Чи може операція у Рафіасі призвести до повномасштабної війни з Ліваном?
У Лівані досі говорять про те, що Ізраїль та «Хізбалла» ведуть між собою «війну повідомлень», а не тотальну війну. Сторони демонструють силу, обмінюються ретельно виваженими ударами – око за око, зуб за зуб.
Згодом бойові дії все глибше проникають на територію противника, але обидві сторони поки що говорять про «альтернативу» тотальної війни.
«Нашою головною метою було і залишається змінити ситуацію у сфері безпеки, щоб жителі півночі Ізраїлю могли спокійно повернутися до своїх домівок. Ми розглядаємо кілька альтернативних варіантів, і майбутній період буде вирішальним», – сказав минулого тижня міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант.
Ці альтернативи нещодавно обговорили прем’єр-міністр Лівану Наджиб Мікаті та президент Франції Еммануель Макроном.
Минулого тижня вони зустрілися в Парижі та представили програму зміцнення ліванської армії у рамках підготовки до її розгортання на півдні Лівану. Але це станеться якщо — і коли — угоду про припинення вогню з «Хізбаллою» буде досягнуто, а Резолюцію ООН 1701 виконано.
Арабські та інші країни чинять тиск на Ліван, щоб він перестав висувати умовою для початку переговорів з Ізраїлем припинення вогню в Газі. Саме «Хізбалла» нав’язала цю умову ліванському уряду.
Що буде, якщо Ізраїль розпочне операцію у Рафіасі?
Спеціальний посланник США Амос Хохштайн, який до Рамадану був налаштований оптимістично і вважав припинення вогню в Газі неминучим, дійшов висновку, що зараз наполягати на переговорах з ліванським урядом безглуздо. Війна в Газі не тільки не припиниться, але може розширитися, якщо Ізраїль справді вторгнеться в Рафіах.
Тим не менш, минулого тижня з’явилися повідомлення, що Хохштайн планує невдовзі повернутися до Лівану, щоб спробувати розділити обидві проблеми.
Місцеві ЗМІ, близькі до «Хізбалли», наприклад, газета «Аль-Ахбар», пишуть про те, що Захід нібито «залякує» ліванський уряд. Вони коментують дії західних країн як «спробу чинити тиск на Ліван, щоб він залишив фронт підтримки ХАМАСу».
Газета цитує ізраїльські ЗМІ — про труднощі жителів півночі Ізраїлю, евакуацію та заяви голів місцевих рад у Галілеї, які звинувачують уряд у тому, що він їх залишив. Ідея показати читачам, що тиск на Ліван нібито відповідає виключно інтересам Ізраїлю.
На думку джерел “Аль-Ахбар”, Ізраїлю буде важко вести одночасно дві великомасштабні війни в Лівані та Рафіасі.
Представники «Хізбалли» наголошують, що хоч би яким би не був тиск, організація не має наміру припиняти бойові дії на ліванському фронті, доки триває війна в Газі.
Однак насправді стратегію «Хізбалли» важко визначити та передбачити.
Організація зазнає тяжких втрат у «війні на виснаження проти» Ізраїлю. У принципі, вона дала ліванському уряду «дозвіл» провести переговори з Ізраїлем щодо позначення сухопутного кордону — і про те, що вздовж нього буде розміщено ліванську армію (а не сили «Хізбалли»).
«Хізбалла» також вимагає, щоб будь-яка угода з Ізраїлем включала не лише міжнародні гарантії її виконання, а й зобов’язання щодо відновлення Лівану. Здебільшого ліванців цікавить поновлення розвідки газу та нафти біля середземноморського узбережжя країни.
Усі геологорозвідувальні роботи у цьому районі моря припинилися з початком війни у Газі. “Хізбалла” стверджує, що не можна дозволяти Ізраїлю продовжувати видобуток газу на родовищі Каріш (поряд з морським кордоном з Ліваном), а енергетичні компанії заморозили бурові роботи на ліванській стороні.
Ці вимоги, а також той факт, що Хізбалла досі утримується від атаки на родовище Каріш, можуть вказувати, що організація тримає ці козирі для майбутніх переговорів.
Проте якщо план такий, то це буде гра з вогнем. Є шанс, що Ізраїль розширить бойові дії.
З іншого боку, “Хізбалла” практично сама себе обмежила у свободі маневру. Вона служить стратегічним інтересам Ірану, а в Тегерані зараз націлені переважно не допускати розширення бойових дій з Ізраїлем.
