Без альтернативної влади ХАМАС може отримати легітимний статус
«Я говорив із ХАМАС і спитав їх: “Ви збираєтеся роззброїтися, так?” — і вони відповіли мені: “Так, сер!” — ось що вони мені сказали», — заявив президент США Дональд Трамп під час зустрічі з президентом Аргентини Хав’єром Мілеєм.
Трамп, який пізніше заперечував, що говорив безпосередньо з представниками ХАМАС, додав звичну погрозу: «Вони роззброяться — або ми зробимо це силою». Однак у розмові з журналістами на борту свого літака з’ясувалося, що ХАМАС фактично отримав від президента дозвіл діяти як сила «внутрішньої безпеки». За його словами, «вони хочуть запобігати безладам і були в цьому відверті, тож ми надали їм дозвіл на обмежений термін. У Газі близько двох мільйонів людей повертаються до зруйнованих домівок, і може статися багато поганого. Ми хочемо, щоб це було безпечно».
Президент висловив оптимізм: «Гадаю, все буде гаразд, але ніхто не може бути в цьому певен». Трамп також не висловив обурення стратою, яку бойовики ХАМАС чинять над бандами, що діяли під заступництвом Ізраїлю: «це дуже погані банди», — підсумував він.
Навряд чи сам Трамп пам’ятає або запам’ятає всі висловлювання, що зійшли з його вуст, і Ізраїлю краще не поспішати будувати на їхній основі військову доктрину. Так само небажано намагатися знайти в них послідовну лінію мислення, з якої можна було б вивести політику або окреслити допустимі військові межі у відносинах із ХАМАС. Очевидний факт, який не потребує тлумачень, полягає в тому, що в перехідний період — коли процес повернення тіл загиблих іде болісно повільно, після того як Ізраїль відступив із 53% території сектору, — ХАМАС швидко зміцнює свої позиції. Організація отримує під контроль — із дозволу та повноваження, наданих президентом Трампом — функції внутрішньої безпеки в секторі.
На цьому етапі важко поєднати дві президентські директиви: одна — «війна завершена», а інша — «ми», тобто США, роззброїмо ХАМАС силою. Між цими полюсами може розвинутися сценарій, схожий на ситуацію в Лівані, Сирії чи Іраку. У кожній із цих країн озброєні міліції продовжують діяти та контролювати території, попри обіцянки держав розпустити або інтегрувати їх до національних армій.
У Лівані «Хізбалла» досі має наступальне й оборонне озброєння, попри угоду про припинення вогню. Армія Лівану почала розбирати укріплення організації та збирати зброю в районах на південь від Літані, але процес роззброєння на північ від річки, передбачений резолюцією 1701 і урядом Лівану, далекий від завершення. Під тиском і погрозами з боку США та паралельно з ізраїльськими ударами у Лівані побоюються, що жорстке зіткнення з «Хізбаллою» може втягнути країну у громадянську війну.
Уряд Лівану стверджує, що поки Ізраїль контролює п’ять об’єктів на його території та продовжує завдавати ударів по цілях у Лівані, переконати організацію скласти зброю неможливо. Тому ліванська влада закликає адміністрацію США чинити тиск на Ізраїль із вимогою повного дотримання умов припинення вогню. Тим часом «Хізбалла» залишається частиною уряду та парламенту й продовжує визначати напрям державної політики.
Важливо пам’ятати, що так само, як угода з Ліваном не вимагає розпуску «Хізбалли» як організації, план Трампа щодо Гази не передбачає ліквідації ХАМАС і залишає йому можливість перетворитися на ненасильницький політичний рух.
У Сирії новий режим Ахмада аш-Шараа зобов’язався демілітаризувати міліції та отримав від США дозвіл інтегрувати їх у національну армію. Багато збройних формувань, які воювали на боці аш-Шараа, коли він очолював «Хайят Тахрір аш-Шам» і штурмував президентський палац Башара Асада, погодилися вступити до національної армії. Проте в Сирії досі діють десятки міліцій і банд, не підконтрольних режиму, і перед владою стоїть набагато складніше завдання — інтеграція курдських сил і друзьких збройних угруповань. Тривають важкі переговори, які поки не дали відчутних результатів, попри залучення та тиск США і Туреччини щодо курдського питання та Ізраїлю — щодо друзької проблеми.
В Іраку ситуація схожа. Уже кілька місяців тривають обговорення закону про включення шиїтських міліцій до складу національної армії, однак без помітного поступу. Ці формування об’єднані в межах «механізму народної мобілізації» під контролем міністерства оборони, що гарантує їм фінансування з держбюджету, але водночас залишає простір для автономних дій і збереження лояльності до Ірану та проіранських іракських політиків. І тут США ведуть жорсткі переговори з Багдадом, але, як і в Лівані, політичні міркування та страх перед внутрішнім кровопролиттям переважують американські погрози. В усіх цих країнах збройні міліції є легітимним і невід’ємним елементом суспільства та політичного життя. Важлива відмінність між їхнім становищем і ситуацією в Газі полягає в тому, що в Лівані, Сирії та Іраку існує суверенний уряд, із яким США можуть вести переговори, чинити тиск і домагатися компромісів. У Газі ж уряду немає, і наразі немає планів підпорядкувати сектор Палестинській адміністрації. Також не визначено узгодженої дати початку роботи тимчасового управління у справах Гази — «директорії миру» Трампа під керівництвом Тоні Блера — і невідомо, коли буде створено «міжнародний стабілізаційний корпус».
Очевидно, що навіть якщо ці сили буде мобілізовано, вони не зможуть увійти до сектору, щоб почати реалізацію плану Трампа у разі нового спалаху бойових дій між Ізраїлем і ХАМАС. Для забезпечення їхнього «тихого входу» посередники змушені будуть домовлятися з ХАМАС, і, можливо, США доведеться вести такі переговори безпосередньо з організацією. Це не буде чимось новим: прецедент прямих переговорів США з ХАМАС, які викликали величезну критику в лютому після зустрічей емісара Трампа Адама Беллера з представниками угруповання в Досі, став буденністю після того, як і Стів Віткофф, і Джаред Кушнер зустрічалися в Єгипті з керівником переговорної групи ХАМАС Халілем аль-Хайєю.
Схоже, що такі прямі переговори очікуються і в найближчому майбутньому, оскільки дозвіл, наданий Трампом ХАМАС виконувати функції тимчасової сили з підтримання громадської безпеки, надає організації не лише легітимний статус: фактично це робить її частиною управління Газою, навіть якщо ХАМАС офіційно не буде частиною цивільної адміністрації. Важливо також пам’ятати, що так само, як угода з Ліваном не вимагала розпуску «Хізбалли», так і план Трампа щодо Гази не вимагає ліквідації ХАМАС і залишає для нього вікно можливостей для трансформації в ненасильницький політичний рух. Отже, Ізраїль має бути готовим до того, що, так само як Трамп підписував угоди з талібами в Афганістані, санкціонував міліції аш-Шараа і не вимагав розпуску «Хізбалли», він може також визнати ХАМАС «прийнятною» організацією — якщо та погодиться скласти зброю.
Цві Барель, «ХаАрец»
Фото: AP / Abdel Kareem Hana
