Чи призведе смерть Сінуара до закінчення війни?

Чи призведе смерть Сінуара до закінчення війни?

Чи повинно вбивство лідера ХАМАСу Ях’ї Сінуара покласти край війні в Газі? Так. Чи покладе? Навряд чи.

Ліквідацією Сінуара, як і вбивствами Мохаммеда Дейфа та Ісмаїла Ханії, Ізраїль значно ослабив військовий і політичний потенціал ХАМАСу. Ймовірно, всі досяжні військові цілі були досягнуті.

Якщо, звісно, Ізраїль не має наміру вистежити і вбити всіх до єдиного терористів і членів ХАМАСу. У цьому випадку йому доведеться або окупувати весь сектор Газа і керувати ним, або вступити в дуже тривалу війну на виснаження з двома мільйонами голодних і хворих палестинців, що переміщуються анклавом з нізвідки в нікуди.

За іронією долі, ліквідація Сінуара оголює відсутність у Ізраїлю будь-якого послідовного політичного плану та ідей щодо післявоєнного майбутнього Гази. Саме тому війна не закінчиться найближчим часом. Хіба що в найближчі дні та тижні не станеться масова капітуляція ХАМАСу.

У зв’язку з убивством Сінуара виникають два важливі питання:

1. Чи покладе це край війні?

Віце-президент США і кандидат у президенти від демократів Камала Харріс одразу ж заявила, що це вбивство дає «можливість закінчити війну». Вона має рацію. Але є ще й прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу. А отже, ймовірно, те, що сталося, не покладе край війні. Принаймні, не одразу.

2. Як це вплине на заручників, яким тепер загрожує страта, і можливість угоди щодо їх звільнення?

Це єдине, чим має займатися Ізраїль у даний момент. Не Іран, не «Хізбалла», а порятунок 101 заручника, що залишився (близько половини з яких, як вважається, ще живі).

Сінуара можна і треба було знищити — але тільки після укладення угоди про звільнення заручників.

Чому цього не сталося? Тому що Нетаніягу не хотів жодної угоди, яка супроводжувалася б припиненням вогню. Він вигадав термін «повна перемога», потім перетворив ґрунтову дорогу — Філадельфійський коридор — на Сталінград і викручувався, обманював і відмовлявся від будь-якої угоди із заручниками, яку придумали Катар, США та Єгипет. (Прим. «Деталей»: а потім курсанти БАХАД, училища для командирів піхотних підрозділів, натрапили в Газі на трьох терористів, одним з яких випадково виявивився найрозшукуваніший Ізраїлем чоловік).

Тепер у Гази є можливість для нового майбутнього, в якому ХАМАС вже не буде правити сектором. З’явилася можливість і для політичного врегулювання конфлікту, що обіцяє краще майбутнє як ізраїльтянам, так і палестинцям.

«Ях’я Сінуар був нездоланною перешкодою на шляху до досягнення всіх цих цілей», — заявив 16 жовтня президент Джо Байден. Його заява була достатньо загальною, щоб усі її підтримали — і достатньо конкретною, щоб відштовхнути Біньяміна Нетаніягу, не зацікавленого в політичному врегулюванні.

Зараз він зайнятий зміною режиму в Ірані, і його не турбують майже п’ять мільйонів палестинців, що живуть за кілька кілометрів від нього. Так, Сінуар був «нездоланною перешкодою». Саме тому Нетаніягу активно зміцнював ХАМАС приблизно з 2017 року: щоб запобігти будь-яким шансам на досягнення «всіх цих цілей». Тобто, щоб уникнути будь-яких переговорів з палестинцями.

У своїй останній колонці Томас Фрідман з The New York Times стверджує, що вбивство Сінуара «створює можливість не тільки припинити війну в Газі, повернути ізраїльських заручників і принести полегшення жителям Гази».

«Воно створює можливість для найбільшого кроку до двохдержавного вирішення конфлікту між ізраїльтянами та палестинцями з часів угод в Осло, а також для нормалізації відносин між Ізраїлем і Саудівською Аравією — що означає практично весь мусульманський світ. Це дуже важливо», — підкреслює Фрідман.

По суті, це повернення до плану Байдена на грудень 2023 — січень 2024 року. Щоправда, з додатковим «бонусом» у вигляді ліквідації Сінуара. За словами Фрідмана, цей план зараз заново обговорюється американцями, Саудівською Аравією, Єгиптом та ОАЕ.

Єдина проблема з цим — пан Нетаніягу. Він знає, що основою подібного мирного плану є готовність Ізраїлю вступити в переговори, які в майбутньому призведуть до створення незалежної палестинської держави.

Ніхто у світі, крім Нетаніягу, не погодиться на менше. Можливо, він має рацію, можливо, помиляється. Факт у тому, що він не є партнером для такого плану. Навіть якщо він каже американцям, що готовий розглянути його — з 37 різними умовами та застереженнями.

Їхні фатальні помилки

Вбивство Сінуара, що сталося через 21 день після вбивства генерального секретаря «Хізбалли» Хасана Насралли в Бейруті, також підкреслює один цікавий аспект.

Це два архітерористи, кожен з яких мав репутацію хитрого і проникливого чоловіка, що розуміє Ізраїль. Сінуар, який провів 23 роки в ізраїльській в’язниці, розбирався в ізраїльському мисленні і володів івритом. Насралла створив собі імідж «експерта» з Ізраїлю, якому Іран і багато інших в арабському світі довіряли у всьому, що стосувалося Ізраїлю.

Однак 7-8 жовтня 2023 року обидва припустилися колосальних помилок.

Сінуар вважав, що Ізраїль ніколи не увійде вглиб Гази і не спустошить сектор, незалежно від руйнувань і вбивств, які вчинив ХАМАС.

Самовпевненість Насралли призвела до настільки ж масштабних наслідків. Він вирішив не просто обстрілювати Ізраїль ракетами і запускати безпілотники на знак солідарності з ХАМАСом, але робити це постійно і безперервно. Поступово він довів ситуацію до того, що вона стала нестерпною з точки зору Ізраїлю. Примарні «червоні лінії», які, на думку Насралли, все ще існували, стали блідо-рожевими, а потім і зовсім випарувалися.

Ці двоє прорахувалися з розмахом і накликали хаос і руйнування на свою голову.

Все це ні на йоту не виправдовує Біньяміна Нетаніягу за його недбалість, бездіяльність і помилкову політику, що призвела до фіаско 7 жовтня, а також за те, що було виявлено на півдні Лівану: бункери і тунелі «Хізбалли», націлені на повторення 7 жовтня в набагато більших і більш смертоносних масштабах.

Вбивство Насралли і Сінуара здатне змінити матрицю. Але для зміни політичного курсу необхідне стратегічне мислення і державна мудрість. Сумнівно, що у Нетаніягу є хоч щось із цього.

Автор: Алон Пінкас

Джерело: «ХаАрец»

Фото: Олів’є Фітусі