Чому Іран досі не завдав удару у відповідь? Ось можлива причина
На першій зустрічі верховного лідера Ірану Алі Хаменеї з урядом, сформованим новим президентом країни Масудом Пезешкіаном, Хаменеї назвав міністрам два головні національні пріоритети.
Ними були уповільнення інфляції та зниження цін в цілому.
Що це означає на практиці? У своєму першому інтерв’ю для ЗМІ Пезешкіан пояснив, що сподівається збільшити зростання ВВП до 8% на рік і знизити інфляцію на 30%.
Для досягнення цієї мети, за його словами, Ірану необхідні інвестиції в 200 мільярдів доларів. Половина з них може надійти від місцевих інвесторів і бізнесменів. Але інша половина — близько 100 мільярдів доларів — повинна прийти ззовні.
Іншими словами, без припинення західних санкцій проти Ірану ця мета недосяжна.
На відміну від інших високопоставлених іранських чиновників, включаючи самого Хаменеї, Пезешкіан не приховує величезної шкоди, яку санкції завдали і продовжують завдавати іранській економіці. Він визнає, що «економіка опору» — термін, придуманий Хаменеї для виправдання затягування поясів, щоб протистояти санкціям, — завдає шкоди найбіднішим іранцям і бумерангом б’є по уряду.
Незадовго до початку навчального року міністерство освіти Ірану опублікувало дані, згідно з якими 167 тисяч учнів початкових класів кинули школу. Справжнє їх число, судячи з усього, набагато більше.
За оцінками іранського парламенту, в 2023 році близько мільйона учнів покинули школи всіх рівнів. Іранським школам не вистачає 176 тисяч вчителів. Міносвіти в Тегерані намагається наймати вчителів-пенсіонерів або студентів, які ще не отримали диплома.
Іранський МОЗ теж не радує уряд хорошими новинами. З 2 серпня медсестри в більшості іранських міст страйкують, вимагаючи підвищення зарплат. Вони хочуть, щоб їхні зарплати підняли з урахуванням інфляції, яка в даний час становить понад 40%. За даними Вищої ради системи медсестер, з Ірану щомісяця виїжджають від 150 до 200 медсестер. Близько 20% студентів медсестринських шкіл планують покинути країну.
Це лише два яскраві приклади впливу економічної кризи в Ірані — і на життя пересічних іранців, і на майбутнє покоління.
Медсестер, вчителів та інших фахівців не цікавлять плани помсти Ізраїлю за вбивство колишнього лідера ХАМАС Ісмаїла Ханії. Їх турбує, щоб зарплати вистачало на життя.
Щоправда, ці проблеми поки не виводять маси людей на вулиці, як це сталося два роки тому після вбивства Махси Аміні. Однак вони спростовують наратив про те, що Ісламська революція і встановлений нею режим кращі за шахський уряд.
Пезешкіан, обраний завдяки голосам реформістів, добре знайомий з цим політичним мінним полем. Він вступив на нього з відкритими очима і йде по ньому з великою обережністю. І на даний момент він користується підтримкою аятоли Хаменеї.
Звичайно, незрозуміло, чого варті його заклики до Хаменеї проявити «стриманість» у відповідь на вбивство Ханії. Але той факт, що Хаменеї попередньо схвалив всіх 19 членів нового кабінету Пезешкіана, свідчить як мінімум про координацію і взаєморозуміння між двома вищими лідерами Ірану.
Не менш важливою є і недавня заява Хаменеї, звернена до Заходу в цілому і Америки зокрема. «Ми повинні з підозрою ставитися до ворога, але немає жодних перешкод для ведення з ним переговорів», — сказав аятола.
Ця заява була витлумачена як зелене світло для Пезешкіана і його уряду. Хаменеї негласно «схвалив» кроки, здатні призвести до полегшення санкцій або навіть до їх повного скасування.
І дійсно, за короткий час, що минув з моменту його вступу на посаду, Пезешкіан вже натякнув, що має намір вести переговори із західними країнами і навіть з США.
Це, природно, вимагатиме від Ірану представити нову схему ядерної програми, прийнятної для Заходу в цілому і країн, які підписали первинну ядерну угоду з Іраном (Америка, Франція, Великобританія, Росія і Китай).
Які варіанти розглядає Іран і чи погодиться він відновити переговори про нову ядерну угоду? Тегеран робить натяки, але з них важко зробити висновок про будь-які практичні кроки.
