Чи врятує наших заручників людина, яка «не любить полонених»?
Ізраїльтянам було важко змусити себе не переглядати кадри зустрічі звільнених заручників з Дональдом Трампом у Білому домі. При цьому і у правих, і у лівих вони викликали почуття ніяковості. Правим, яким, як відомо, належать ексклюзивні права на національну гідність, було боляче чути благання співвітчизників, звернені до іноземного володаря. Лівим, які вважають, що тільки вони піклуються про звільнення викрадених, у тому, що відбувалося, вбачався ще один прояв жахливого характеру Нетаньягу: ось до чого докотився Ізраїль, якщо просити про допомогу нам залишається тільки у президента Сполучених Штатів.
Звісно, і ті, й інші підкреслили, що ні в якому разі не критикують дії звільнених заручників, які обіцяли своїм товаришам, що залишилися в полоні, зробити все для їхнього порятунку. Вони дали цю обіцянку, обіймаючи їх востаннє – з надією на те, що це не буде останній раз.
У даному випадку праві і ліві, і праві. Помиляються ті, хто вважає, що президент США зважився на моральний і мужній крок, будучи глибоко вражений продемонстрованими йому картинками.
Як це можна зрозуміти? Давайте згадаємо, що говорив Трамп про сенатора Джона Маккейна, який відмовився підтримати його кандидатуру на посаду лідера Республіканської партії. Тоді Трампа запитали, як він може конфліктувати з героєм В’єтнамської війни (Маккейн був бойовим льотчиком і після того, як його літак збили, провів у полоні п’ять з половиною років. Протягом цього часу він зазнавав жорстоких тортур, оскільки відмовлявся видавати військові таємниці).
«Маккейн – не герой війни, — заявив тоді Трамп, спростувавши очевидний факт. – Він вважається героєм тільки тому, що був у полоні. Я люблю людей, які не потрапляють у полон».
Усі, хто почув ці слова, просто оніміли. Деякі оглядачі вирішили, що цією відповіддю Трамп позбавив себе шансів на обрання президентом США. Ми всі знаємо, що було далі насправді.
Альтернативні факти
Це не означає, що людина, яка не любить тих, хто потрапляє в полон, не визволить ізраїльтян, які стали бранцями ХАМАСу – дай Боже, щоб так воно і сталося. Але у Трампа все замішано на особистих симпатіях і антипатіях, все залежить від того, що він думає з того чи іншого конкретного приводу. Тому, можливо, добре, що він удостоївся публічних лестощів і був увінчаний як посланець Всевишнього на землі.
Чому ми згадали про випадок з Маккейном? Тому що незабаром, можливо, ми вже не зможемо наводити історичні факти як аргумент у політичній суперечці. Наведемо ще один приклад з періоду першої каденції Дональда Трампа. 20 січня 2017 року він вперше був приведений до присяги як президент США.
На церемонію інавгурації Трампа прийшла відносно невелика кількість людей. Коли на посаду президента вступав Барак Обама, його ненависний попередник, вулиці, прилеглі до Білого дому, були заповнені набагато щільніше.
Після закінчення церемонії Трамп навмисно завищив кількість її учасників. Цю брехню було легко спростувати за допомогою даних аерофотозйомки.
“Чому президент збрехав?” — запитали журналісти Келліенн Конвей, високопоставлену радницю Трампа. Її відповідь знову привела всіх у шок. Конвей заявила, що президент не збрехав, а просто навів “альтернативні факти”.
“Альтернативні факти” лежать і в фундаменті нинішньої каденції Дональда Трампа. За допомогою свого соратника Ілона Маска він легко підправляє дійсність – наприклад, коли йдеться про суму, зекономлену в результаті кадрової чистки в DOGE – Департаменті ефективності уряду.
Така брехня не посоромила б самого Сталіна, однак соціальна мережа Маска, що уподібнилася газеті “Правда”, поширює ці небилиці як “факти”.
Зупинка у прес-секретаря на шляху до ще гучніших відставок
Розповідають, що Нетаньягу повернувся з Вашингтона, закоханий у проведені Трампом «реформи» – в судовій системі, в силах безпеки та апараті держслужби. Нетаньягу й сам став на цей шлях, але зі США він повернувся, наче накачаний стероїдами.
