Авантюра Трампа: удари по Ірану можуть стати його головним успіхом — або провалом

Своїм безпрецедентним рішенням бомбити ядерні об’єкти Ірану, безпосередньо приєднавшись до повітряної атаки Ізраїлю, президент США Дональд Трамп зробив те, чого давно обіцяв уникати — втрутився у велику зовнішню війну.

Трамп зробив ставку на те, що Іран та його регіональні проксі настільки ослаблені, що США зможуть обмежитися одноразовим втручанням. Президент США також розраховує, що Тегеран спробує вирішити ситуацію дипломатичним шляхом, а не відповість воєнними методами.

Якщо Трамп має рацію, він досягне мети зовнішньої політики США, яка охоплює кілька адміністрацій — усунення іранської ядерної загрози — і зробить це відносно низькою ціною.

Але цей крок несе в собі величезний ризик подальшої ескалації ситуації на Близькому Сході — поставивши під загрозу безпеку США та Ізраїлю і завдавши удару по президентові, який обіцяв не втягувати Сполучені Штати в нові світові конфлікти.

Справді, Трамп прийшов до влади з антивоєнною позицією і був обраний виборцями, втомленими від участі США в Іраку та Афганістані. Він посилив цю позицію під час своєї кампанії 2024 року, критикуючи хаотичне виведення військ з Афганістану тодішнім президентом Джо Байденом.

Утім, Іран завжди був певним винятком із мантри Трампа про невтручання. На початку 2020 року, наприкінці свого першого терміну, він почав військову операцію, в результаті якої було вбито іранського генерала Касема Сулеймані в Багдаді.

«Якщо американцям десь загрожуватимуть, у нас вже є всі ці цілі, і я готовий вжити будь-яких необхідних заходів. І це, зокрема, стосується Ірану», — заявив тоді Трамп.

Але вже тоді він також уникав військових дій — скасував удар по Ірану у 2019 році, задуманий як відплата за збитий американський безпілотник, заявивши, що не вважає його пропорційним.

У своїй другій інавгураційній промові Трамп пообіцяв оцінювати успіхи «не лише битвами, які ми виграємо, а й війнами, які ми завершуємо, і, можливо, найважливіше — війнами, в які ми ніколи не вступаємо».

Від початку другого терміну увага Трампа на Близькому Сході була зосереджена переважно на угодах, що приносять США інвестиції, а не на військовій експансії. Під час нещодавньої поїздки регіоном він заявив, що хоче, аби майбутнє визначалося торгівлею, а не хаосом.

У дні, що передували удару, Трамп і його радники натякали, що будь-які дії будуть обмеженими.

«Це не початок вічної війни, — заявив сенатор-республіканець Джим Ріш, голова сенатського комітету з міжнародних справ, у мережі X. — Американських чобіт на іранській землі не буде. Це був точковий, обмежений удар, який був необхідним і, за всіма показниками, дуже успішним».

Реакція всередині США

Водночас Трамп уже стикається з жорстким опором з боку конгресменів-демократів щодо нападу на Іран, а також йому доведеться боротися з опозицією з боку антинтервенціоністського крила його республіканської бази MAGA.

Члени Конгресу дали зрозуміти, що можуть оскаржити повноваження Трампа на ведення війни з Іраном в односторонньому порядку без їхнього схвалення. Конгресмен Ро Кханна, демократ із Каліфорнії, який був одним зі співавторів законопроєкту, що вимагав би голосування для участі США у війні з Іраном, заявив, що законодавці мають ухвалити цей закон, «щоб не допустити втягування Америки в чергову нескінченну війну на Близькому Сході».

Кілька республіканців також поставили під сумнів конституційність цього кроку. «Це неконституційно», — написав у X конгресмен Томас Мессі з Кентуккі, який був одним із авторів законодавчої ініціативи про обмеження військових повноважень.

