Чи хочуть пересічні іранці війни з Ізраїлем?
В очікуванні ізраїльської відповіді на безпрецедентну атаку Ірану політики та експерти намагаються прорахувати, наскільки кожна зі сторін зацікавлена в ескалації та чи вдасться її стримати. Ці розрахунки, як правило, ґрунтуються на сигналах з боку політичного істеблішменту та військових кіл обох країн. Але чи хочуть пересічні іранці, яких роками накачували пропагандою про «малого Сатану», війни з Ізраїлем?
Не треба бути експертом з Ірану, щоб знати, що більшість іранців втомилися від Ісламської Республіки та її 80-річного лідера аятоли Алі Хаменеї, який перебуває при владі з 1989 року і чиє правління принесло Ірану економічний крах, міжнародну ізоляцію, а тепер і загрозу війни. Явка на цьогорічних виборах була найнижчою в історії, побивши «рекорд» попередніх виборів, 2021 року. А якщо поглянути на сотні вбитих у ході протестів проти режиму останніми роками, то стане очевидним, що цей уряд не представляє іранців.
Більше того, іранці дуже мало ворожі до Ізраїлю, стверджує Араш Азізі, старший викладач історії та політології в Університеті Клемсона (США) і автор книги «Чого хочуть іранці: жінки, життя, свобода». За його словами, «за останні кілька місяців у багатьох арабських столицях відбулися масові демонстрації проти Ізраїлю, але в Ірані такого популярного заходу не відбулося. Фактично на ранніх етапах війни між Ізраїлем та ХАМАСом, яка вибухнула у жовтні, багато іранців ризикували своїм життям, публічно виступаючи проти антиізраїльської кампанії режиму».
І це не говорячи про те, що іранці знають, наскільки жахливою може бути війна.
Ірано-іракська війна 1980–1988 років, що тривала майже вісім років, забрала, за оцінками, від одного до двох мільйонів життів з обох сторін. Іранські міста, включаючи Тегеран, тоді зазнавали бомбардувань. Іранці дуже добре пам’ятають ті роки, щоб захотіти повторити цей досвід.
Режим спробував продемонструвати громадську підтримку ударів по Ізраїлю, але результати не виявилися вражаючими. На відео суботнього мітингу на площі Палестини в Тегерані видно, що там було не більше кількох сотень людей. На могилі Захеді в Ісфахані зібралося менше 30 людей. Лише трохи більше людей зібралося в Кермані біля могили Касема Сулеймані, командувача КВІР, убитого внаслідок удару американського безпілотника у 2020 році.
Для іранського народу очевидно, що його головний ворог – не в Єрусалимі і що війна принесе йому лише нові репресії та поневіряння. Повідомлення про удар по Ізраїлю іранці зустріли в чергах на автозаправних станціях та в супермаркетах, намагаючись запастися найнеобхіднішим.
Багато іранців вважатимуть свій режим відповідальним за той жах, який може принести гаряча війна з Ізраїлем. Про це вже заявили профспілки. «Випустивши сотні безпілотників і ракет по Ізраїлю, Ісламська Республіка авантюрно розпочала війну, яка може перетворити 90-мільйонне громаду на випалену землю, – заявила Незалежна іранська профспілка робітників, яка представляє тисячі робітників по всій країні. – Режим завершує свою останню місію зі знищення Ірану». З аналогічною позицією виступила профспілка вчителів.
Перський хештег «ні_війні» використовується тисячами іранців усередині та за межами країни. Багато хто використовував його для критики Хаменеї та Ісламської Республіки.
Американська юристка іранського походження та популярна TikTok-блогерка Еліка Ле Бон опублікувала в соцмережі емоційний відеозвернення, в якому виступила проти війни та перерахувала злочини іранського режиму проти власних громадян та проти Ізраїлю – включаючи атаку 7 жовтня.
«Іранці не хочуть війни з Ізраїлем, – сказала Ле Бон. – Ми хочемо миру з Ізраїлем. Іранці всередині Ірану виступали і говорили це знову, знову і знову».
Понад десять років тому, у 2012 році, коли вважалося, що Ізраїль близький до нападу на Іран через його ядерну програму, тисячі простих іранців та ізраїльтян розмістили в інтернеті свої фотографії зі, здавалося б, наївними посланнями «Ізраїль любить Іран» та «Іран любить Ізраїль» – заява про те, що народи двох країн не бажають гинути у війні один з одним.
Здається, ця фундаментальна реальність з того часу не змінилася.
Джерело: Олександра Аппельберг, “Деталі”
Фото: AP Photo/Vahid Salemi