Зараз на порядку денному стоять відставка голови ШАБАКу та юридичної радниці уряду, але дорогою було вирішено зробити маленьку зупинку. Своїх посад позбулися прес-секретар ЦАХАЛу та Національного управління безпеки руху.
Оскільки історія бригадного генерала Даніеля Хагарі з зрозумілих причин викликала ширший резонанс, почнемо з управління безпеки руху.
Що там сталося? На перший погляд, нічого особливого: за рішенням міністра транспорту Мірі Регев, прес-секретаря управління Шарона Бейдера перевели на іншу роботу. Чому це сталося? Ось відповідь Бейдера: «Тому що я намагався звернути увагу суспільства на ситуацію на дорогах країни».
Отже, протягом останніх тижнів збільшилася кількість повідомлень про загиблих у результаті ДТП. Як міністр транспорту та безпеки руху, Мірі Регев несе за це відповідальність.
Цілком можливо, у неї є цьому якесь пояснення. Але напевно можна сказати лише одне – вона веліла вбити гінця, що приніс погані вісті. Можливо, якщо ми не дізнаємося, скільки людей загинуло на дорогах, ми не звернемо увагу на те, як мало вчиняє Регев будь-яких дій, не пов’язаних з праймеріз у «Лікуді».
Можливо, вона теж хоче представити суспільству не реальні факти, а «альтернативні».
В чому полягає альтернатива?
Точно можна сказати лише те, що її бос, Біньямін Нетаньягу, за допомогою Ісраеля Каца – чергового, відповідального за міністерство оборони, і за допомогою нового начальника Генштабу дуже хоче роздобути “альтернативні” факти. Інакше він не стягував би з командувача, який щойно вступив на посаду, комісійні у вигляді відставки прес-секретаря ЦАХАЛу.
Прикрість, викликана відставкою Хагарі, швидко забулася, оскільки він сам не хотів підкреслювати існуючі розбіжності. Але мета Нетаньягу очевидна: йому потрібна картинка перемоги (точніше, “повної перемоги”), здобута не за допомогою реальних фактів (які свідчать про те, що ХАМАС, хоч і зазнав серйозних втрат, все ще живий), а за допомогою інформації, яка доноситься до суспільства.
Тут ми маємо зробити невеликий відступ. Зверніть увагу, який високопоставлений офіцер був першим відсторонений від посади через війну: не той, хто заснув на посту, і не той, хто зазнав поразки в бою. І вже, звичайно, не поніс покарання високопоставлений політик, який мав пересвідчитися в тому, що армія готова до війни. Натомість у відставку відправили офіцера, на якого ніяк не можна покласти відповідальність за провал 7 жовтня. Правда, його можна звинуватити в тому, що відмовився славословити нашого верховного лідера (як назвав прем’єр-міністра наш міністр економіки).
Підсумуємо. У людей, які перебувають у відчайдушному становищі, не залишилося іншого вибору. Тому ті, хто були викрадені, закатовані, а потім звільнені, виявилися змушені йти на поклін до людини, яка не любить “тих, хто потрапляє в полон”, і представляти його всім як доброго ангела – щоб він полюбив цього разу хоча б наших заручників.
А наш прем’єр-міністр, тим часом, намагається втілити свою американську мрію, яка є кошмаром для багатьох його співвітчизників. Тому він говорить зараз про голову ШАБАКу та юридичну радницю уряду (ні той, ні інша не будуть відправлені у відставку, але це підживлює спрямований проти БАГАЦу наратив), а у відставку відправляються прес-секретарі – ЦАХАЛу та Національного управління безпеки руху. І так триватиме доти, доки ми не втратимо здатність відрізняти справжні факти від “альтернативних”.
Альтернативних настільки, що якщо ми повіримо в них, то побачимо, як вони знищують будь-яку альтернативу нинішній владі.
Автор: Нір Кіпніс
Джерело: Walla
Фото: AP Photo Evan Vucci
