Чи досягнуто точку кипіння антиізраїльських настроїв у Йорданії?
За підсумками нещодавніх виборів до парламенту Йорданії “Брати-мусульмани” стали найбільшою фракцією в парламенті. Безпрецедентні успіхи «Братів-мусульман» у кращому разі віщують посилення ворожості до Ізраїлю, а в найгіршому — вакуум влади, припускає Jewish News Syndicate. Ситуація вибухонебезпечна, вважає Jewish Insider.
Йорданія має переважно палестинське населення і найдовший кордон з Ізраїлем, але рідко сприймається як загроза єврейській державі. Остання військова авантюра Хашимітського королівства проти Ізраїлю закінчилася 1967 року, а 1994 року обидві країни підписали мирну угоду, хоча вбивство трьох людей на прикордонному переході Алленбі 8 вересня цього року – безумовно, терористичний акт.
“В Йорданії існує проблема, і король повинен знайти баланс між гнівом на вулицях і збереженням відносин з Ізраїлем”, – сказав Ронні Шакед, дослідник арабських справ в Інституті Трумена при Єврейському університеті.
Однак, безпрецедентні успіхи партії «Брати-мусульмани» (IAF) на виборах в Йорданії — тривожний знак. Успіх партії багато хто пов’язує з її ідеологічною близькістю до ХАМАСу, з яким багато виборців солідарні на тлі 11-місячної війни. На думку аналітиків, це ознака повзучої релігійної радикалізації на тлі племінного розколу в Йорданії, якою править королівська родина Хашимітів та її союзники бедуїни, але населення в основному складається з маргіналізованої палестинської більшості.
Не виключений сценарій, при якому дестабілізована Йорданія дозволить Ірану, який вже контролює Ірак, додати Йорданію, що межує з ним, до списку своїх держав-сателітів, отримавши таким чином доступ до кордону з Ізраїлем. “Якщо ви думаєте, що Газа – це проблема, то Йорданія може стати набагато гіршою проблемою”, – сказав JNS близькосхідний аналітик Пінхас Інбарі, науковий співробітник Єрусалимського центру зв’язків з громадськістю. Він попередив, що результати виборів означають не тільки появу сили, що потенційно дестабілізує, а й ослаблення внутрішнього племінного альянсу, що дозволяє Хашимитам правити країною.
Останні кілька тижнів ЦАХАЛ посилив увагу до йорданської кордону, проводячи військову операцію з припинення постачання зброї через Хашимітське королівство палестинським бойовикам на Західному березі. Джерелом цієї зброї, як заявила армія на нещодавньому брифінгу для ЗМІ, є Іран.
Деніел Пайпс, відомий близькосхідний аналітик і президент аналітичного центру «Близькосхідний форум», вважає, що успіхи IAF пояснюються «антисіоністськими» настроями, що посилилися після початку війни між Ізраїлем та ХАМАСом 7 жовтня.
У березні в Аммані спалахнули протести проти Ізраїлю, включаючи спробу штурму ізраїльського посольства. На цьому тлі «IAF стали засобом вираження антисіонізму. Тож це не так ісламістське, як антиізраїльське голосування», — каже Пайпс.
Король Йорданії Абдалла, за словами Пайпса, — обережний лідер, який задовго до виборів вмів співіснувати з «Братами-мусульманами» у рамках modus vivendi, в якому режим зазнав руху, доки він уникав насильства чи захоплення влади. Навіть після виборів “ця базова передумова збереглася”.
Якщо IAF спробує використати свої електоральні успіхи, щоб змусити короля зайняти більш ворожу позицію щодо Ізраїлю, додав Пайпс, цю перспективу обмежує залежність Йорданії від Ізраїлю щодо поставок води, газу та інших вигод.
Ізраїль завдяки своєму проекту опріснення наразі постачає Йорданії 100 мільйонів кубометрів на рік. Це покриває близько 25% хронічно дефіцитного водного балансу Йорданії. Якщо Ізраїль не постачатиме цю воду, тоді на вулицях почнуться заворушення. “Зв’язок з Ізраїлем життєво важливий як з економічної та політичної точок зору, так і з погляду розвідки”, – говорить Пайпс.
Це потужний стримуючий фактор для будь-якої правлячої сили, і особливо для королівської хашимітської родини. Втім, після виборів може посилитись антиізраїльська риторика йорданських чиновників, хоча вони й раніше не соромилися у висловлюваннях.
У грудні міністр закордонних справ Йорданії Айман Сафаді звинуватив Ізраїль у «геноциді» у зв’язку з його діями у Газі. Король Абдалла звинуватив Ізраїль у скоєнні там «військового злочину», а пізніше заявив, ігноруючи злочини ХАМАСу, що «корінь кризи» — у поводженні Ізраїлю з палестинцями.
Мурад Адайлах, глава IAF, назвав мучеником убивцю трьох ізраїльтян на КПП Алленбі: «Він — великий герой, у ніч виборів він змусив усіх йорданців розправити плечі, справжній переможець».
