Чи змусить саудівська угода Ізраїль зіткнутися зі своїм «найбільшим другом»
Що сьогодні більше непокоїть Ізраїль? Нормалізація відносин із Саудівською Аравією, яка передбачає «палестинську ціну»? Продаж США Ер-Ріяду 48 винищувачів F-35, що може підірвати його регіональну перевагу в повітрі? Чи, можливо, посилення контролю американської адміністрації над політикою щодо Гази?
У вівторок спадковий принц Саудівської Аравії і фактичний правитель королівства Мохаммед бін Салман прибуває до Вашингтона після шестирічної перерви. Його візит уже виглядає як політичне цунамі, що загрожує підірвати основи традиційної ізраїльської стратегії. Він може поставити Ізраїль на шлях зіткнення з тією самою американською адміністрацією, яку часто називають «найбільшим другом за всю історію», — якщо вона вирішить надати пріоритет союзу із Саудівською Аравією над стратегічними та політичними інтересами Ізраїлю.
Інакше кажучи, найбільша політична та стратегічна загроза для Ізраїлю сьогодні виходить з Ер-Ріяда — а не з Тегерана чи Гази.
У понеділок Трамп підтвердив, що США планують продати Саудівській Аравії винищувачі F-35, заявивши: «Вони були чудовим союзником. Вони хочуть їх купити. Вони мають нас дуже любити».
40-річний спадковий принц — чиї зв’язки з родиною Трампа тримаються на Джареді Кушнері та після ОАЕ на Юсефі аль-Отайбе — навряд чи вразить господарів грою класичної музики на піаніно, як це було у 2015 році в домі держсекретаря Джона Керрі за Обами. Відтоді він засвоїв межі свого впливу, попри те, що очолює королівство, яке раніше Трамп не надто шанував.
Під час кампанії 2016 року проти Гілларі Клінтон Трамп нагадував виборцям, що саудити — це «люди, які скидають геїв з дахів, убивають жінок і жахливо з ними поводяться — і при цьому ви берете їхні гроші». Він прямо звинувачував Саудівську Аравію у відповідальності за теракти 11 вересня.
У свій перший термін він сказав монарху: «Королю, ми вас захищаємо. Ви не протрималися б і двох тижнів без нас. Ви повинні платити за свою оборону».
Трамп також багато зрозумів щодо значення Саудівської Аравії та її здатності просувати його зовнішньополітичні цілі.
Бін Салман — якого американська розвідка вважала безпосередньо відповідальним за вбивство журналіста Джамаля Хашоггі у 2018 році — їде до Вашингтона, щоб з’ясувати, на які умови він має погодитися заради американської «парасольки безпеки», яка не спрацювала у 2019 році, коли Іран атакував саудівські нафтові об’єкти.
Формула на папері проста: оборонний пакт + F-35 + потенційна співпраця в ядерній сфері = нормалізація відносин та близько 600 млрд доларів саудівських інвестицій у США. Але після 7 жовтня 2023 року до рівняння додався особливо вибуховий елемент: палестинська держава.
До війни Саудівська Аравія задовольнялася розмитою вимогою «помітного покращення умов життя палестинців». Але у вересні 2024 року Ер-Ріяд сформулював значно жорсткішу позицію, від якої не відступає:
«Саудівська Аравія не може встановити відносини з Ізраїлем до створення палестинської держави».
Королівство підтримує 20-пунктний план Трампа, а проект резолюції Радбезу ООН був погоджений з Ер-Ріядом. Саудівська Аравія, на відміну від Вашингтона, стала на чолі міжнародного процесу щодо визнання палестинської державності в ООН.
Але навіть якщо Радбез ухвалить резолюцію, немає гарантій, що королівство визнає її достатньою — адже документ не містить американських гарантій досягти цього результату. До того ж сам Трамп ще жодного разу не вимовив словосполучення «палестинська держава» у контексті «Угод Авраама».
Проте немає впевненості, що палестинське питання стане центром відносин Вашингтона та Ер-Ріяда. Оборонний пакт може просуватися і без нормалізації — так само, як угода, яку Трамп уклав із Катаром у вересні, не вимагаючи політичних поступок.
Саудівська Аравія прагне довгострокового пакту, затвердженого Конгресом, і може зіткнутися з вимогами прив’язати його до нормалізації відносин з Ізраїлем, а також до продажу F-35. При цьому нормалізація не є стратегічною цінністю для Саудівської Аравії — і, на розчарування Ізраїлю, ізраїльський уряд також не бачить у ній користі, якщо це передбачає визнання палестинської державності, що розглядається як загроза виживанню уряду Нетаньягу.
Іронія в тому, що якщо нормалізація все ж має відбутися — а Трамп, схоже, хоче цього навіть більше, ніж уряд Ізраїлю — він може змусити до цього не Саудівську Аравію, а сам Ізраїль. Або навіть самостійно визнати палестинську державу, задовольнивши мінімальні вимоги Ер-Ріяда.
Варто пам’ятати, що Трамп уже зруйнував кілька «нескорених» стовпів американо-ізраїльських відносин. Він змусив Ізраїль припинити вогонь у Газі, відійти до «жовтої лінії» та практично без обмежень пропускати гуманітарну допомогу, фактично ставши «губернатором Гази».
Всупереч ізраїльській позиції він прийняв президента Сирії Ахмада аш-Шараа як союзника, вважає Катар стратегічно важливим партнером, а Ердогана — ключовим стабілізуючим фактором. Вашингтон також не відмовився від ідеї ядерної угоди з Іраном.
Поки ознак того, що він готовий визнати палестинську державу — немає. Але для ізраїльського уряду Трамп давно став президентом, поруч із яким завжди горить «знак небезпеки».
Бін Салман же може спробувати переконати Трампа, що пов’язувати нормалізацію з оборонним пактом, F-35 та ядерною програмою — це зайвий тягар, який шкодить обом країнам. Він може наполягати на розділенні «саудівської угоди» на складові та обговоренні кожного питання окремо, щоб уникнути залежності від регіональних гравців — передусім Ізраїлю, Лівану, «Хізбалли» та ХАМАСу.
Цві Барель, «ХаАрец»
Фото: AP Photo/Alex Brandon
