Чому план Трампа щодо Гази не позбавлений сенсу
Останні заяви Дональда Трампа про переселення жителів Гази приголомшили Ізраїль і весь Близький Схід. Дійсно, слова «Я хочу переселити 1,8 мільйона людей», сказані однією з найвпливовіших осіб у світі, не можуть залишити байдужими ні прихильників, ні противників цієї ідеї.
Втім, якщо розглянути її по суті, варто визнати, що ця думка, яку Трамп, за даними світових ЗМІ, обговорював у вузькому колі своїх радників, є сміливою та цікавою.
Правда полягає в тому, що нині умови життя в Газі жахливі, і змушувати людей залишатися там – неправильно. Вони мають отримати можливість виїхати. Майже два мільйони людей не повинні жити серед руїн.
Повноцінне відновлення Гази та встановлення там будь-якого нормального цивільного управління буде вкрай складним, оскільки для цього потрібно забезпечити базові потреби величезної кількості людей.
Не менш важливим є факт, що навіть до 7 жовтня багато жителів Гази хотіли емігрувати. У 2023 році, ще до «Чорної суботи», Палестинський центр політичних і соціологічних досліджень провів опитування, яке показало, що майже третина населення Гази прагнула залишити сектор.
Особливо високе бажання виїхати спостерігалося серед молоді віком 18–29 років (44%). І це лише ті, хто відверто відповідав на запитання соціологів, не боячись сказати правду в умовах місцевої політичної реальності.
Точно невідомо, скільки людей покинули Газу за роки правління ХАМАСу, але йдеться про сотні тисяч. Причому ці люди знаходили можливості виїхати, незважаючи на значні труднощі. Нині, ймовірно, охочих емігрувати ще більше.
Звісно, якщо переселення мешканців Гази справді відбудеться, воно має бути організоване належним чином – як фінансово, так і логістично. Крім того, необхідно забезпечити соціальні, житлові та інші умови в країнах, які погодяться прийняти цих людей. За підтримки США та їхніх союзників це цілком можливо.
З іншого боку, слід мінімізувати ризики, пов’язані з можливим поширенням ісламістської ідеології в країнах, що прийматимуть переселенців. У цьому контексті створення великих громад вихідців із Гази в Єгипті чи Йорданії, як спочатку пропонувалося, виглядає проблематичним. Те саме стосується й інших країн Близького Сходу.
Переселення мешканців Гази в країни регіону не вигідне і для Ізраїлю. Ми нічого не виграємо від гарантованої дестабілізації на іншому березі Йордану або від загострення і без того складної ситуації на Синаї. Тим більше з огляду на те, що це найдовші кордони Ізраїлю.
Одним із можливих сценаріїв може стати надання жителям Гази коридору через Єгипет до віддалених мусульманських країн, наприклад, Індонезії, Малайзії чи Пакистану. Якщо США зможуть знайти гідну мотивацію для цих держав прийняти мешканців Гази, вони принаймні розглянуть цей варіант.
Взяти участь у програмі розселення та адаптації могли б і ті європейські країни, які зайняли жорстку позицію щодо палестинського питання – Ірландія, Норвегія, Іспанія. Якщо вони так переймаються долею палестинського народу, то могли б проявити відповідальність і прийняти частину людей із Гази.
Зовсім не обов’язково уявляти ситуацію в дусі сталінських депортацій або «обмінів населенням» після Другої світової війни – ніби всі 1,8 мільйона людей, за задумом Трампа, розділять на дві-три великі групи та примусово виселять у найближчу пустелю.
Якщо мешканцям Гази запропонувати гідні фінансові й побутові стимули, вкластися в логістику та належним чином підготувати умови в країнах, готових їх прийняти, можна створити кілька успішних прецедентів переселення невеликих груп.
Ці прецеденти покажуть іншим мешканцям Гази, що побудувати нове, якісне життя для себе та своєї сім’ї – реально.
Потрібно пам’ятати, що багато мешканців Гази і без того мріяли виїхати з-під влади терористів. Це питання не днів, не тижнів і не місяців. Це займе час і буде коштувати дорого. Але це хоча б один із можливих шляхів розв’язання проблеми Гази.
У цьому контексті ідея Дональда Трампа зовсім не позбавлена сенсу.
Леонід Нєвзлін, «Деталі»
Фото: AP Photo Abdel Kareem Hana