Аналітик Пінхас Інбарі вважає, що Ізраїль може відіграти важливу роль у зміцненні позицій короля щодо IAF, якщо утримається від того, що Інбарі називає «дурними діями» на Храмовій горі.
Ітамар Бен-Гвір та інші офіційні особи відвідали Храмову гору в останні місяці, що викликало обурення в усьому мусульманському світі і особливо в Йорданії. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу нещодавно заборонив будь-які подібні візити без його схвалення. Королю Абдалле, чия сім’я вважається нащадками пророка Мухаммеда, доручено захист Храмової гори, та інших мусульманських святинь в Єрусалимі, але у короля також залишається розуміння того, що для збереження власної стабільності країна повинна підтримувати зв’язки з Ізраїлем.
За словами Інбарі, «ніщо не підриває престиж короля Абдалли так, як ізраїльські посягання на Храмову гору». Однак Ізраїль, як і раніше, значною мірою покладається на йорданських військових у питаннях безпеки, як у квітні, коли багатонаціональні сили збили майже всі більш ніж 300 ракет і снарядів, випущених Ізраїлем з Ірану. Абдалла проводив політику, яка дозволяла його народу висловлювати своє невдоволення Ізраїлем, і водночас стримувала насильство та терор, здатні проникнути через кордон
Пайпс не виявляє особливої тривоги. Коли йдеться про антиізраїльські пріоритети йорданців, Пайпс каже, що, на його думку, «Газа – це найважливіша історія, і Храмова гора порівняно з нею – досить незначне побічне шоу».
Заборона на єврейську молитву на Храмовій горі «стала статус-кво, але це дуже дивна ситуація, якої не має бути», — сказав він. Що стосується ролі Йорданії в цьому питанні, то він за те, щоб відкрити цю позицію для кількох інших мусульманських держав, зацікавлених у контролі цього місця, в обмін на поступки там або за його межами.
Храмова гора дає «Ізраїлю велику перевагу, яку він може надати ісламській владі на свій вибір — можливо, Саудівській Аравії в обмін на дипломатичні відносини, можливо, іншій стороні», додав він. Аргументи на користь управління цим місцем королем Абдаллою, за словами Пайпса, “на даний момент досить слабкі”. Втім, Пайпс дотримується вкрай жорсткої позиції і щодо Гази: «Ізраїльтяни повністю провалилися 1967 року. Тепер у них є шанс, через 57 років, зробити це знову і цього разу правильно. Нехай жителі Гази керують Газою під пильним оком ізраїльських сил. Вам не потрібна Палестинська адміністрація. Вам не потрібні всілякі солдати з різних країн. Вам не потрібні ізраїльтяни, які керують нею. Вам потрібні порядні жителі Гази, що керують порядною Газою, як у вас є порядний Єгипет та порядна Йорданія. Згодом хватка може ослабнути і можуть почати з’являтися демократичні елементи. Може бути якась подоба самоврядної Гази, чи це буде суверенною державою, чи ні, чи це буде ситуація типу Пуерто-Ріко, чи ні. Чи не сьогоднішня проблема».
Дауд Куттаб, палестино-американський оглядач, що базується в Йорданії, пише для Al-Monitor і Arab News, заявив: «Потрібна як фізична безпека, так і політичний процес, ви повинні усунути джерела гніву, і це моя проблема з урядом Нетаніягу — вони думають про безпеки лише з військової точки зору. Те, що відбувається в Газі, торкається всіх тут — школярі встають на захист палестинського народу, а сім’ї розходяться через бойкот товарів і компаній, які ведуть бізнес із Ізраїлем».
Куттаб додав, що Іран має мало спільного з формуванням настроїв чи спонуканням людей до скоєння терактів. Що стосується нападу зі стріляниною на прикордонному переході, на його думку, хоча йорданські сили безпеки докладали всіх зусиль для захисту Ізраїлю, «люди злі та засмучені, і тому знайдуть спосіб обійти це».
«Підбурювальна риторика Йорданії щодо Ізраїлю наростала протягом багатьох років… Це проблема всього керівництва країни та ЗМІ, і замість того, щоб шукати своє місце в альянсі під керівництвом США або навіть поглиблювати його через структури Авраамових угод, Йорданія стала ізгоєм, — заявив Джонатан. Шанцер, старший віце-президент із досліджень Фонду захисту демократій у Вашингтоні. — Спорадичне насильство стало там звичайним явищем, а взаємодія на високому рівні слабка і відсутня спільна стратегія протистояння спільному ворогові».
Королівство, якому в основному вдалося уникнути потрясінь, що охопили багато інших країн Близького Сходу під час так званої «арабської весни», тепер під «великим ризиком», спричиненим його відмовою підтримати свого західного сусіда.
“Тим часом Іран методично підриває безпеку Йорданії, переправляючи на східний берег наркотики, зброю та готівку”, – продовжив Шанцер. “Наркотики залишаються, а зброя переправляється на Західний берег. США, додав він, утримують країну за допомогою клейкої стрічки».
Фото: Pool via AP
