Чому Південний Судан вмовляють прийняти палестинців і чому це поганий вибір
Ізраїль, ймовірно, веде переговори з Південним Суданом щодо добровільної еміграції палестинців із сектора Гази. Чим можна зацікавити цю африканську країну і чи справді вона готова прийняти нових громадян — розбиралися «Деталі».
Південний Судан останнім часом регулярно з’являється в новинах. Перша публікація про те, що палестинців у межах планів Трампа для Гази можуть переселити саме туди, вийшла 12 серпня. Уряд країни поспішив виступити зі спростуванням.
Однак невдовзі з’явилися додаткові підтвердження переговорів. Повідомлялося, що в обмін на прийом палестинців ОАЕ та Ізраїль готові здійснити щедрі інвестиції в місцеві системи освіти та охорони здоров’я. А США можуть зняти з керівництва країни санкції, запроваджені ще під час першого терміну Дональда Трампа.
Зрештою стало відомо, що Ізраїль пообіцяв Південному Судану велику партію гуманітарної допомоги. До неї мають увійти ліки для боротьби зі спалахом холери, обладнання для очищення води, рукавички й маски, засоби гігієни та продуктові набори. Багато хто побачив у цій новині непряме підтвердження ізраїльських переговорів про переселення палестинців.
— У недавньому рішенні надіслати гуманітарну допомогу немає нічого незвичного, — заявив «Деталям» доктор Хаїм Корен, колишній посол Ізраїлю в Південному Судані. — Ізраїль давно її надає. Чому? Вони нам раді, вони голосують за нас в ООН, їхнє розташування має стратегічне значення. Це частина багаторічної дипломатії.
Півстоліття дружби
Поки Південний Судан не відділився і не став незалежною державою, між північчю і півднем тривала багаторічна громадянська війна. Передусім — на релігійному ґрунті.
— Більшість населення Південного Судану — темношкірі християни. Решта Судану заселена арабами й темношкірими мусульманами, — пояснює Хаїм Корен. — Після Шестиденної війни південносуданські повстанці звернулися по допомогу до Ізраїлю. Вони пояснили: ми так само, як і ви, оточені арабами, які хочуть нас знищити. І ми стали їхніми єдиними помічниками.
Про роль Ізраїлю в тій громадянській війні написано небагато. Але ця тема докладно розкрита в книжці The First Sudanese Civil War. З неї можна дізнатися, що Ізраїль постачав повстанцям гвинтівки часів Другої світової війни, гранати й міномети, захоплені в арабів, а також засоби ППО. Військова допомога надходила через Уганду і Конго. А ізраїльські інструктори навчали південносуданських партизанів у Кенії й Ефіопії.
— Громадянська війна забрала близько 2 млн життів з обох боків. Але у 2011 році Південний Судан став окремою державою. І Ізраїль був однією з перших країн, з якою він установив дипломатичні відносини, — розповідає Хаїм Корен, який став першим ізраїльським послом у новій країні.
Відтоді Ізраїль допомагав Південному Судану в соціальній і економічній сферах. Передавав сільськогосподарські технології та методики зрошення, розвивав сонячну енергетику.
— Коли я став послом, ми організували навчально-демонстраційну колективну ферму, — згадує Хаїм Корен. — Поселили там багато родин з дітьми, навчали їх сучасних сільськогосподарських технологій.
Проєкт реалізували подалі від міст, у регіоні Східна Екваторія. Жодної інфраструктури там не було.
— Тому, окрім ферми, Ізраїль побудував школу. Потім — лікарню. Усе це працює й досі, — каже Хаїм Корен.
Приватних ізраїльських інвестицій у Південному Судані небагато. Більшість проєктів — це державна ізраїльська допомога.
Не дивно, що теплі відносини між країнами збереглися й донині. Після 7 жовтня Хаїм Корен отримував слова підтримки від багатьох колишніх південносуданських колег.
Невикористаний потенціал
— Важливо розуміти, що Південний Судан — одна з найбідніших країн у світі, — зазначає Хаїм Корен. — Це країна без доріг і фактично без інфраструктури. Великі площі вкриті болотами. Багато людей страждає від малярії. Ізраїль також чимало допомагав у боротьбі з цією хворобою.
На півночі видобувають нафту, яка постачається до Китаю. Країна отримує гроші від експорту, але їх недостатньо. Хоча потенціал у Південного Судану чималий.
— Через його територію протікає Білий Ніл. У країні багато водних ресурсів і можливостей для розвитку сільського господарства. Але місцеві мешканці здебільшого займаються тваринництвом, пасуть корів і овець, — розповідає Хаїм Корен.
Якщо ОАЕ справді інвестуватимуть у місцеву інфраструктуру, це може бути вигідно для обох країн, міркує доктор Корен. Південний Судан може зацікавити Емірати з огляду на продовольчу безпеку та розвиток аграрних проєктів.
— Питання в тому, скільки грошей готові виділити і на що саме. У будь-якому разі це поки що лише попередні пропозиції та витоки в пресі. Судити зарано, — каже Хаїм Корен.
Це не сподобається нікому
У принципі, в обмін на міжнародну підтримку Південний Судан готовий приймати іноземців. Нещодавно адміністрація Трампа депортувала туди 8 нелегалів. Причому ці люди ніколи не були громадянами Південного Судану. Але план переселення палестинців — набагато масштабніший.
— Якщо запитаєте мою думку, я не думаю, що реалізувати його саме в Південному Судані вдасться. Треба бути реалістами — у нинішньому стані вони не можуть прийняти людей звідки б то не було, — вважає доктор Корен.
Зараз багато людей рятуються від громадянської війни в Судані. Але навіть ці біженці прагнуть потрапити до Лівії, Чаду, Ефіопії чи Кенії — але не до Південного Судану. Навпаки, люди тікають з Південного Судану. Зокрема — до Ізраїлю.
— Трамп розглядав різні місця для переселення жителів Гази. Марокко відмовилося, Чад — не факт, що впорається. Зараз обговорюють Сомаліленд, Індонезію і Південний Судан. Але останній — найгірший із трьох варіантів, — вважає Хаїм Корен.
Не кажучи вже про те, що в Сомаліленді інфраструктура значно краща, а сам він та Індонезія — мусульманські країни. А Південний Судан не любить радикальних ісламістів після багатьох років громадянської війни.
— Вони турбуються про свою безпеку. І розуміють, що разом із мирними жителями з Гази можуть приїхати терористи або їхні прихильники, — констатує доктор Корен.
Він також сумнівається, що самі переселенці захочуть їхати до Південного Судану.
— Я знаю, що у світі люблять говорити про те, яка бідна і як погано живе Газа. Але якщо подивитися на довоєнне життя, то все там було непогано, — міркує Хаїм Корен. — Була робота, були гроші, люди ходили в кафе. У Південному Судані нічого подібного не було. У порівнянні з ним довоєнна Газа — це Сінгапур.
Автор: Микита Аронов
Фото: Depositphotos.com
