Чи став Іран де-факто ядерною державою?
У телеінтерв’ю в Тегерані 12 лютого Алі Акбар Салехі – можливо, найвищий іранський чиновник, який поєднує знання та авторитет у галузі ядерної фізики та дипломатії, – заявив: «Ми переступили всі межі ядерної науки і технології».
Салехі, колишній міністр закордонних справ та екс-глава Організації з атомної енергії Ірану, пояснив свої слова метафорою.
«Уявіть собі, що потрібно автомобілю: колеса, двигун, кермо, коробка передач, – сказав він. – Ви питаєте, чи ми зробили коробку передач. Я відповідаю: так. Чи ми зробили двигун? Так, але кожен компонент служить своїй меті».
Салехі, схоже, натякнув (не сказавши цього прямо), що Іран тепер має всі компоненти ядерної зброї.
Справді, різниця між бомбою як готовою зброєю та як сукупністю всіх її компонентів на практиці не така важлива.
Перетворити бомбу з розібраної на зібрану – технічне завдання, з яким можна впоратися за кілька днів, може навіть годин, якщо над цим працюють фахівці високої кваліфікації.
Варто пам’ятати ще ось про що. При сучасному рівні техніки для перевірки надійності та потужності бомби не потрібне повноцінне ядерне випробування.
Чи сказав Салехі усьому світу, що Тегеран просунувся у створенні бомби далі, ніж просто порогова ядерна держава – у тому сенсі, в якому багато ізраїльських та американських експертів згадують Іран?
Згідно з цим визначенням, порогова ядерна держава – це країна, яка має майже всю необхідну для виробництва ядерної зброї, яка перебуває на певній політичній і технічній відстані – місяців чи тижнів – від кінцевого результату.
Тобто Ірану все ще не вистачає політичного рішення, щоб завершити роботу та стати справжньою ядерною державою.
Чи натякнув Салехі, що Іран знаходиться «на відстані викрутки» від бомби – фраза, яку американські політики часто використовували у 1960-х роках для опису ядерного статусу Ізраїлю?
Так чи інакше, висловлювання Салехі в Ізраїлі зустріли мовчанням. Схоже, під час війни Ізраїль забув про іранську ядерну проблему. Але серйозність ситуації не пройшло повз Рафаеля Маріано Гроссі, глави Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).
Він негайно відреагував: заяви Салехі вимагають від Ірану пояснень. Гроссі розуміється на інформації про ядерний статус Ірану, яку має (або не має) його організація. До речі, висловлювань Салехі Іран так і не пояснив.
Нагляд МАГАТЕ вважається надійним щодо оцінки запасів збагаченого урану, що знаходяться в руках Ірану. Так, ця система ослабла після виходу США з іранської ядерної угоди у 2018 році, але міжнародне співтовариство, як і раніше, вважає висновки МАГАТЕ обґрунтованими.
Згідно з останнім щоквартальним звітом агентства з Ірану, датованим 26 лютого, Тегеран тепер може виробляти більше збройового урану і робити це швидше, ніж будь-коли.
Наведені у звіті дані означають просту річ. Тепер Іран може зробити достатньо збройового урану для семи бомб протягом одного місяця, для дев’яти – протягом двох місяців, для 11 – протягом трьох місяців, для 13 бомб – протягом п’яти місяців.
Згідно зі звітом, Іран може збагатити достатню кількість урану зброї для своєї першої ядерної бомби за сім днів.
Однак МАГАТЕ не має засобів для оцінки іншої частини іранського ядерного проекту, а саме – створення самої зброї, систем управління та контролю над бомбою.
У будь-якому ядерному проекті ці аспекти є більшим секретом і менш доступними для розвідки. Важко з упевненістю сказати, як далеко Іран просунувся у цих областях.
Згідно з загальноприйнятою думкою як в Ізраїлі, так і в США, Іран все ще залишається пороговою ядерною державою. Більшість експертів не вважають, що Іран знаходиться на відстані викрутки від бомби і що він прагне подолати цей поріг. Але хто може гарантувати, що це так?
Чи можемо ми дійсно дізнатися, якщо – і коли – Іран вирішить просунутися вперед і стати державою «на відстані викрутки», якою був наприкінці 1960-х Ізраїль?
Зазвичай передбачається, що Іран стане ядерною державою де-факто після ухвалення політичного рішення про це. Але хто гарантує, що це не буде зроблено без офіційних оголошень – просто з мовчазного схвалення?
Неофіційне інтерв’ю Салехі нагадало мені, тому, хто вивчає ядерну історію Ізраїлю, про інші неофіційні заяви. Їх зробили високопосадовці ізраїльські чиновники десятиліття тому.
На початку жовтня 1968 року прем’єр-міністр Леві Ешколь виступив у своєму кібуці Дганія і, між іншим, сказав його членам те, чого жоден ізраїльський лідер ніколи не наважувався сказати публічно. “Ізраїль має технічні ноу-хау для виробництва атомної бомби”, – сказав він і, осікшись, додав: – Ми ще дуже далекі від атомної бомби. На іншому закритому форумі міністр закордонних справ Абба Ебан говорив щось схоже.
Газета «ХаАрец» тоді писала, що ці висловлювання викликали подив у членів кабінету міністрів. Ізраїльські міністри наголосили, що цим заявам не передувало жодних дебатів у кабінеті. “Бомба між іншим” – так називалася стаття в газеті.
Але, схоже, і Ешколь, і Салехі насправді виголосили свої промови навмисно. Вони надсилали дипломатичні сигнали. В обох випадках заяви проголошували, що держава нещодавно досягла нового ядерного статусу, який слід з обережністю нанести на карту.
Зі світової ядерної історії ми дізнаємося, що кризи іноді спонукають держави змінити свій ядерний статус. Це сталося у США під час Берлінської кризи 1948 року, коли змінився оперативний статус американської ядерної зброї.
Те саме сталося і в Ізраїлі напередодні Шестиденної війни 1967 року. Майже відразу держава змінила свій ядерний статус – про що офіційно повідомили через багато років. Те саме сталося в Пакистані 1999 року.
Чи створили події 7 жовтня та наступна війна в Газі ту золоту нагоду, яка дозволила Ірану подолати всі відповідні ядерні пороги, як натякнув Салехі? Чи не слід тепер вважати Іран де-факто ядерною державою?
Автор – Авнер Коен, професор кафедри нерозповсюдження та вивчення тероризму в Міддлберійському інституті міжнародних досліджень у Монтереї, Каліфорнія, США
Джерело: «ХаАрец»
Фото: AP/Vahid Salemi