Міністр закордонних справ Аббас Арагчі нещодавно заявив, що відновлення ядерних переговорів більше не є метою і що ця ідея втратила актуальність, однак додав, що Іран планує представити нову «військову і дипломатичну» стратегію для досягнення нового типу угоди, яка дозволить зняти санкції. Він не пояснив, що має на увазі, але сам факт його призначення міністром закордонних справ зі схвалення Хаменеї — важливий сигнал.
Іранські консерватори давно звинувачували Арагчі, який вільно говорить англійською і мав тісні зв’язки з американськими переговірниками ще під час переговорів щодо ядерної угоди, в «роботі проти принципів революції». Тобто в бажанні капітулювати перед Америкою.
Не менш знаковим є й інше призначення. Пезешкіан спочатку призначив на посаду віце-президента у своєму уряді Мохаммада Джавада Заріфа — колишнього міністра закордонних справ, який керував первинною ядерною угодою. Заріф спочатку пішов у відставку, протестуючи проти складу кабінету Пезешкіана, але минулого тижня повернувся на посаду віце-президента.
Таким чином, якщо Хаменеї вирішить змінити політику Ірану, дует Заріф-Арагчі, ймовірно, вдихне нове життя в діалог із Заходом з приводу ядерної угоди.
Можливо, Пезешкіан внесе ясність у це питання на Генеральній Асамблеї ООН, яка відбудеться в Нью-Йорку через два тижні.
Водночас Іран, як і раніше, насторожено ставиться до подій на Близькому Сході. Поки він проводить обережну політику, спрямовану, принаймні публічно, на те, щоб уникнути повномасштабної війни, яка, ймовірно, буде зосереджена навколо Лівану.
Між Москвою та Тегераном не все гладко
Тегеран вважає, що «вогняне кільце», створене ним навколо Ізраїлю, може дати зворотний ефект. Ця політика може зашкодити не лише Лівану — його найважливішому регіональному активу — але й йому самому. Особливо якщо врахувати, що Ізраїль має підтримку наддержави — США. А в Ірану такої підтримки немає.
Китай — найважливіший торговий партнер Ірану, але не військовий союзник. А на підтримку Росії в Тегерані не можуть розраховувати на всі сто відсотків.
Обговорення нової угоди про стратегічну співпрацю між Тегераном і Москвою замість підписаної понад 20 років тому відкладається. Нещодавно Росія розлютила Іран, заявивши про свою підтримку створення Зангезурського коридору між Азербайджаном та анклавом Нахічевань у Вірменії.
Цей транспортний коридор пройде по всій довжині кордону між Вірменією та Іраном і дозволить вільно пересуватися між Азербайджаном і Туреччиною без прикордонних контрольно-пропускних пунктів.
Згідно з мирною угодою між Азербайджаном і Вірменією, укладеною за посередництва Росії, коридор контролюватимуть Росія та Азербайджан, а не Вірменія, як того вимагав Іран.
Іран побоюється, що цей коридор фактично закриє йому доступ до Вірменії, а звідти — до Європи. Тому він ставиться до нього приблизно так само, як Ізраїль ставиться до Філадельфійського коридору, що проходить уздовж кордону сектору Газа з Єгиптом. Однак Росія виявилася не на його боці в питанні такої стратегічної важливості.
Щоб продемонструвати своє невдоволення поведінкою Росії, Іран надіслав тепле вітальне послання Україні на честь Дня її незалежності в серпні. Цей жест викликав роздратування вже в Росії.
Хоча Росія купує іранські ракети та безпілотники, іранці вважають її країною, що загрожує їхнім інтересам на Кавказі. З їхньої точки зору, Росія «дозволяє» Ізраїлю завдавати ударів по Сирії та схильна підтримувати ОАЕ в питанні контролю над островами Малий Томб і Абу-Мусса в Ормузькій протоці, на які претендує Іран.
Цього тижня колишній іранський депутат Алі Мотаххарі опублікував на сайті X лист президенту Пезешкіану, в якому йдеться: «Росія ніколи не рахувалася з інтересами Ірану. Особливо зараз, коли вона втягнута у війну з Україною».
За таких умов війна в Газі та Лівані все більше стає тягарем для Ірану, загрожуючи його власним стратегічним та економічним інтересам.
Але на даний момент у Тегерана немає стратегії виходу з «рівняння відплати» Ізраїлю, яке він розробив спільно з «Хізбаллою» та іншими своїми союзниками.
Автор: Цві Барель
Джерело: «ХаАрец»
Фото: AP Photo Vahid Salemi
