День, коли мене попросили довести іранцям, що Голокост справді відбувся

День, коли мене попросили довести іранцям, що Голокост справді відбувся

– Чи не могли б ви виступити на іранському телебаченні й розповісти про Голокост?

– Що?

– Завтра Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, і іранський телеканал хотів би, щоб ви довели, що Голокост справді відбувся.

Хоч я і не єврей, я зрозумів, що це прохання – справжній виклик.

Телефонний дзвінок пролунав у січні 2022 року, під час обіду з моїм близьким другом, євреєм Гарі Філліпсом. Він був упевнений, що це жарт.

У 2016 році 150 карикатур, які заперечували й висміювали Голокост, були виставлені в центрі ісламської пропаганди в Тегерані. До цього, у 2001 році, газета Tehran Times стверджувала, що в Освенцимі загинуло лише 150 000 людей, а решта 950 000 померли від хвороб або опору.

Подальша інформація підтвердила серйозність пропозиції, і я вирушив до Західного Лондона, де базувалося Міжнародне телебачення Ірану. Воно є незалежним від режиму і має аудиторію в 50 мільйонів іранців у світі. Я зрозумів, що мене запросили саме тому, що я не єврей.

Мені сказали, що це буде коротке інтерв’ю. Однак коли мене запитали, як я можу довести, що Голокост справді відбувся, я говорив без упину 20 хвилин. Провівши 18 років у підготовці й створенні фільму «Уникнути покарання» (2021) про майже повну відсутність правосуддя для жертв Катастрофи, я став експертом у цій темі.

Інтерв’ю проводила Ханна Гілані, яка запропонувала цю тему. Всі співробітники каналу – іранці в еміграції. Вони не могли повернутися на батьківщину через критику режиму, яку транслювали їхні програми. У школі чи університеті вони нічого не чули про Голокост.

У першій частині інтерв’ю я цитував висловлювання нацистів, які самі визнали, що Голокост був. Моєю головною фігурою був Отто Олендорф, командир айнзацгрупи D, який зізнався у вбивстві тисяч євреїв, хоча вважав себе невинним. Його розповідь підтверджувала масовість злочинів.

Я також згадав інші приклади з нюрнберзьких процесів, де нацисти самі визнавали свої дії. Один із них, Мартін Сандбергер, не заперечував убивства, а лише зменшував їхню кількість.

Після запису інтерв’ю молоді іранці захотіли дізнатися більше про Голокост, і я із задоволенням відповів на їхні запитання. Інтерв’ю транслювали з англійськими субтитрами фарсі у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Минулого року мені повідомили, що інтерв’ю ретранслюватимуть у пам’ять про жертв як Голокосту, так і різанини 7 жовтня.

Чи змінюють документальні фільми погляди людей? Можливо, більшість глядачів інтерв’ю ніколи не побачать мій фільм «Уникнути покарання». Але його створення дало мені можливість просвітити тих, хто досі вірив, що Голокост – це вигадка.

Девід Вілкінсон — режисер і продюсер фільму «Втеча від вбивства». Більшість досліджень для свого документального фільму він провів у Вінерській бібліотеці Голокосту в Лондоні.

У рамках заходів, присвячених Дню пам’яті жертв Голокосту, до кінця лютого на сайті Wiener Holocaust Library у Великій Британії, Ірландії, Північній Америці та Австралії буде доступний для безкоштовного перегляду фільм «Вбивство (вбивства) з рук».

«ХаАрец», Н.Б.