Чи зможе Дональд Трамп змусити Нетаньягу до угоди щодо Гази?
Через два тижні після драматичної війни Ізраїлю проти Ірану Біньямін Нетаньягу прибуває до Вашингтона, щоб погрітися в променях слави поруч із Дональдом Трампом. Але щоб отримати прийом переможця в Білому домі, прем’єр-міністру Ізраїлю, ймовірно, доведеться поступитися президенту США у питанні війни в секторі Газа.
Коли двоє лідерів зустрінуться 7 липня, Трамп сподівається оголосити про завершення війни в Газі — або принаймні про досягнення 60-денної паузи. За тисячі кілометрів від Вашингтона, в Досі, представники Ізраїлю та ХАМАСу ведуть напружені переговори, щоб укласти угоду вже цього тижня, як і пообіцяв Трамп.
Сторони загалом погодили рамки домовленостей. Під час початкового 60-денного перемир’я половина з приблизно 50 ізраїльських заручників, які все ще утримуються в Газі (за оцінками, живі з них близько 20), буде звільнена в обмін на понад 1000 палестинських в’язнів. У цей же період мають тривати подальші переговори, спрямовані на постійне припинення вогню. Однак низка важливих деталей залишається предметом суперечки.
ХАМАС вимагає, щоб Ізраїль залишив більшість районів, які він нині контролює в Газі, та дозволив міжнародним організаціям розподіляти гуманітарну допомогу, а не покладатися на розподільчі центри, створені Ізраїлем. Група також хоче отримати чіткі гарантії, що 60-денне перемир’я справді покладе край війні. Аналогічне припинення вогню на початку цього року зірвалося, коли Ізраїль відновив військові дії та перекрив Газу для поставок допомоги після завершення першого етапу.
Нетаньягу заявив, що вимоги ХАМАСу є «неприйнятними». Перед від’їздом до Вашингтона він сказав журналістам, що рішуче налаштований зробити так, щоб «ХАМАС зник [із Гази]» після завершення війни.
Попри це, є підстави для обережного оптимізму щодо того, що цей раунд переговорів справді завершиться угодою. Трамп, натхнений припиненням вогню, яке він нав’язав Ізраїлю та Ірану, полюбляє представляти себе як неперевершеного миротворця. Він чітко дав зрозуміти, що очікує, що обидві сторони погодяться на угоду, заявивши, що буде «дуже жорстким» із Нетаньягу.
Для ізраїльського прем’єра це може бути не найгірший момент, аби погодитися на угоду. Політичні втрати від такого рішення частково компенсуються успіхом у війні проти Ірану.
Військові цілі Нетаньягу спочатку отримали майже одностайну підтримку в Ізраїлі, але останні опитування свідчать, що більшість громадськості хоче повернення заручників, навіть якщо це означає угоду, яка залишить ХАМАС у Газі. Родичі заручників, які залишилися в Газі, побоюються, що якщо їх не звільнять у межах цього перемир’я, вони можуть назавжди загинути під завалами.
Навіть армія, схоже, виступає за угоду. Начальник Генштабу Еяль Замір повідомив уряду, що віддає перевагу домовленості щодо заручників, оскільки користь від подальшого послаблення ХАМАСу є сумнівною.
Але, ймовірно, головним аргументом стане небажання Нетаньягу йти наперекір Трампу, який пішов на великий ризик, втрутившись у війну Ізраїлю та Ірану. Протистояння з Тегераном вимагає від Ізраїлю подальшої координації з Вашингтоном, включно з потенційними додатковими ударами, якщо Іран спробує відновити свої ядерні та ракетні програми.
ХАМАС також перебуває під дедалі більшим тиском і змушений до компромісу. Через ослаблення Ірану він утратив одного з головних своїх покровителів у регіоні. Попри те, що угруповання все ще підтримується Катаром і Туреччиною, обидві країни прагнуть зберегти хороші стосунки з Трампом і чітко дали зрозуміти керівництву ХАМАСу, що очікують гнучкості. У Газі ХАМАС втрачає позиції як перед Ізраїлем, так і перед місцевими бандами. Припинення вогню зараз може бути його найкращим шансом зберегти бодай частину своєї влади.
Проте навіть якщо угоду буде досягнуто цього тижня, перепочинок, найімовірніше, буде тимчасовим. Ключові питання щодо майбутнього Гази після війни залишаються невирішеними.
Деякі з початкових ідей Трампа після повернення до Білого дому здавалися імпровізованими й не мали продовження. Його лютнева пропозиція, щоб жителі Гази залишили сектор для його відбудови, виявилася нездійсненною — як для самих жителів, так і для арабських держав.
Інші елементи його стратегії залишаються неконкретизованими. Багато аналітиків вважають, що будь-яке довгострокове рішення щодо Гази має передбачати певну форму палестинського управління, альтернативного ХАМАСу, а також плани реконструкції, які досі не були чітко розроблені. Ізраїль, США та арабські держави ще не досягли згоди з цього приводу.
Рушійною силою за, здавалося б, розрізненими кроками Трампа є його рішучість залишити по собі імідж президента-миротворця, який нарешті стабілізував Близький Схід. Але його дипломатичні можливості залежать від залучення Нетаньягу, ХАМАСу та Ірану.
Щоб 60-денне перемир’я справді призвело до завершення війни, Трампу доведеться й надалі тиснути на всі сторони. А потенційний головний миротворець не надто відомий своєю здатністю довго зосереджуватись на складних питаннях.
Авторка: Олександра Аппельберг
Фото: AP Photo/Susan Walsh
