Чи можна довіряти гарантіям Росії в Лівані?
Ізраїль, судячи з усього, шукає підтримки Росії для припинення вогню в Лівані. Кілька днів тому стало відомо про візит до Росії повіреного Біньяміна Нетаніягу Рона Дермера. Потім Дермер зустрівся з обраним президентом США Дональдом Трампом, а також з держсекретарем Ентоні Блінкеном.
Високопоставлений російський чиновник повідомив ізраїльському громадському мовнику Kan, що Москва готова взяти участь у переговорах між Ізраїлем та Ліваном.
«Росія готова надати допомогу і підтримати все, що зупинить загибель мирного населення та запобігне руйнуванню цивільної інфраструктури», — заявив чиновник. Як передбачається, Росія завдяки своєму впливу в Сирії запобігатиме контрабанді зброї «Хізбаллі» та чинитиме тиск на президента Сирії Башара Асада, домагаючись, щоб іранська зброя не проходила через його територію.
Проте залишаються сумніви в тому, чи справді Москва може і хоче виконувати подібні зобов’язання.
За роки своєї участі у справах Сирії (Росія підтримує режим Башара Асада з 2015 року), Москва тісно співпрацювала з Іраном та «Хізбаллою». Сирійсько-ліванський кордон значною мірою контролювався «Хізбаллою» та іншими проксі-групами під керівництвом Ірану, тому будь-яка можлива російська присутність, найімовірніше, потребуватиме окремої угоди з Тегераном.
Важко очікувати, що Кремль піде на компроміс зі стратегічними інтересами Ірану, особливо з огляду на те, що Іран постачає Росії зброю для її війни в Україні.
Крім того, окрім сприяння незаконному обігу зброї, контроль над кордоном також життєво важливий для торгівлі наркотиками, особливо каптагоном — найважливішим джерелом доходу для режиму Асада.
Спецпредставник президента РФ щодо Сирії Олександр Лаврентьєв у недавньому інтерв’ю підтвердив, що Росія не в змозі забезпечити контроль за сирійсько-ліванським кордоном. «Умова про те, щоб ця домовленість включала в себе гарантії російської сторони: по-перше, ми не можемо дати таких гарантій. Це раз», — визнав Лаврентьєв.
«По-друге, наш військовий контингент перебуває в Сирії виключно для боротьби з тероризмом, і він був туди введений у 2015 році. У нас не стоїть завдання, — і це невластиве завдання для російського угруповання, — щодо перекриття кордону та організації контрольно-пропускних пунктів», — додав спецпредставник президента РФ.
Такі завдання повинні лежати на плечах безпосередньо ліванської та сирійської влади, сказав Лаврентьєв, додавши: «Якось вплинути на цю справу, природно, ми не можемо».
Крім того, американський Фонд захисту демократій нагадує, що Росія одного разу вже обіцяла сприяти стримуванню «Хізбалли» в Сирії — і грубо порушила ці зобов’язання.
У 2017 році тодішній президент США Дональд Трамп досяг угоди з Росією та Йорданією про стабілізацію ситуації на півдні Сирії, пообіцявши підтримувати режим припинення вогню між режимом Асада та антиасадівськими повстанськими угрупованнями. Однак Росія мало що зробила, щоб стримати Асада та його союзників, тому угода створила можливість для іранських проксі, включаючи «Хізбаллу», розширити свій вплив і військову інфраструктуру в цьому районі, зрештою витіснивши повстанців. «Хізбалла» також наблизилася до Голанських висот, а також до сирійсько-йорданського кордону, що сприяло контрабанді зброї та наркотиків до Йорданії.
Шай Хар-Цві, керівник міжнародного та близькосхідного напрямку в Інституті політики та стратегії (IPS) в Університеті Рейхмана в Герцлії, каже, що «Ізраїль повинен ставитися до Росії як до противника і як до країни, чиї стратегічні інтереси на Близькому Сході суперечать інтересам Ізраїлю і можуть навіть зашкодити їм».
Однак в Ізраїлі вважають, що «зараз настає рідкісний момент, коли майже всі інтереси всіх сторін сходяться в щось корисне для всіх», пише Al-Monitor з посиланням на ізраїльське дипломатичне джерело.
Участь в урегулюванні в Лівані вигідна Володимиру Путіну, оскільки це пом’якшує міжнародний остракізм, якому його країна піддалася після вторгнення в Україну в 2022 році.
Крім того, Путін зацікавлений у тому, щоб зберегти сирійський режим від все більш жорстоких ударів Ізраїлю, а також допомогти Ірану захистити те, що залишилося від «Хізбалли», в яку Тегеран вклав мільярди за ці роки.
Шай Хар-Цві, керівник міжнародного та близькосхідного напрямку в Інституті політики та стратегії (IPS) в Університеті Рейхмана в Герцлії, каже, що «Ізраїль повинен ставитися до Росії як до противника і як до країни, чиї стратегічні інтереси на Близькому Сході суперечать інтересам Ізраїлю і можуть навіть зашкодити їм».
Однак в Ізраїлі вважають, що «зараз настає рідкісний момент, коли майже всі інтереси всіх сторін сходяться в щось корисне для всіх», пише Al-Monitor з посиланням на ізраїльське дипломатичне джерело.
Участь в урегулюванні в Лівані вигідна Володимиру Путіну, оскільки це пом’якшує міжнародний остракізм, якому його країна піддалася після вторгнення в Україну в 2022 році.
Крім того, Путін зацікавлений у тому, щоб зберегти сирійський режим від все більш жорстоких ударів Ізраїлю, а також допомогти Ірану захистити те, що залишилося від «Хізбалли», в яку Тегеран вклав мільярди за ці роки.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: Shamil Zhumatov/Pool Photo via AP
