Батько Рома Бреславські — депутатам: «На Рош га-Шана ви питимете кров заручників»
Сім’ї заручників ХАМАСу прийшли сьогодні, 3 вересня, на засідання комісії Кнесету з міжнародних справ і оборони.
Комісія під головуванням Боаза Бісмута обговорювала законопроєкт щодо звільнення ультраортодоксів від призову до ЦАХАЛу.
Сім’ї заручників, частина з яких брала участь у Дні протесту в Єрусалимі, були запрошені виступити на початку засідання. Деякі з них закликали депутатів піти у відставку, якщо не буде укладено угоди про звільнення викрадених.
Офір Бреславські, батько заручника Рома Бреславські, показав фотографії свого жахливо виснаженого сина й закричав: «Ви бачили відео з ним, це вас хвилює?! Катастрофа — кому вона важлива? Ви всі — брехуни й лицеміри. Мій син помирає, подивіться на нього! Минув уже місяць, а ви тільки звинувачуєте начальника генштабу. Він — єдиний чоловік, який говорить правду. Ви сидите тут із тижня в тиждень — і нічого! Ви знущаєтесь із нас і з викрадених! На Рош га-Шана замість вина ви питимете кров заручників — бо вони помирають».
Єгуда Коен, батько викраденого солдата Німрода Коена, заявив, що підтримує створення палестинської держави, а також ембарго на постачання зброї Ізраїлю, бо, можливо, це змусить уряд завершити війну в Газі.
У відповідь на це Талі Готліб закричала: «Є межа, не все дозволено!»
«Я знаю, що мої слова нічого не означають, бо я стою перед представниками Нетаньягу, — відповів Коен. — Ті, хто мав би представляти державу, зраджують її. Тому ми змушені звертатися до зовнішніх інстанцій, щоб змусити Нетаньягу виконати свій обов’язок і повернути заручників».
Вікі Коен, мати Німрода, додала: «Ми кричимо від болю, а ви сидите в ресторанах і підіймаєте келихи за Рош га-Шана. У нас немає життя. Спробуйте уявити, що значить не бачити сина два роки».
Висловитися прийшли також кілька солдатів бойових підрозділів ЦАХАЛу, які страждають на посттравматичні розлади.
Один із них закричав: «Ви послали нас у бій — не маєте права нас покинути! Наші життя й родини розвалюються на очах. Нам не потрібні гроші — нам потрібна система допомоги. Держава повинна піклуватися про тих, хто повертається з війни з важкими розладами».
«Я ще дитина, мені 21 рік, і моя мрія — отримати кулю в лоб, — додав він. — Я бачу трупи перед очима так само ясно, як тебе. Моїх друзів упізнавали тільки по зубах. Ми — ходячі мерці. Дайте лікування без бюрократії, без пігулок. Чому я маю кричати? Чому я щодня хочу накласти на себе руки?»
Анат Енгерст, мати заручника Матана Енгерста, звернулась до депутатів: «Мій син під землею в Газі, його катують струмом, поки ви тут обговорюєте закони про ухилення від служби. Звідси я йду до дому прем’єр-міністра. Ми не дозволимо вам розкішних, приємних і ситих трапез, поки наші діти перетворюються на шкіру й кістки».
Деякі сім’ї зрештою залишили засідання та вирушили до резиденції прем’єр-міністра в Єрусалимі, заявивши, що це «єдине місце, де може бути ухвалене рішення про завершення війни та звільнення заручників». Вони планують встановити там наметове містечко в межах Дня протесту.
Фото: скріншот
