Чи настав час відкласти суд над Нетаньягу через війну?

Коли я розмірковую про бурхливу ізраїльську реальність — не як чинний суддя, що веде судові розгляди, а як людина, яка понад три десятиліття пропрацювала суддею, — в моїй голові виникає фундаментальне, багатогранне й складне запитання: чи було б виправдано відкласти кримінальне переслідування прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, щоб дозволити йому діяти з ясним розумом і без відволікань на юридичні процедури задля ухвалення найкращих рішень у веденні війни? Хіба реальність тотальної війни на багатьох фронтах не є «форс-мажором», який виправдовує виняткову, хоч і тимчасову затримку судового процесу?

Це питання не політичне, а правове й етичне — причому першочергове, і ми маємо поставити його без жодних вагань.

Вагомі аргументи на користь тимчасового призупинення розгляду:

— Війна як «форс-мажор», що вимагає судової гнучкості

Ізраїль перебуває в стані тяжкої, затяжної війни, яка загрожує самому його існуванню — і на кордонах, і в тилу. У таких ситуаціях суд може визнати позасудові обставини «форс-мажором», що виправдовує тимчасове відхилення від звичних процедур. Йдеться не про імунітет і не про повне припинення розгляду в юридичному сенсі, а радше про врахування виняткових умов, які потребують «виходу за рамки стандарту».

— Необхідність у прем’єр-міністрові, який зосереджений і не відволікається від війни

Ухвалення рішень у сферах політики й оборони вимагає розсудливості, вільної від особистих турбот і юридичних труднощів. Виклики до суду, перехресні допити, підготовка до слухань і надання свідчень — усе це виснажує когнітивні й емоційні ресурси. Коли йдеться про чинного прем’єра, не можна ігнорувати, що тривале кримінальне переслідування може порушити його концентрацію й завадити йому як керівникові системи нацбезпеки.

— Громадський інтерес у воєнний час переважає технічний судовий інтерес

Питання про те, чи відбудеться чергове слухання наступного місяця чи за пів року, менш важливе, ніж те, чи діє уряд на чолі з прем’єром ефективно та зважено, й чи має він довіру суспільства. У таких виняткових обставинах суд може й має зважати на спроможність уряду керувати, якщо йдеться не про відмову від процесу, а лише про його відтермінування.

— Тимчасове відтермінування — не скасування, і процес може бути повернуто на колишні рейки

Суд може встановити чіткі межі відстрочки: наприклад, відкласти слухання на час активних бойових дій або максимум на шість місяців із можливістю перегляду. Це повноваження, якщо воно реалізоване помірковано й прозоро, відображає баланс між судовими потребами та викликами історичного моменту.

Суттєві аргументи проти призупинення процесу:

— Принцип рівності перед законом

Призупинення розгляду справи прем’єр-міністра через його посаду суперечить засадничому принципу правової держави: один закон для всіх. Навіть в умовах надзвичайної ситуації суд зобов’язаний гарантувати, що розгляд кримінальної справи не залежить від посадових повноважень чи статусу обвинуваченого. Суспільство може сприйняти таку паузу як слабкість або неприйнятне упередження.

— Шкода для довіри до судової системи

У періоди внутрішньої напруженості суд перебуває під особливою увагою суспільства. Затримка такого делікатного процесу, коли прем’єра обвинувачують у злочинах проти моральних норм, може виглядати як політична поступка й підірвати авторитет судової влади як об’єктивного інституту.

— Ризик прецеденту й затягування

Хто гарантує, що війна не триватиме ще місяці або не зміниться іншим надзвичайним станом? Чи буде судова система зупинятися щоразу, коли трапляється криза — військова чи політична? Відтермінування може стати слизьким шляхом, особливо якщо воно використовується як інструмент для порятунку чинної влади.

— Відсутність доведеного впливу на функціонування прем’єра

Процес триває вже давно, включно з періодами воєнних дій, і немає переконливих доказів, що він заважає прем’єру виконувати обов’язки або керувати державою. Якщо необхідні окремі коригування, їх можна внести без повного замороження справи.

Серединний шлях: зважений підхід

Виглядає так, що суперечність між потребами національної безпеки та правовими принципами не має однозначного розв’язання. Але суд може застосувати обережний і збалансований підхід:

• Відкласти слухання на чітко обмежений строк;
• Визначити конкретну дату поновлення процесу;
• Обґрунтувати рішення публічно, документально, а не загальними формулюваннями;
• Пояснити, що відтермінування не шкодить суті процесу, а стосується лише календаря.

Інакше кажучи: не порушувати правил, але й не ігнорувати національний виклик.

Автор: Цві Сегаль

Джерело: «Walla»

Фото: Адас Паруш