Чому Рафіах став полем політичної битви між США та Ізраїлем?
ЦАХАЛ має вагомі причини розпочати масштабну кампанію в Рафіасі. Це останній великий оплот ХАМАСу в секторі Газа. ХАМАС тримає там десятки ізраїльських заручників. І без зачистки Рафіаха Ізраїль не має реального способу припинити контрабанду зброї з Єгипту до Гази.
ЦАХАЛ має вагомі причини не розпочинати кампанію в Рафіасі. Згідно з оцінками, 1,4 мільйона мирних жителів, більшість з яких було переміщено з північної частини сектора, сконцентровано на території площею 25 квадратних миль, і немає жодних умов для того, щоб надати їм притулок в іншому місці.
Дії великих сил ЦАХАЛу в секторі Газа, який примикає до єгипетського кордону, можуть призвести до розпаду найважливішого союзу Ізраїлю з Єгиптом. Ще важливіший союзник Ізраїлю, Сполучені Штати, провів червону лінію перед планами вторгнення в Рафіах. І для ефективної операції в секторі Газа ЦАХАЛу доведеться повторно мобілізувати велику кількість резервістів та наново розгорнути регулярні підрозділи.
Суть у тому, що, хоча великомасштабна операція все ще може розпочатися в Рафіасі, вона, ймовірно, не відбудеться найближчими тижнями і, принаймні, у найближчі два місяці. Вона не відбудеться, поки є шанс на тимчасове припинення вогню та угоду про звільнення заручників. Крім того, Ізраїль сподівається уникнути ескалації під час Рамадану.
І вона можлива не раніше, ніж буде досягнуто домовленості з адміністрацією Байдена та єгипетською владою. А поки що ЦАХАЛ ще не розпочав мобілізацію та передислокацію необхідного особового складу та техніки і не закликав мирних жителів Рафіаха переселитися в «гуманітарні анклави», яких на сьогоднішній день не існує.
Отже: якщо немає жодної перспективи операції в Рафіасі до кінця весни, то чому прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу постійно говорить про це і чому президент США Джо Байден і високопосадовці його адміністрації періодично застерігають проти неї?
У своїй заяві минулого тижня Нетаніягу заявив, що він затвердив плани нападу на Рафіах. У цій заяві містилася низка хибних деталей, які вводять в оману.
По-перше, прем’єр-міністр не схвалює військових планів. Це робить військово-політичний кабінет. Нетаніягу тільки намагається добитися цього від нього.
По-друге, плани існували і були затверджені вже у минулому, і вони будуть оновлені та затверджені ще не раз у майбутньому. Такою є природа військових планів. Вони постійно змінюватимуться доти, доки кабінет не затвердить не просто плани, а порядок їхньої реалізації.
Під час телефонної розмови Нетаніягу та Байден домовилися, що ізраїльська команда прилетить до Вашингтона, щоб обговорити плани щодо Рафіаха з адміністрацією.
Таким чином, очевидно, що будь-які плани не були затверджені минулого тижня, вони не є оперативними, а скоріше є основою для обговорення та змін. А хто летить до Вашингтона? Міністр зі стратегічних питань Рон Дермер, який не тільки не займається військовим плануванням, але й не має жодного військового досвіду, навіть не служив в ЦАХАЛі, і радник з національної безпеки Цахі Ханегбі, який також не має військового досвіду.
Повторюся, не йдеться про якісь конкретні плани військової операції в Рафіасі. Йдеться про манеру поведінки Нетаніягу.
Менш зрозуміло, чому адміністрація Байдена підіграє йому. Чому його чиновники роблять велику проблему з операції, яка, як вони вже повинні зрозуміти, не відбудеться найближчим часом, особливо коли зараз у Газі є набагато нагальніші проблеми, такі, як неминучий голод?
Важко уникнути досить цинічного враження, що вони намагаються показати своїм виборцям, ніби вони справді впливають, виступаючи проти операції, яка, як вони знають, не відбудеться найближчим часом.
Це ще одна помилка адміністрації Байдена. Раніше представляючи операцію в Рафіасі як жахливу катастрофу, якій вони відчайдушно намагаються запобігти, вони грають на руку Нетаніягу. Він не поспішає віддавати наказ ЦАХАЛу увійти в Рафіах, але тепер це стало регулярною темою його прес-конференцій та інтерв’ю, оскільки це чудово вписується в його розповідь про «повну перемогу», яку може забезпечити лише він.
Сама примара операції дає Нетаніягу значний політичний капітал. Тепер це привід для продовження війни на невизначений термін – щоб придушити розмови про дострокові вибори, які він майже напевно програє, тому що закінчення війни без входу до Рафіаху зараз неможливе.
Але якщо операція в Рафіасі не відбудеться, Нетаніягу звинувачуватиме в цьому Байдена і своїх найближчих суперників, таких як Бені Ганц та Йоав Галант – які, за його словами, перебувають у змові з Білим домом і таким чином позбавляють Ізраїль остаточної перемоги. Це теорія змови та «удару в спину», яку вже поширюють його проксі.
Незалежно від того, чи вторгнеться ЦАХАЛ колись у Рафіах, це вже поле політичної битви між Єрусалимом і Вашингтоном, на якому Нетаніягу за активної, але ненавмисної допомоги адміністрації Байдена може зрештою перемогти.
Джерело: Аншель Пфефер, “ХаАрец”
На знімку: наметовий табір у Рафіаху. Фото: AP Photo Hatem Ali
