Азербайджан та Казахстан залишаються друзями Ізраїлю, незважаючи на тиск екстремістів

Азербайджан та Казахстан залишаються друзями Ізраїлю, незважаючи на тиск екстремістів

«Зміцнюємо зв’язки з Азербайджаном! — написав у своїй соцмережі міністр енергетики та інфраструктури Ізраїлю Елі Коен. — Я зустрівся сьогодні із послом Азербайджану в Ізраїлі Мухтаром Мамедовим, щоб обговорити з ним розширення партнерства в енергетичній сфері. У мою каденцію міністра закордонних справ Ізраїлю відкрито було посольство Азербайджану, посольство першої держави шиїта в Ізраїлі. Зв’язок з Азербайджаном має стратегічне значення, я продовжуватиму діяти над зміцненням зв’язків між нашими країнами».

На жаль, ніхто не вказав Коену на помилку: Азербайджан не є «шиїтською державою», ні першою, ні останньою. Це світська держава з ісламською традицією. Те, що в цій традиції більшість населення відноситься до Азербайджану до шиїтів, не робить його «шиїтською державою», оскільки релігія там відокремлена від держави. На відміну від країни, в якій сам Елі Коен правдами та неправдами утримується у різних міністерських кріслах і яка стає дедалі клерикальнішою саме на державному рівні.

Саме країни, що дистанціювалися від клерикалізму, зберігають і охороняють у той же час релігійну традицію в пропорції, що не дозволяє їй особливо впливати на прийняття державних рішень, стають Ізраїлю друзями та партнерами в так званому мусульманському світі.

Ця тема присвячена статті в Newsweek, яка нагадує, що протягом десятиліть Єрусалим підтримував дружні зв’язки з п’ятьма тюркськими державами колишнього Радянського Союзу, де більшість населення становлять мусульмани: Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Туркменістаном і Азербайджаном. «З них Казахстан та Азербайджан виділяються як зразки єврейсько-мусульманських відносин. І Казахстан, і Азербайджан – мультикультурні суспільства з історичною єврейською присутністю, але з незначною історією антисемітизму. Єврейські торговці Шовкового шляху влаштувалися Казахстані XV столітті. У Азербайджані, поза його столиці, Баку, археологи виявили свідчення існування синагоги, датованої VII століттям. В Азербайджані знаходиться Червона Слобода, єдиний штетл, що зберігся за межами Ізраїлю, або повністю єврейське містечко», — пише журналіст Джозеф Епштейн.

Хороші стосунки виходять за межі толерантності: у Казахстані кулони з івритським словом «життя» увійшли в моду два роки тому, в Азербайджані одному з найвідоміших героїв першої Карабахської війни єврею Альберту Агарунову (1969–1992) у Баку поставили пам’ятники, назвали на його честь вулиці. На його похороні молилися рабин разом із муллою.

Співіснування цих країнах — частина культури. За радянських часів євреїв у тюркських радянських республіках утискали набагато менше, ніж у слов’янських та прибалтійських. Центральна Азія стала притулком для тих, хто рятувався від Голокосту, прийнявши близько 700 тисяч єврейських біженців (хоча не можна сказати, що їхнє життя там було легким). Ці люди, які виросли в умовах погромів і рятувалися від ще більш жорстоких нацистських переслідувань, були здивовані тим, що ставляться до них як до людей. Багато євреїв згодом рятувалися від радянського антисемітського гніту Росії, переїжджаючи до тюркських республік.

Коли ці народи проголосили незалежність після розпаду Радянського Союзу 1991 року, Ізраїль став однією з перших держав, з якою вони встановили повноцінні дипломатичні відносини. І, незважаючи на тиск із боку саме «мусульманського світу» після початку війни в Газі, Казахстан та Азербайджан не лише зберегли з Ізраїлем відносини, а й розширили їх. Навіть після того, як Іран закликав мусульманські країни припинити постачання нафти Ізраїлю, Казахстан та Азербайджан забезпечили єврейську державу нафтою на 60%. Баку навіть збільшив експорт нафти до Ізраїлю на 28%.

Цього року пропалестинські протестувальники розгромили штаб-квартиру державної нафтової компанії Азербайджану Socar у Стамбулі. Попри це у вересні Баку підписав меморандуми, які поглиблять оборонні зв’язки між двома країнами.

Касим-Жомарт Токаєв став першим центральноазіатським лідером, який засудив різанину 7 жовтня. 13 жовтня він заявив, що терористична тактика ніколи не виправдовує себе. Пізніше того ж місяця Казахстан зажадав беззастережного звільнення всіх заручників, які утримували ХАМАС. У серпні Астана та Єрусалим обговорили розвиток туризму та запровадження безвізового режиму для казахстанських гостей Ізраїлю.

Підтримка Ізраїлю сучасним Азербайджаном розпочалася з Гейдара Алієва, який побачив потенційний зиск від співпраці з єврейською державою. Розповідають, що, коли на перебудову полегшало емігрувати до Ізраїлю, Алієв у приватній розмові гірко запитував: «Що мені зробити, щоб вони (євреї) не виїжджали?» При ньому азербайджанський уряд повернув євреям будівлі, конфісковані радянською владою, відновив синагоги та спонсорував розвиток Червоної Слободи.

Син Гейдара Алієва – Ільхам Алієв, нинішній президент Азербайджану – продовжує проізраїльську політику батька. З моменту його приходу до влади у 2003 році Азербайджан та Ізраїль розширили співпрацю у галузі розвідки, оборони, сільського господарства, інфраструктури та енергетики.

Все це не сховалося від антисемітів. Ільхама Алієва часто зображують на антисемітських іранських карикатурах — із великим носом, пейсами та у кіпі. Причому Іран вже давно переслідує Азербайджан, а от Казахстан раніше уникав такої пильної уваги, але після 7 жовтня Іран зробив спроби нападів на ізраїльтян та євреїв у цій країні: у серпні Тегеран найняв громадянина Таджикистану, щоб той підпалив офіси Єврейського агентства та єврейський центр «Ор Авнер» в Алмати.

Спроби маргінальних угруповань ісламізму поширювати серед населення свої екстремістські та ненависницькі ідеї, не можуть не турбувати, резюмує Newsweek. Але, всупереч їм, сьогодні ці країни залишаються маяками толерантності у світі, де зростає антисемітизм.

Фото: Depositphotos