснює геноцид або аналогічні дії в секторі Газа. Підтримка палестинців поступово зросла, досягнувши 33% (порівняно з 15% у 2016 році). Серед республіканців підтримка Ізраїлю все ще висока (75%), але і тут почалася тенденція до зниження: серед 18–34-річних підтримка Ізраїлю особливо низька — лише 13% підтримують Ізраїль порівняно з 67% серед тих, кому понад 65 років.
Білі євангелісти залишаються гарячими прихильниками Ізраїлю, але дослідження показують постійне зниження їхнього впливу та частки в населенні. Ця спільнота скорочується: частка американців, які ідентифікують себе як євангелісти, зменшилася з 23% у 2006 році до 14% у 2020 році. Крім того, серед цієї групи також спостерігається зниження статусу Ізраїлю. Серед молодих євангелістів підтримка Ізраїлю знизилася з 69% у 2018 році до 34% у 2021 році, і ця тенденція триває. Нові опитування показують, що хоча підтримка Ізраїлю серед молодих євангелістів залишається вищою, ніж серед їхніх неєвангелістських однолітків, вона значно нижча, ніж серед євангелістів старшого покоління. Одним словом, у перспективі Ізраїль стоїть на краю прірви.
Висновок: необхідно скористатися унікальною можливістю, яку надає особливий президент. Поки президент Трамп перебуває в Білому домі, у Ізраїлю є чудова можливість для координації з Вашингтоном. Цю можливість слід використати, діючи у двох напрямах: зусилля щодо формування Близького Сходу та зусилля щодо зміцнення Ізраїлю. Ці зусилля можуть пом’якшити негативні тенденції, з якими стикається Ізраїль, і забезпечити його життєво важливі інтереси у випадку, якщо негативні тенденції, як можна припустити, збережуться.
Політика, необхідна для формування Близького Сходу:
Регіональна/палестинська арена: ізраїльський уряд правильно робить, що офіційно приймає ініціативу Трампа, але має піти ще далі й скористатися поточним періодом, щоб окреслити політичні контури відокремлення Держави Ізраїль від незалежного палестинського утворення (демілітаризованого й з обмеженим суверенітетом, що підпорядковується угодам з Ізраїлем, як цього вимагав Ізраїль під час попередніх переговорів). У цьому сенсі можна послатися на ініціативу Трампа 2020 року («Угода століття»). Ця ініціатива містить елементи, які можуть бути корисними для Ізраїлю, і навіть згадується в поточному плані. Міст між двома ініціативами Трампа міг би прокласти шлях до врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Дворівнева стратегія щодо Ірану: економічний тиск, який може дестабілізувати режим, але його реальна мета — підштовхнути Іран до угоди на вигідніших умовах, ніж попередня. Ця стратегія поєднує політику максимального економічного й політичного тиску під керівництвом США з реальною військовою загрозою шляхом створення оновленого спільного ізраїльсько-американського ударного угруповання. Якщо відбудеться зміна режиму в Ірані — тим краще, але якщо, попри всі ці дії, іранський режим залишиться непорушним, то кінець президентського терміну Трампа слід використати для формування більш вигідної ядерної угоди, ніж попередня, яка гарантуватиме, що Іран ніколи не матиме ядерної зброї. Бажано не залишати це завдання наступному президенту, на що й розраховує іранське керівництво.
Відповідальне ведення Сирії до поміркованого режиму: бажаний кінцевий результат у Сирії зрозумілий — стабільна країна, яка контролює свою територію, не допускає формування жодної загрози для Ізраїлю й підтримує дипломатичні відносини з Ізраїлем аж до їхньої нормалізації. Шлях до цієї мети менш очевидний. Правильно спочатку домагатися укладення угоди з безпеки, але не слід квапити аш-Шараа (чії наміри невизначені) з ухваленням передчасних рішень, які можуть призвести до його падіння й заміни більш радикальним ісламістсько-джихадистським лідером. Іншими словами, у конкретному сирійському випадку шлях не менш важливий, а можливо, навіть важливіший за кінцеву ціль. Необхідно встановити віхи, що допоможуть стабілізувати поміркований режим у Сирії, включно з припиненням військового контролю Ізраїлю над сирійськими територіями в обмін на угоду з безпеки. Це потрібно зробити, ретельно вивчивши ставлення сирійського режиму до Ізраїлю, але визнаючи при цьому, що для Ізраїлю пропустити історичний поворот у зміні орієнтації Дамаска саме по собі є ризиком.
Координація зі США з цього питання необхідна й можлива, оскільки аш-Шараа потребує допомоги США та країн Перської затоки для свого виживання й відновлення Сирії. Таким чином, Сполучені Штати мають непропорційно великий вплив на формування подальшого курсу дій.