Лідери «Хізбалли» дійсно вважають, що зіткнення організації з Ізраїлем робить значний внесок у боротьбу ХАМАСу за «палестинську справу». Але водночас вони заявляють, що воно зміцнює безпеку Лівану. Нібито, якби «Хізбалла» не «стримала» Ізраїль, той увійшов би у Ліван.
Усередині країни угруповання намагається зберегти свій імідж як ліванської політичної організації, що працює на ліванські – а не на іноземні інтереси.
У той же час, «Хізбалла» визнає, що ідея «об’єднання фронтів» проти Ізраїлю є безпідставною.
Дії воєнізованих шиїтських формувань в Іраку продиктовані ірано-іракськими та ірако-американськими відносинами більшою мірою, ніж подіями в Газі. Єменські хусити теж мають власний порядок денний, який Іран, схоже, не в змозі повністю контролювати. Сусідна Сирія, яка має свої давні рахунки з Ізраїлем, теж аж ніяк не почесний член «вісі опору». Режим Асада не має ніжних почуттів до ХАМАСу.
За повідомленнями ліванської газети Al-Liwa, Іран попросив Сирію вивчити можливість прийняти у себе закордонних лідерів ХАМАСу, якщо Катар таки вирішить їх вислати.
Але президент Сирії Башар Асад відкинув цю ідею. Більше того, він відмовився навіть зустрітися з Халедом Машалем та Ісмаїлом Ханією. Асад дав зрозуміти, що будь-яка допомога палестинцям здійснюватиметься через Іран, але не безпосередньо.
Доля керівництва ХАМАСу в Катарі ще не визначена, але позиція Асада тверда. В інтерв’ю сайту Sky Al-Arabiya у серпні минулого року він сказав: «Деякі лідери ХАМАС заявили, що Сирія попросила їх підтримати її. Як вони можуть підтримати Сирію? У них немає армії, і в Сирії їх лише кілька десятків людей… Їхня позиція — суміш зради та лицемірства».
«Наші відносини з ХАМАСом сьогодні — це загальний принцип, за яким ми підтримуємо будь-яку палестинську організацію, яка працює проти Ізраїлю, — пояснив Асад. — Це загальний принцип… Але стосунки з ХАМАСом вже ніколи не будуть колишніми. Наразі ХАМАС не має представництв у Сирії, і поки що рано говорити про створення таких. У нас свої пріоритети».
Відносини ХАМАСу з Дамаском було розірвано у 2011 році — у відповідь на звірства режиму Асада проти сирійських повстанців, яких підтримує ХАМАС. Тільки в 2022 році, за посередництвом «Хізбалли», керівництво ХАМАСу зустрілося з сирійським лідером. Але ставлення Асада до ХАМАСу не змінилося.
Якщо Іран та «Хізбалла» сподівалися залучити Сирію до «вісі опору», то вони швидко зрозуміли, що не вийде. Вони задовольняються тим, що Асад дозволяє «Хізбаллі», КВІР та їхнім воєнізованим формуванням діяти в Сирії — за умови, що вони не діятимуть безпосередньо проти Ізраїлю та не поставлять під загрозу його правління.
Ідею «єдності фронтів» саботував не лише Асад. У самому Лівані її теж частково не сприйняли. У грудні 2023 року ХАМАС спробував сформувати у цій країні свої загони під назвою «Піонери повені Аль-Акси». Але це викликало різку суспільну критику та жорстку політичну протидію. У результаті воєнізовані формування розпустили невдовзі після створення.
І все-таки залишається великим питанням, як операція в Рафіасі вплине на масштаби дій у відповідь «Хізбалли» і чи не ризикує вона втягнути Ізраїль і Ліван, а можливо — і весь регіон, у тотальну війну.
Це особливо складна дилема, в якій Хізбаллі доведеться вирішувати, чи надати ХАМАСу право ухвалювати рішення про ескалацію конфлікту між Ізраїлем і Ліваном.
На жаль, за нинішнього стану справ у Лівані «Хізбалла» здобула для себе політичну вигоду від конфронтації з Ізраїлем. Отже, сьогодні ніхто вже не говорить про роззброєння організації, а лише про те, щоб вона відступила від ізраїльського кордону на північ, за річку Літані.
(Матеріал публікується у скороченні)
Джерело: Цві Барель, “ХаАрец”
Фото: AP/Ariel Schalit
