День після Ірану: вікно можливостей для побудови нового Близького Сходу
Держава Ізраїль розпочала превентивну військову кампанію проти ядерної програми та ракетної інфраструктури Ірану, вважаючи, що це життєво важливий крок для забезпечення свого існування.
Початковий удар був вражаючим тактичним успіхом, хоча за ним послідували важкі та постійні втрати в людських життях і майні: десятки загиблих, сотні поранених і тисячі тих, хто втратив дах над головою протягом кількох днів.
Тепер ми маємо зазирнути вперед, на наступний день після відбиття іранської загрози, і спитати — яку реальність ми хочемо побудувати в регіоні? Розрив між нашим військовим переважанням і політичним управлінням розкриває сувору правду: ми ведемо війну, не маючи чіткого уявлення про її завершення. Це справедливо для Гази, а тепер і для Ірану.
Війни XXI століття не виграються лише військовими засобами. Національна стійкість, стан тилу та міжнародна легітимність — усе це піддається випробуванню саме в «наступний день». Тут криється виклик — але також і історична можливість — сформувати новий Близький Схід, принципово відмінний від бачення покійного президента Шимона Переса.
Ознаки обнадіюють: Йорданія взяла активну участь у перехопленні ракет, Сирія не втручалася й дала простір для маневру, а сунітські арабські держави бачать в Ірані свого головного ворога. Вперше з моменту створення держави у нас є реальна можливість побудувати регіональний альянс безпеки, заснований на чітких спільних інтересах — не на ілюзіях уявного миру, а на глибокому розумінні того, що на Близькому Сході краще партнерство — проти екстремістських сил.
Коли іранська загроза буде усунута або, принаймні, суттєво нейтралізована, відкриється вікно можливостей для широкої регіональної співпраці. Держави Перської затоки, які вже бачать в Ірані спільну загрозу, разом із Йорданією та, можливо, іншими країнами можуть приєднатися до потужного регіонального альянсу, який забезпечить стабільність, безпеку та процвітання для всіх.
Цей альянс не буде спрямований лише проти конкретної загрози, але слугуватиме основою для економічної, технологічної та навіть культурної співпраці.
Можливість створення такого альянсу вимагає сміливого і гнучкого політичного мислення, яке не вагатиметься у прагненні до врегулювання і на палестинському напрямку, розуміючи, що політичний мир є необхідним каталізатором для створення регіональної коаліції. Вирішення питання Гази й заручників, разом із формуванням широкого політичного горизонту, усуне суттєві перепони й дозволить поміркованим арабським державам надавати державну й військову підтримку Ізраїлю.
Створення цього альянсу потребує двох паралельних і негайних кроків: по-перше, ми маємо завершити війну в Газі угодою, яка поверне заручників додому й не дозволить ХАМАСу відновити сили. Це не відступ, а необхідна умова для мобілізації арабської підтримки у боротьбі з Іраном. По-друге, ми маємо завершити війну з Іраном таким чином, щоб ослабити його, якщо не повністю нейтралізувати. Війна з Іраном має завершитися угодою, яка усуне ядерну загрозу та ракети великої дальності.
Ми маємо зосередити свої зусилля, а не розпорошувати їх по фронтах, особливо коли діємо на самоті. Ми маємо приймати складні рішення щодо пріоритетів, і, що найважливіше, уряд має повернути довіру суспільства. Ізраїльський тил готовий віддати всі свої сили державі, резервістською службою, податками, взяти на себе широку відповідальність. Його прохання полягає в тому, щоб обранці народу показали нам, куди ми йдемо як суспільство і як держава.
Як нація, ми перебуваємо в точці, коли уряд може запропонувати бачення, яке включає політичний горизонт і плоди для ізраїльського суспільства загалом.
Шлях уперед зрозумілий: контрольоване припинення війни в Газі, мобілізація громадськості для розподілу тягаря і створення регіонального альянсу. Це буде нелегко, але це наш шанс.
Тут є історична можливість побудувати новий Близький Схід зразка 2025 року — принципово відмінний від того, який описував свого часу Шимон Перес. Тепер у Біньяміна Нетаньягу є останній шанс увійти в підручники історії не лише як людина, відповідальна за найбільшу катастрофу і провал в історії Держави Ізраїль, але як той, хто привів Ізраїль до нового, більш безпечного і динамічного Близького Сходу. Зараз настав час для рішучих, відповідальних дій, заснованих на чіткому політичному баченні.
Уряд має сформулювати всеохопну відповідь, яка скоротить існуючі розриви між оперативними можливостями та стратегічною політичною слабкістю, і змінити свій склад, щоб здобути ширшу довіру суспільства. Це вирішальний момент.
Ізраїльсько-арабський мир — це не абстрактне поняття. Ми бачимо його паростки на землі — в спільному регіональному протистоянні, хай навіть частковому, Ірану. «Новий Близький Схід 2025» має бути побудований не лише на технологічній або економічній мрії, а й на сміливому розумінні безпеки і стратегії — регіональному оборонному альянсі, координації безпеки і відкритій співпраці перед обличчям транскордонних викликів.
Час діяти — зараз. Не завтра, а зараз.
Автор: Німрод Дуек, засновник і генеральний директор руху «Даркейну»
Джерело: Walla
На знімку: Дубай
Фото: Pixabay