Нормалізація відносин з Ліваном і роззброєння «Хізбалли»: триваюча ізраїльська атака, спрямована на недопущення відновлення «Хізбалли», має надзвичайно важливе значення. Ослаблення цієї організації у військовому плані ізраїльськими збройними силами дозволило ліванському уряду вимагати її роззброєння. Але необхідно зробити більше й значно швидше, оскільки вікно можливостей у цьому контексті скоро закриється. Іран прагне відновити «Хізбаллу», і як тільки вона відновить свою силу, процес, який намагається просунути ліванський уряд, буде зупинено. Тому потрібно прискорити зусилля з ліквідації «Хізбалли» за допомогою американського впливу: збройні сили США можуть підтримати ліванську армію і сприяти розгрому «Хізбалли» під ретельним наглядом і контролем (аж до прямої участі), що, безумовно, буде значно ефективнішим, ніж діяльність UNIFIL, які перебувають у своєму останньому році. Наразі більша частина діяльності в цій сфері має символічний і неефективний характер. Необхідно перейти від слів до справи, бажано силами ліванської армії та Сполучених Штатів. Водночас потрібно підготуватися до коригування дій Ізраїлю таким чином, щоб зберегти можливість використання слабкості «Хізбалли» для вичерпання дипломатичної ініціативи.
Зміцнення безпеки Ізраїлю:
Новий меморандум про взаєморозуміння зі США: необхідно активізувати зусилля щодо формулювання нового меморандуму про взаєморозуміння, заснованого на поступовому переході від прямої фінансової допомоги до ділового партнерства (відповідно до підходу, який нині просуває американська адміністрація). Іншими словами, перехід від ситуації, коли Ізраїль є «державою, яку утримують», до ситуації, коли він є «стратегічним партнером». У цих рамках необхідно сприяти спільному нарощуванню оборонних спроможностей, включаючи усунення бар’єрів для експорту та імпорту, поглиблення виробничих можливостей у США та Ізраїлі, а також всебічну й глибоку інтеграцію Ізраїлю в американські науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Цей крок може з часом зміцнити особливі відносини на основі договірних бізнес-зобов’язань, які відображатимуть спільні інтереси, а не лише спільні цінності. Наразі на міжнародній арені дедалі більшого значення набувають ділові зобов’язання як основа міждержавних відносин, і хоча Ізраїль не повинен відмовлятися від відносин, заснованих на цінностях, він також має бути готовим підкреслювати спільні інтереси, зокрема економічні.
Спільна дослідницька програма з тематики глибоких технологій (DeepTech): нові технології — квантові обчислення, штучний інтелект — змінять перебіг життя у всьому світі, включно з майбутнім полем бою. У цьому контексті Ізраїль зараз усе ще перебуває у вигідному становищі для участі в цьому процесі, але менш прихильна до Ізраїлю американська адміністрація в поєднанні з тривалою негативною тенденцією сприйняття Ізраїлю як політично й етично заплямованого утворення може виключити його з динаміки міжнародного розвитку, залишивши позаду. Проактивна політика президента Трампа (президентська декларація) або законодавство в Конгресі як основа для партнерства Ізраїлю у сфері досліджень, розробок і технологій у поєднанні з покращенням умов у США для ізраїльських стартапів у галузі квантових обчислень можуть запобігти цьому.
Приєднання Ізраїлю до «П’яти очей»: «П’ять очей» — це альянс з обміну розвідданими, своєрідний престижний, унікальний і заснований на довірі клуб п’яти країн — США, Канади, Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії. Країни-учасниці обмінюються розвідданими й таким чином створюють систему попередження, значно потужнішу, ніж у будь-якої окремої держави. Включення Ізраїлю до цієї структури покращить розвідувальні можливості та політичний статус Ізраїлю, що, своєю чергою, допоможе просувати ізраїльські цілі на Близькому Сході та на ширшій міжнародній арені. Дії Ізраїлю в регіональному вимірі сприятимуть його інтеграції у глобальні структури співпраці.
***
У 2026 році Ізраїль увійде в період виборів. Сполучені Штати наближатимуться до проміжних виборів, а відразу після них увійдуть у президентську кампанію 2028 року. Такий графік означає, що в Ізраїлю немає трьох повних років, щоб почивати на лаврах і насолоджуватися підтримкою Трампа. Чистий час дуже короткий. Необхідно діяти зараз і з особливим відчуттям терміновості. Потрібно просувати технологічне співробітництво та новий меморандум про взаєморозуміння з чинною американською адміністрацією, одночасно створюючи мережу угод, які закріплять оперативні досягнення Ізраїлю у війні проти ХАМАСу та на інших аренах конфліктів. Важливо не допустити переростання війни в Газі у нескінченну війну на виснаження й покласти їй край. Необхідно прагнути реалізації другої частини угоди та повної реалізації плану президента Трампа з 20 пунктів.
За матеріалами сайту INSS
Фото: AP Photo Manuel Balce Ceneta