Конституція США надає Конгресу право оголошувати війну, але Резолюція про військові повноваження дозволяє президентові ввести американські війська в конфлікт без голосування, за умови, що законодавці будуть поінформовані протягом 48 годин, а участь має завершитися протягом 60 днів, якщо Конгрес не ухвалить іншого рішення.

Кріс Ван Голлен, сенатор-демократ із Меріленда, висловив своє обурення, вказавши, яких внутрішніх атак Трамп може очікувати найближчими днями.

«Війну в Іраку також було розпочато під хибним приводом», — сказав Ван Голлен. «Сполучені Штати справедливо підтримали оборону Ізраїлю, але їм не слід було приєднуватися до Нетаньяху в цій війні за вибором».

Александрія Окасіо-Кортес, конгресвумен-демократка з Нью-Йорка, закликала до імпічменту Трампа за здійснення воєнних дій без дозволу Конгресу США. Конгресмен-республіканець Томас Мессі написав про рішення Трампа атакувати: «Це неконституційно».

Навіть деякі союзники Трампа не схвалюють його розвороту від політики скорочення участі США у війнах на інших континентах.

Конгресвумен Марджорі Тейлор Ґрін, республіканка з Джорджії, заявила в X: «Це не наша боротьба. Мир — ось відповідь».

Втім, деякі інші республіканські законодавці привітали цей крок.

«Рішучі дії президента не дозволяють найбільшому у світі державному спонсору тероризму, який скандує «Смерть Америці», отримати найсмертоноснішу зброю на планеті. Це політика «Америка передусім» у дії», — заявив спікер Палати представників Майк Джонсон.

«Це було правильне рішення. Цей режим заслуговує на це», — написав у суботу ввечері в X сенатор Ліндсі Ґрем, республіканець із Південної Кароліни та давній прихильник нападу на Іран.

Джек Рід, головний демократ у Комітеті Сенату з питань збройних сил, висловився інакше: «Це була велика авантюра президента Трампа, і поки що ніхто не знає, чи виправдає вона себе».

Як відреагує Іран?

Трамп, який у суботу наполягав на тому, що Іран має укласти мир або зазнає нових атак, може спровокувати Тегеран на у відповідь дії. Хоча іранці серйозно ослаблені й зазнали деградації у своїх військових можливостях, у них залишаються всілякі асиметричні способи відповіді — зокрема, перекриття Ормузької протоки, найважливішої нафтової артерії світу, атаки на військові бази США та їхніх союзників на Близькому Сході, посилення ракетних обстрілів Ізраїлю та активізація проксі-груп проти американських і ізраїльських інтересів у всьому світі.

Удари США по Ірану вже посилили занепокоєння в світовій економіці: близько п’ятої частини щоденних глобальних поставок нафти проходить через Ормузьку протоку, що розташована між Іраном та його арабськими сусідами в Перській затоці. У разі екстремального сценарію, якщо Ормузьку протоку буде перекрито, ціна на нафту може зрости вище 130 доларів за барель, що створить тиск на глобальне економічне зростання та призведе до зростання споживчих цін, згідно з аналізом Bloomberg.

Такі дії можуть перерости у ширший і затяжний конфлікт, ніж очікував Трамп, викликаючи відлуння «вічних воєн», які США вели в Іраку та Афганістані, і які він висміював як «дурні» й обіцяв ніколи не втягуватися в подібне.

Ймовірність того, що ослаблений Іран шукатиме завершення конфлікту за столом переговорів, зберігається, але наразі він не виявляє особливої готовності йти на поступки. Організація з атомної енергії Ірану заявила, що не дозволить зупинити розвиток своєї «національної промисловості», а коментатор іранського державного телебачення зазначив, що кожен громадянин або військовослужбовець США в регіоні тепер є законною ціллю.

Міністерство закордонних справ Ірану виступило із заявою, в якій попередило, що Тегеран «вважає своїм правом усіма силами чинити спротив військовій агресії США».

Авторка: Олександра Аппельберг

Фото: AP Photo Alex Brandon